06 вересня 2012 року 2а-3851/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.
при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,
за участю:
представника позивача - Колосової М.А.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фастівського міськрайонного центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фастівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6133,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, маючи статус фізичної особи-підприємця, повідомив Фастівському міськрайонному центру зайнятості недостовірні відомості щодо себе, був взятий на облік як безробітний та отримував допомогу по безробіттю відповідно до законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Оскільки допомогу по безробіттю відповідач отримував незаконно, одержані кошти повернути відмовився, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Згідно з ухвалою від 13.08.2012 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 06.09.2012.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що його підприємницьку діяльність було припинено у 2007 році на підставі постанови господарського суду Київської області. На момент подання заяви до державної служби зайнятості про постановку на облік як безробітного у 2009 році в дійсності ніде не працював і був упевнений у тому, що його підприємницька діяльність припинена, тому наміру подати до служби зайнятості недостовірну інформацію щодо себе не мав. Відповідач також заявив, що не заперечує проти повернення допомоги по безробіттю за три дні, впродовж яких за ним зберігався статус фізичної особи - підприємця і виплачувалась допомога.
Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та інші зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
26 серпня 2009 року ОСОБА_2 подала заяву до Фастівського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій повідомила відомості щодо себе, а саме, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не є найманим працівником та не займається виконанням оплачуваної роботи.
Згідно з наказом Фастівського міськрайонного цернту зайнятості від 26.08.2009 № НТ090826 ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
У період з 26.08.2009 по 10.09.2010 ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6133,90 грн., у тому числі за шість днів серпня 2009 року (з 26.08.2009 по 31.08.2009) - 96,78 грн.
Однак, як з'ясувалось, на момент подання заяви до державної служби зайнятості про надання статусу безробітного ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа - підприємець.
Під час судового розгляду, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.11.2009 № 4429205 встановлено, що ОСОБА_2 01.03.1999 була зареєстрована Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області як фізична особа - підприємець.
Згідно з рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2007 по справі № А6/535-07 підприємницьку діяльність ОСОБА_2 припинено. Рішення суду набрало законної сили.
Як встановлено під час судового розгляду, з моменту постановлення судового рішення до дня судового розгляду даної справи ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю не займалася, інших доходів, окрім допомоги по безробіттю, не мала, на день судового розгляду фактично залишається безробітною.
Вперше відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців були внесені 01.07.2008 як архівна дія.
Запис про судове рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , що не пов'язано з її банкрутством, унесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.08.2009.
Цього ж дня (28.08.2008) до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2
Таким чином, у період з 26.08.2009 по 28.08.2009 ОСОБА_2 отримувала допомогу по безробіттю, маючи при цьому статус фізичної особи - підприємця.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" та від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Законом України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом "б" частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство", належать до зайнятого населення.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до частини другої статті 43 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця, а в силу частини третьої статті 46 цього Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Це означає, що у період з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця до дати внесення до реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа належить до категорії зайнятого населення, що виключає можливість надання їй допомоги по безробіттю.
Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Відповідно до статті 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Тобто, підставою для стягнення із застрахованої особи суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є саме навмисне невиконання нею своїх обов'язків та/або зловживання ними.
Підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357, передбачено, що перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно з пунктами 6, 7 вказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Статтею 12 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні. Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як було встановлено під час судового розгляду, в діях ОСОБА_2, що пов'язуються з наданням їй статусу безробітного, був відсутній умисел відносно подання до Державної служби зайнятості недостовірної інформації про себе або зловживання правами застрахованої особи. Підприємницька діяльність ОСОБА_2 була припинена на підставі рішення суду, а запис про судове рішення щодо припинення її підприємницької діяльності був несвоєчасно внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. З дня постановлення судового рішення ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю не займалась і до дня судового розгляду даної справи фактично залишається безробітною. Жодних доказів тому, що ОСОБА_2 свідомо подала до державної служби зайнятості недостовірну інформацію про себе суду не надано і встановлено під час судового розгляду.
Однак, не зважаючи на наявність фактичного стану безробітної особи, де-юре, ОСОБА_2 втратила статус фізичної особи - підприємця лише 28.08.2009. Це означає, що впродовж трьох днів (з 26.08.2009 по 28.08.2009) ОСОБА_2 безпідставно отримувала допомогу по безробіттю і ці кошти підлягають стягненню з неї на користь позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
На підставі розрахунку від 10.09.2010 № 107610295, наданого позивачем, судом встановлено, що за шість днів серпня 2010 року (з 26.08.2009 по 31.08.2009) ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю в сумі 96,78 грн. Таким чином, допомога по безробіттю за три дні, одержана ОСОБА_2 безпідставно становить суму 48,39 грн.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фастівського міськрайонного центру зайнятості кошти незаконно одержаної допомоги по безробіттю у сумі 48 (сорок вісім) гривень 39 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "11" вересня 2012 р.