Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10597/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:10
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 653586 від 10.10.11, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі - ВДВС) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 653586 від 10.10.11.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.11 винесена відповідачем при примусовому виконанні постанови ДАІ № АН 359871 від 04.07.09 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Однак, вказана постанова ДАІ була скасована рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 13.01.2010 р.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить визнати дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження незаконними та скасувати вищезазначену постанову ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2011р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідачів в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.12 заперечував проти позову зазначаючи, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання постанов ДАІ № АН 359871 та АН 161453 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафів загальною сумою 1110,00 грн., відтак відповідач позбавлена можливості зняти арешт накладений постановою від 10.10.2011 р.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Тобто, з урахуванням приписів вищезазначених норм відповідачем у даній адміністративній справі є саме відповідний відділ державної виконавчої служби.
03.08.09 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління у м. Донецьку відкрито виконавче провадження ВП № 14229036 з виконання постанови ДАІ № АН 359871 від 04.07.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 600,00 грн. (а.с. 40).
09.11.09 державним виконавцем ВДВС винесено постанову про об'єднання вищевказаного у зведене з виконавчим провадження з примусового виконання постанови ДАІ № АН 161453 від 28.10.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с. 36).
10.10.11 державним виконавцем ВДВС, при примусовому виконанні постанови ДАІ № АН 359871 від 04.07.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 600,00 грн., винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 7).
Суд вважає таку постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).
Статтею 1 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії направлені примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Отже, з наведеного вбачається, що державна виконавча службу, державний виконавець вчиняють дії та приймають відповідні рішення на примусове виконання рішень судів та інших органів.
Як вже було зазначено вище 10.10.11 державним виконавцем ВДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на примусове виконання постанови ДАІ № АН 359871 від 04.07.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 600,00 грн.
Згідно рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 13.01.2010р. (набрало законної сили 26.01.10), що прийнято за результатами розгляду адміністративної справі № 2-а-19/10, скасовано постанову ДАІ № АН 359871 від 04.07.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 600,00 грн. (а.с. 34-35).
Отже, приймаючи до уваги той факт, що виконавчий документ, на примусове виконання якого ВДВС було винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, скасовано, суд вважає таку постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 у відповідності до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Посилання відповідача, як на ознаку правомірності оскаржуваної постанови, на те, що є іншій виконавчий документ, а саме постанова ДАІ № АН 161453 від 28.10.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн., який об'єднано з виконавчим провадженням щодо виконання постанови ДАІ № АН 359871 від 04.07.2009, суд вважає необґрунтованими, оскільки в оскаржуваній постанові чітко зазначений виконавчий документ при примусовому виконанні якого накладався відповідний арешт.
Окрім того, вищезазначені заперечення відповідача спростовуються тим, що рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.03.2010р., яке набрало законної сили 12.04.10 також було скасовано і постанову ДАІ № АН 161453 від 28.10.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с. 45).
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, які свідчать про незаконність постанови ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.11, суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження. Відтак позовні вимоги про скасування вказаної постанови підлягають задоволеною.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ВДВС при відкритті виконавчого провадження та винесенні оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону № 606 сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Отже, вищенаведеною нормою чинного законодавства покладено обов'язок на сторін виконавчого провадження, в тому числі і на боржника, письмово повідомляти державного виконавця про ті чи інші обставин, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Приймаючи до уваги, що судом не встановлено, а позивачем не доведено того факту, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження та винесені оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження був обізнаний про скасування судом виконавчого документу - постанови ДАІ № АН 359871 від 04.07.2009р., суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача буд-яких протиправних дій.
Таким чином, позовні вимого про визнання протиправними дій ВДВС при відкритті виконавчого провадження та винесенні оскаржуваної постанови задоволенню не підлягають.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача, відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 653586 від 10.10.11 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 653586 від 10 жовтня 2011 року винесену при примусовому виконанні постанови АН № 359871 від 04 липня 2009 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 04 вересня 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 10 вересня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.