справа № 0670/3068/12
категорія 9.5
30 серпня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Токарева М.С.,
при секретарі - Василюк Т.М.,
за участю представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом державного підприємства "Городницьке лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Житомирській області та її посадових осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та визнання вимоги незаконною
встановив:
Державне підприємство "Городницьке лісове господарство" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Житомирській області та її посадових осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та визнання вимоги незаконною. В обгрунтування позову позивач зазначає, що в результаті проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності в державному підприємстві "Городницьке лісове господарство" за період з 01.01.2009 року по 01.10.2011 року було складно акт № 05/09/064 від 18.11.2011 року. Даним актом встановлено порушення та зобов'язано позивача вчинити дії щодо їх усунення та притягнення винних осіб до відповідальності. Позивач вважає висновки викладені в акті ревізії неправомірними, а тому просить визнати незаконною та скасувати вимогу в частині п.5, якою його зобов'язано їх усунути та визнати неправомірними дії відповідачів по складанню акту ревізії.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.
Представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, з мотивів викладених у письмових запереченнях.
Відповідачі, посадові особи інспекції в судове засідання не з"явилися з невідомих суду причин.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, відповідно до п.2.13 Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на III квартал 2011 року контрольно-ревізійним відділом в Ємільчинському районі було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Городницьке лісове господарство" за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2011 року.
За результатами ревізії складено акт № 05-09/064 від 18 листопада 2011 року.
Відповідно до акту ревізії, проведеною перевіркою стану виконання господарських угод встановлено, що в порушення ч.2, ч.3 ст.180 ГК України по договору від 13.05.2011 року №183, укладеного між ДП "Городницьке лісове господарство" та ТОВ "О.П.С." про продаж і доставку покупцю державної символіки, було проведено закупівлю символіки (фото Президента та герби) за цінами, що перевищують середньоринкові ціни та ціну, визначену експертним висновком товаро-хімічного дослідження від 28.09.2011 року №10350/11-16/10366/11-14 Київського науково-дослідного - інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, внаслідок чого зайво проведено витрати на загальну суму 28213,80 грн.
Внаслідок допущеного порушення ДП "Городницьке лісове господарство" завдало матеріальної шкоди (збитків) на суму 28213,80 грн.
За результатами розгляду акту ревізії Ємільчинським КРВ було направлено Державному підприємству "Городницьке лісове господарство" лист про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "Городницьке лісове господарство" за період з 01.01.2009 року по 01.10.2011 року № 05-17/1217 від 21 грудня 2011 року.
У вказаному листі відповідач, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України від 26.01.1993 року "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" вимагав, зокрема у пункті 5 провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування встановлених збитків. При цьому зазначав, що в ході ревізії встановлено придбання державної символіки за завищеними цінами на загальну суму 31482,80 грн.. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 року (далі - Закон, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону, інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (далі - Порядок).
Статтею 10 Закону встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:
1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;
3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;
4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;
5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";
6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;
7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;
10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів;
12) проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.
Системний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що при проведенні ревізії посадові особи державної фінансової інспекції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством України. Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог щодо визнання дій посадових осіб державної фінансової інспекції неправомірними задоволенню не підлягають.
Однак, зважаючи на наведені норми законодавства, суд вважає, що пункт 5 вимоги відповідача № 05-17/1217 від 21.12.2011 року про стягнення з осіб, винних у проведені зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України винесено відповідачем з перевищенням повноважень.
Одночасно слід зазначити, що до повноважень відповідача не відносяться повноваження щодо зобов'язання суб'єктів господарювання проводити претензійно-позовну роботу. Крім того, чинним законодавством України взагалі не передбачено зобов'язання будь-яких осіб проводити претензійно-позовну роботу.
Що стосується застосованої відповідачем до укладеного між позивачем та ТОВ "О.П.С." договору від 13.05.2011 року методики визначення звичайних цін, то суд зазначає.
Відповідно ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Як було зазначено вище, п. 3 договору від 13.05.2011 р., передбачено, що ціна товару, податок на додану вартість вказуються у рахунку - фактурі виставленому постачальником на кожну одиницю товару. Оригінал рахунку, товарна і податкова накладні вручаються представнику покупця по факту поставки. Оплата товару здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати ціни товару в національній валюті України в безготівковій формі на рахунок постачальника. Ціна тари і упаковки входить у вартість товару.
Відповідно до наданої видаткової накладної № ОПС-008088 від 22.06.2011 року ціна поставленого ТОВ "О.П.С." Державному підприємству "Городницьке лісове господарство" товару без ПДВ складала: за 1 шт. герб малий - 780, 83 грн.; за 1 шт. герб лісу - 780, 83 грн.; за 1 шт. фото президента (24х18) - 125, 00 грн.; за 1 шт. фото президента (50х37) - 291, 67 грн.; за 1 шт. фото президента (70х51) - 416,67 грн.
Відповідач у акті ревізії дійшов висновку про придбання позивачем державної символіки за завищеними цінами у порівнянні зі звичайними цінами на аналогічний товар, внаслідок чого позивачем завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 28213,80 грн. (це різниця між цінами закупівлі та ринковими цінами). При цьому ним було застосовано висновок комплексного експертного товарознавчо - хімічного дослідження №10350/11-16/10366/11-14 від 28 вересня 2011 року Київського науково-дослідного - інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України з питання порівняння вартості придбаної державної символіки із ринковими цінами.
Відповідно до якого ринкова ціна станом на вересень 2011 року може складати з урахуванням ПДВ: сувенір "Фото Президента" (22x29 см) - 56,60 грн. (фактично закуплено (18x24 см) за 150,00 грн.); сувенір "Фото Президента" (42x56 см) - 179,50 грн. (фактично закуплено (37x50 см) за 350,00 грн.); сувенір "Герб лісу" - 500,00 грн. (фактично закуплено за 937,00 грн.); сувенір "Герб малий" - 500,00 грн. (фактично закуплено за 937,00 грн.).
Із копія вказаного висновку, наявної у матеріалах справи, вбачається, що об'єктом дослідження є сувенірна продукція, а саме: сувенір "Фото Президента" (22x29 см) -1 шт., сувенір "Фото Президента" (42x56 см) -1 шт., сувенір "Герб лісу" - 1 шт., сувенір "Герб малий" -1 шт.
Відповідно до п. 5 вказаного висновку ринкова вартість сувенірної продукції станом на вересень 2011 року може складати з урахуванням ПДВ: сувенір "Фото Президента" (22x29 см) - 56,60 грн.; сувенір "Фото Президента" (42x56 см) - 179,50 грн.; сувенір "Герб лісу" - 500,00 грн.; сувенір "Герб малий" - 500,00 грн.
Таким чином, висновок містить лише припущення щодо ринкової вартості досліджуваної сувенірної продукції станом на вересень 2011 року. При цьому слід вказати, що вказані висновки не можуть бути застосовані до придбаного товару за договором №183 від 13.05.2011 року, оскільки під час дослідження досліджувались фото Президента відмінні за розміром, які були придбані позивачем. Придбання товару позивачем було здійснено у червні 2011 року, а ціни, які використовувались відповідачем при визначені ринкової вартості були встановлені висновком на вересень 2011 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем правомірність застосування їх методики визначення звичайних цін та винесення пункту 5 вимоги № 05-17/1217 від 21 грудня 2011 року доведено не було.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку відповідача про відображення в обліку дебіторської заборгованості та проведенні претензійно-позовної роботи щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів в сумі 28213,80 грн., а іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні відпуску продукції по зниженій вартості на суму 70,00 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України, а тому вважає позов в цій частині є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги державного підприємства "Городницьке лісове господарство" задовольнити частково.
Визнати п.5 письмової вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області №05-17/1217 від 21 грудня 2011 року, щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості та проведенні претензійно-позовної роботи щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів в сумі 28213,80 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні відпуску продукції по зниженій вартості на суму 70,00 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України, протиправним.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя М.С. Токарева
Повний текст постанови виготовлено: 04 вересня 2012 р.