справа № 2а-0770/1151/11
рядок статзвіту - 9.1.1
код - 01
02 березня 2012 року 13 год. 30 хв. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Андрійцьо В.Д.
при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.
за участю:
представника позивача -Гомза В.І. (довіреність від 04 квітня 2011 року)
представника відповідача - Бондарєвої В.В. (довіреність № 1/10/10 від 03 січня 2012 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородського комунального підприємства "Уж-тепло" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28 березня 2011 року № 326/23-1/03054098/2118, -
Позивач - Ужгородське комунальне підприємство "Уж - тепло" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при списанні основних засобів підприємство не мало включати до бази оподаткування податком на додану вартість залишкову вартість списаних основних засобів та відповідно проводити нарахування податкових зобов'язань по ПДВ, оскільки майно було списано згідно рішень сесії Ужгородської міської ради.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просив суд позов задоволити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у запереченнях та просив суду відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді проведена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки виявлено порушення, а саме - при списанні основних засобів не включено до бази оподаткування податком на додану вартість залишкову вартість списаних основних засобів га відповідно не проведене нарахування податкових зобов'язань по ПДВ по даній господарській операції, про що складено акт перевірки № 314/23-1/10/03054098 від 15 березня 2011 року.
За результатами даного акту винесено податкове повідомлення - рішення № 326/23-1/03054098 про збільшення суми грошового зобов'язання і застосування до підприємства штрафних санкцій на суму 27 698,32.
Відповідно до п. 4.9. ст. 4 Закону України ''Про податок на додану вартість", якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості".
Недоречним є посилання позивача на листи ДПА України від 16.10,2001 №7454/5/16-1116 та від 06.05.2001 №2235/6/16-1215-26, оскільки вони роз'яснюють порядок оподаткування податком на додану вартість зовсім інших випадків, ніж має місце у даній справі.
Також безпідставний є аргумент позивача про необхідність застосування в даному випадку норми абз.2 п. 4.9. ст, 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки вказаною нормою передбачено можливість не оподатковувати ПДВ у випадках, коли ліквідація основних засобів здійснюється без згоди платника податку. В даному випадку списання ТМЦ позивачем проводилося з власної ініціативи, оскільки позивач неодноразово звертався до Ужгородської міської ради про надання дозволу про списання та демонтаж основних засобів.
Крім того, під час перевірки позивача встановлено, що ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" (м. Київ, вул.. ШолуденкоД, код- 31301827) заявлено позов до КП "Уж-тепло" про стягнення суми 2 154 242,82 грн.- основного богру; 247 822,47 грн.- пені; 184 968,01 грн. - 3% річних та 1 181 492; 27 - інфляційних збитків. Згідно Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15,04.2009 року №12/115, суд вирішив: що стосується основного боргу в сумі 2 154 242,82 грн. ,- провадження у справі припинити, так як вищевказана заборгованість була погашена шляхом перерахування субвенцій з бюджету відповідно до прийнятої Постанови КМУ №440 від 25.04.2008 року. Що стосується 247 822,47 грн. - пені; 184 968,01 грн. - 3% річних та 1 181 492, 2/ - інфляційних збитків, суд вирішив стягнути з КП "Уж-тєпло" на користь ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" суму 12391,0 грн., пені; 177368,04 грн.-3% річних; 1 158 334,74 грн. - інфляційних збитків; 25 500,0 - держмито. Так, КП "Уж-тепло" отримано від ДК "Газ України НАК "Нафтгаз України" податкову накладну №15254 від 31.12.2009 р. на загальну суму 1 335 702,76 грн. в т. ч. ПДВ - 222 617,18 грн., - оплата згідно рішення суду. Підприємство частково (65 139,03 грн.) віднесло цю суму до складу податкового кредиту в грудні 2010 року.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7,4 ст.7закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи Із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), га складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку я таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, в порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит на суму 65 т139,03 грн. за грудень 2010 року.
Суд констатує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову відповідач належними та допустимими доказами довів у суді правомірність прийнятих ним рішень .
На підставі наведеного, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З врахуванням того, що суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову, то відсутні підстави для відшкодування судових витрат позивача.
Ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведення судових експертиз.
Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Ужгородського комунального підприємства "Уж - тепло" - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Андрійцьо В.Д.