Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7690/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Чернишовій Є.Ю.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Смєховича Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, Лінійного відділу на станції Донецьк Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (відповідач 1), Лінійного відділу на станції Донецьк Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (відповідач 2) про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач вимоги мотивує тим, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 24.11.2010 року №547 за грубе порушення службової дисципліни, невихід на службу без поважних причин 23.11.2010 року його звільнено з ОВС. Наказом № 361 о/с від 24.11.2010 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 24.11.2010 року.
Позивач вважає зазначені накази протиправними, оскільки порушення дисципліни в даному випадку не мало місця з огляду на те, що прогулів 23.11.2010 року він не вчиняв, оскільки з ранку цього дня разом з оперуповноваженим кримінальної міліції ОСОБА_3 та Борковим С.Н., виконуючи доручення досудового слідства по кримінальним справам №08-5754, 08-5755, порушених ОДЛВ на ст. Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, зі ст. Мушкетово на дизельному потязі направився до с. Кобзарі Амвросіївського району Донецької області для перевірки оперативної інформації щодо причетності до скоєння злочину гр. ОСОБА_5 Виконуючі свої обов'язки по перевірці інформації знаходився у с. Кобзарі до 15.00 год., після чого разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повернувся до ЛПМ на ст. Мушкетово ЛВ на ст. Донецьк, де перебував з 18.00 до 19.00 год. Позивач зазначає, що відпрацювання оперативної інформації у с. Кобзарі було узгоджено безпосередньо з в.о. заступника начальника ЛВ на ст. Донецьк Саніним А.В. та повідомлено начальника ЛВ Прущака Є.В.
На підставі зазначеного позивач просив визнати протиправними накази Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 24.11.2010 року №361 о/с, від 24.11.2010 року №547 щодо звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ; поновити на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку на ЛПМ на ст. Мушкетово ЛВ на ст. Донецьк Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2010 року по день поновлення на роботі.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача 1проти позову заперечував, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача 2.
Суд за клопотанням позивача викликав у якості свідка ОСОБА_3, однак останній від дачі показань відмовився, у зв'язку з чим покинув судове засідання.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 24.11.2010 року №547 за грубе порушення службової дисципліни, порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, невихід на службу без поважних причин 23.11.2010 року, старшого оперуповноваженого карного розшуку ЛПМ на ст.Мушкетово лінійного відділу на станції Донецьк Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці майора міліції ОСОБА_1 звільнено з ОВС. Пунктом 3 резолютивної частини зазначеного наказу передбачено, що 23.11.2010 року вважати днем прогулу з боку ОСОБА_1
Наказом № 361 о/с від 24.11.2010 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 24.11.2010 року.
Позивач наполягає на тому, що 23.11.2010 року він прогул не здійснював, а був відсутній на роботі певний час впродовж дня за службовою необхідністю у зв'язку з відпрацюванням оперативної інформації.
Суд вважає таке твердження позивача помилковим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом працівників органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту - службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
- дотримуватися норм професійної та службової етики;
- берегти державну таємницю;
- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно ст.12, 14 Дисциплінарного статуту - за порушення службової дисципліни на особу рядового або начальницького складу може бути накладено стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту також визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552.
У відповідності до ч. 2 зазначеної Інструкції, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викоренню випадків її порушення, а також вихованню з особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.
Матеріали справи містять висновок службового розслідування від 24.11.2010 року за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей ЛПМ на ст.Мушкетово на ст.Донецьк лейтенантом міліції ОСОБА_3 та старшим оперуповноваженим карного розшуку ЛПМ на ст.Мушкетово ЛВ на ст.Донецьк майором міліції ОСОБА_1 23.11.2010 року, зі змісту якого вбачається, що 23.11.2010 року на ім'я начальника ЛВ на ст.Донецьк підполковника міліції Прущака Є.В. надійшов рапорт в.о. першого заступника начальника лінвідділу підполковника міліції Саніна А.В. про те, що 23.11.2010 року до ЛВ на ст.Донецьк не прибули на свої робочі місця без поважних причин ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Також, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 23.11.2010 року на оперативній нараді при начальникові лінвідділу був відсутній і протягом дня його на робочому місці ніхто не бачив, що підтверджується поясненнями начальника СБНОН майора міліції Кузьменка М.В., заступника начальника СКР майора міліції Павлова В.В., оперуповноваженого СКР капітана міліції Пашина О.В., старшого оперуповноваженого СКР старшого лейтенанта міліції Альошиної О.І.
З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2010 року на підставі рапорту т.в.о. першого заступника начальника ЛВ на ст.Донецьк підполковника міліції Саніна А.В. складений акт, відповідно до якого комісія зафіксувала відсутність на роботі старшого оперуповноваженого карного розшуку ЛПМ на ст.Мушкетово ЛВ на ст.Донецьк майором міліції ОСОБА_1 протягом усього робочого дня (тобто з 09.00 до 18.00).
Крім того, 24.11.2010 року майору міліції ОСОБА_1 запропоновано надати письмове пояснення за фактом відсутності на роботі 23.11.2010 року, однак від пояснень останній відмовився, про що складений акт від 24.11.2010 року.
Щодо поважності причин відсутності позивача на роботі 23.11.2010 року суд зазначає наступне.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, зокрема, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
Суд зазначає, що під «погодженням з керівництвом» в даному випадку слід розуміти комплекс дій, направлених на повідомлення особою безпосереднього керівництва про можливість відсутності на роботі з певної причини.
Як зазначає позивач, відпрацювання оперативної інформації у с. Кобзарі було узгоджено безпосередньо з в.о. заступника начальника ЛВ на ст. Донецьк Саніним А.В. та повідомлено начальника ЛВ Прущака Є.В.
Разом з тим, з огляду на матеріали справи, суд вважає такі посилання позивача безпідставними з огляду на наступне.
Матеріали містять письмові пояснення в.о. першого заступника начальника лінвідділу підполковника міліції Саніна А.В., що відібрані в межах службового розслідування за фактом порушення 26.11.2010 року прокуратурою Донецької області кримінальної справи за ч.3 ст.364 та ч.2 ст. 365 КК України відносно працівників ЛВ на ст.. Донецьк майора міліції ОСОБА_1 та лейтенанта міліції ОСОБА_3, який пояснив, що 23.11.2010 року ОСОБА_1 не з'явився на щоденну оперативну нараду, про причини своєї неявки нікого не повідомив. О 14.00 год. Санін А.В. разом із заступником начальника лінвідділу з кадрового забезпечення підполковником міліції Юдіним І.В. здійснили виїзд до ЛПМ ст.Мушкетово, але на той час ОСОБА_1 там був відсутній.
Крім того, матеріали справи містять письмові пояснення начальника ЛВ на ст. Донецьк підполковника міліції Прущака Є.В., який пояснив, що про виїзд за межі ділянки обслуговування лінвідділу ОСОБА_1 йому нічого невідомо, а зі слів його безпосередніх керівників Саніна А.В. та Кірпушко В.В., їм також не було відомо про виїзд за межі обслуговування.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем будь-яких документів на підтвердження обізнаності безпосереднього керівництва про причини відсутності його 23.11.2010 року за місцем несення служби не подано, з огляду на це, суд вважає, що позивач не виконав вимог, встановлені ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги в цій частині.
Як зазначалось, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Так, Лінійним управлінням на Донецькій залізниці Управління МВС України на транспорті прийнята вказівка від 27.01.2007 року №18, відповідно до якої виїзд всіх співробітників ЛУ та ЛВ за межі ділянки обслуговування ЛУ як у робочий так і не у робочий час здійснювати тільки з письмового дозволу начальника ЛУ, або заступників начальника ЛУ.
Позивачем не заперечується факт виїзду 23.11.2010 року до с. Кобзарі Амвросіївського району Донецької області.
Разом з тим, як зазначає представник відповідача та підтверджується наданими ним наказом №27 від 17.01.2004 року «Про установлення меж дільниць обслуговування органів внутрішніх справ на Донецькій залізниці» та схемою обслуговування дільниці, с. Кобзарі Амвросіївського району Донецької області не входить до зони оперативного обслуговування ЛВ на ст. Донецьк та до зони оперативного обслуговування Управління.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведена наявність письмового дозволу начальника ЛУ або заступників начальника ЛУ на виїзд 23.11.2010 року до с. Кобзарі Амвросіївського району Донецької області.
Позивач посилається на перебування у с. Кобзарі Амвросіївського району Донецької області у зв'язку з виконанням доручення дізнавача Мелешко Ю.С. по кримінальним справам №08-5754, №08-5755 для перевірки оперативної інформації щодо причетності до скоєння злочину гр. ОСОБА_5, однак суд не приймає таке посилання з огляду на наступне.
Так, матеріали справи містять довідку по кримінальним справам №08-5754, №08-5755, що складена дізнавачем ЛВ на ст.Донецьк лейтенантом міліції Ю.С.Мелешко, відповідно до якої гр. ОСОБА_5 не є підозрюваним по зазначеним кримінальним справам.
Досліджені у судовому засіданні доручення дізнавача Мелешко Ю.С. в порядку ст.114 КПК України не містять будь-якого посилання, що саме гр. ОСОБА_5 причетний до скоєння злочинів. Зазначені доручення також не містять посилань на необхідність виїзду до с. Кобзарі Амвросіївського району Донецької області.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що перебуваючи на посаді начальника ЛПМ на ст. Мушкетово на оперативні наради щоденно не прибував.
Разом з тим, предметом доказування, згідно з частиною першою статті 138 КАСУ, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Надані свідком ОСОБА_15 судом не приймаються на підставі ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що не відносяться до предмету доказування, оскільки неприбуття свідка на оперативні наради є його особистим виявом волі, та будь-якого відношення до порядку проходження служби ОСОБА_1 не має.
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.
Таким чином, проведеним службовим розслідуванням відносно позивача повністю підтверджено факт порушення останнім дисципліни, оскільки не дотримання позивачем наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці та здійснення прогулу 23.11.2010 року є встановленим та підтвердженим матеріалами справи.
Судом також не приймається посилання позивача на норми КЗпП України, які регулюють порядок та види накладання дисциплінарних стягнень, оскільки норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Тому, якщо у спеціальному законі (Законі України «Про міліцію», Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то особа може бути звільнена виключно з підстав та на умовах передбачених цими законами.
Судом також не приймаються посилання позивача на необґрунтованість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з огляду на те, що при прийнятті спірних наказів врахована тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, тобто рішення про звільнення прийняте відповідачем з урахуванням положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Крім того, положеннями Дисциплінарного статуту не передбачений перелік порушень, за які застосовується таке дисциплінарне стягнення як звільнення.
Всі доводи щодо факту призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючого обов'язки начальника ЛПМ на ст. Мушкетово ЛВ на ст. Донецьк та заперечення сторін з цього приводу, надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не відносяться до предмету доказування, з підстав того, що факт здійснення позивачем (як посадовою особою лінійного відділу на станції Донецьк Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці) 23.11.2010 року прогулу є встановленим та підтвердженим матеріалами справи.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (частина перша статті 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а обставини справи підтверджують правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ України та наявність у діях позивача порушень Дисциплінарного статуту працівників органів внутрішніх справ України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, Лінійного відділу на станції Донецьк Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05 вересня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 10 вересня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.