Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9799/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14:35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцької М.М.
при секретарі Перовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Донецьк)
до
Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (м. Донецьк)
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 000033/17-2
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 000033/17-2.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання двічі не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судових повісток. Причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник відповідача суду не надавав. За таких обставин та враховуючи приписи частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 000033/17-2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі акту перевірки № 1173/17-211/НОМЕР_1, яким встановлено порушення абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Такий висновок відповідач обґрунтував тим, що позивачем протиправно здійснювалась заборонена для платників єдиного податку діяльність - реалізація дорогоцінних металів, внаслідок чого підлягала застосуванню ставка податку 15%. Позивач вважає такий висновок відповідача помилковим, оскільки ним ототожнюється реалізація ювелірних виробів з реалізацією дорогоцінних металів (каміння). Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, Закону України «Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Класифікатор видів економічної діяльності, судову практику, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні встановлено, що позивач - ОСОБА_1 заерєстрована в якості фізичної особи-підприємця 20.07.2010 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (бланк серії В03 № 869515). З 27.07.2010 позивач перебуває на обліку в Державні податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька як платник податків, що підтверджується довідкою від 21.07.2010 № 362/Д/29.
Позивач є платником єдиного податку відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку від 08.09.2010 (бланк НОМЕР_2), виданого Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька. З вказаного свідоцтва вбачається, що його дія була продовжена на 2012 рік. Види діяльності, які здійснює позивач згідно із зазначеним свідоцтвом: 52.48.2 роздрібна торгівля ювелірними виробами; 70.20.1 здавання в оренду нерухомості; 93.05.5 надання інших індивідуальних послуг (облік ювелірних виробів; 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (біжутерія, сувеніри).
З 07.06.2012 по 12.06.2012 Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт від 18.06.2012 № 1173/17-211/НОМЕР_1.
Згідно висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України у вигляді здійснення у періоді з 01.01.2012 по 31.03.2012 діяльності на умовах сплати єдиного податку при реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, внаслідок чого донараховано суму єдиного податку у розмірі 20 587,22 гривні.
Не погоджуючись із вказаним висновком акту перевірки, позивач 20.06.2012 подав заперечення на акт, які листом від 26.06.2012 № 3433/10/17-211 були податковим органом відхилені.
03.07.2012 Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 000033/17-2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку на 25 734,02 гривні, у тому числі за основним платежем - 20 587,22 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 146,80 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач 01.08.2012 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.
У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.
З 1 січня 2011 року основним нормативним актом, яким врегульовані відносини, що виникають у сфері оподаткування, зокрема, визначені порядок адміністрування податків та зборів, що справляються в Україні, компетенція контролюючих органів, зокрема, органів державної податкової служби, повноваження та обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, є Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.
Таким чином, Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби є контролюючим органом по відношенню до платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.
Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проведення перевірки та складання акту перевірки) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку визначаються статтею 299 Податкового кодексу України.
У відповідності до пункту 299.1 цієї статті, свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Саме цією нормою керувався відповідач при встановленні порушень позивачем на час проведення перевірки, а також при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.
Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834-VI, який набрав чинності з 1 липня 2012 року, до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Також, зазначеним Законом внесено зміни до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, відповідно до яких фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, належать виключно до третьої групи платників єдиного податку.
Таким чином, на час прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення (03 липня 2012 року) вказані положення Податкового кодексу України діяли у редакції, яка не встановлювала будь-яких обмежень щодо здійснення платником єдиного податку діяльності з продажу (реалізації) ювелірних виробів. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано було збільшено позивачу як платнику єдиного податку, що здійснює діяльність з продажу (реалізації) ювелірних виробів, податкове зобов'язання у розмірі 20 587,22 гривні та, відповідно, донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 146,80 гривень.
Крім того, враховуючи, що на час проведення перевірки відповідача діяли норми Податкового кодексу України у попередній редакції, суд вважає за необхідне надати оцінку висновкам податкового органу, що ґрунтувались на нормах чинного на час перевірки законодавства.
Так, з акту перевірки вбачається, що на думку відповідача, виходячи з визначення терміну дорогоцінні метали, наведеному в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння контролю за операціями з ними», позивач здійснювала діяльність саме з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, у зв'язку з чим згідно норм абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, і згідно вимог абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу має перейти на сплату інших податків і зборів.
При вирішенні питання про правомірність наведених посилань відповідача суд виходить з того, що згідно пункту 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274, в свідоцтві платника єдиного податку, серед іншого, зазначаються, обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються. За даних обставин, види діяльності, що визначались у попередній редакції пункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України мають відповідати розподілу видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005. Тобто Податковий кодекс України в питаннях визначення видів діяльності для визначення права застосування спрощеної системи оподаткування спирається саме на КВЕД ДК 009:2005.
З положень пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України (у попередній редакції) випливає, що здійснення видобутку, виробництва або реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, є окремими і достатніми обставинами, які визначені законодавцем як підстави, що унеможливлюють перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.
У свідоцтві про сплату єдиного податку позивача, у тому числі, зазначено вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 52.48.2 «Роздрібна торгівля ювелірними виробами».
Втім, діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 «Виробництво дорогоцінних металів» згідно з КВЕД ДК 009:2005, який включає: виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає: виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (див. 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (див. 36.22).
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням передбачена у КВЕД ДК 009:2005 у підкласах 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами» та 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Разом із тим, обраний позивачем вид діяльності за КВЕД ДК 009:2005 52.48.2 «Роздрібна торгівля ювелірними виробами» підкласу 52.48 «Роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами» не входить до наведених вище видів діяльності, які стосуються видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, як зазначає відповідач.
Тобто, у даному випадку у відповідача були відсутні підстави розповсюджувати на позивача дію підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки), що обумовлювало відсутність підстав для відповідних висновків у акті перевірки про порушення позивачем вказаної норми Податкового кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 03.07.2012 № 000033/17-2 є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення на користь позивача з Державного бюджету України понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені документально, тобто у розмірі 257,34 гривні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 000033/17-2 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 03.07.2012 № 000033/17-2, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на 20 587 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень 22 копійки та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 146 (п'ять тисяч сто сорок шість) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: 83047, АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) гривень 34 копйки.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 03 вересня 2012 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови складений 07 вересня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.