м. Вінниця
06 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2536/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Терлецький Є. Б.
представників позивача: Жукова Ю.А., Куби Н.М., Перонкова О.Н.,
представників відповідача: Василика Р.А., Добровольської І.М.,
представника третьої особи: Захарчука М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "ТРІУМ-ВІРАТ"
до: державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (далі - позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "Тріум-Вірат" (далі - третя особа) із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Під час здійснення ДПІ у Шаргородському районі позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" щодо взаємовідносин із фермерським господарством "ТРІУМ-ВІРАТ" за липень 2011 року, перевіряючими виявлено порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим останнім занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено грошове зобов'язання на суму 182 892 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 91 446 грн.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки висновки ДПІ у Шаргородському районі про відсутність фактичних поставок, а відтак і нікчемність укладеного правочину між ФГ "ТРІУМ-ВІРАТ" та позивачем є необґрунтованими. Усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійсненого правочину, були надані на момент перевірки, зокрема податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Від відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення, у яких він просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в ході проведення перевірки, ДПІ у Шаргородському районі встановлено, що у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2011 року позивач відображає результати фінансово-господарських операцій з придбання яблук у фермерського господарства "Тріум-Вірат", однак реальність вказаних операцій не підтвердилась на момент проведення перевірки. Так, податковим органом виявлено непідтвердженість господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження яблук, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, яке необхідне для здійснення такого роду діяльності.
Таким чином, на підставі наведених обставин, відповідач зазначає про фіктивність та нереальний характер укладеного правочину між ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" та ФГ "Тріум-Вірат", а відтак і безпідставність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у поданих до суду письмових запереченнях.
Від третьої особи до канцелярії суду надійшли пояснення по суті позовних вимог, у яких зазначено, що відповідно до положень Податкового кодексу України, законодавець не ставить у залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Також ФГ "Тріум-Вірат" зазначає, що реальність здійснених господарських операцій підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу є безпідставними та необґрунтованими.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у наданих суду письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 23 квітня по 27 квітня 2012 року посадовими особами державної податкової інспекції у Шаргородському районі проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Рахнянсько-лісовий консервний завод" щодо документального підтвердження взаємовідносин з контрагентом ФГ "Тріум-Вірат" за липень 2011 року.
В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2011 року ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" відображає результати здійснення фінансово-господарських операцій з придбання товарів (яблук) у фермерського господарства "Тріум-Вірат", що перебуває на обліку в Літинському відділенні Хмільницької ОДПІ, на суму 1097354,16 грн., у т.ч. ПДВ 182 892,34 грн.
Перевіряючими зазначено, що ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" у періоді, що перевірявся, декларувались операції з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим, вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Перевіркою встановлено, що позивач формував податковий кредит у липні 2011 року від постачальника, по якому угоду визнано нікчемною та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст. 203, 215, 216, 228, 674, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому, податковий кредит, сформований за рахунок вищезазначеного контрагента - постачальника (ФГ "Тріум-Вірат") є недійсним.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Шаргородському районі складено акт перевірки № 128/22/32636767 від 03.05.2012р. (а.с.14-2, Т.1)
Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні-рішенні форми "Р" № 0000102201 від 22.05.2012р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 182 892 грн., а також застосовано штрафні санкції в сумі 91 446 грн. (а.с.23).
Судом також встановлено, що в основі висновків ДПІ у Шаргородському районі покладено акт перевірки Літинського відділення Хмільницької ОДПІ, складений за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту ФГ "Тріум-вірат" за липень 2011 року, в якому зазначено, що за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. дане підприємство безпідставно сформувало податковий кредит та зменшило податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими накладними.
В матеріалах справи міститься договір поставки сільськогосподарської сировини № 13/07-11 від 13.07.2011р., укладений між постачальником (ФГ "Тріум-Вірат") та покупцем (ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод"), відповідно до якого постачальник зобов'язаний протягом 2011 року поставляти покупцю сільськогосподарську сировину (яблука), а покупець - приймати та оплачувати її в порядку, визначеному договором.
Відповідно до розділу 3 Договору № 13/07-11 - "Умови постачання сировини, перехід права власності та ризиків", поставка сировини проводиться постачальником у строки та партіями, узгодженими сторонами договору.
Поставлена сировина повинна відповідати наступним документам: видаткова (товарно-транспортна) накладна, податкова накладна, рахунок на оплату, якісним посвідченням.
Крім того, право власності на партію сировини переходить до покупця з моменту приймання партії сировини (а.с.24-26 Т.1).
Як зазначено в акті перевірки № 128/22/32636767 від 03.05.2012р. на момент проведення перевірки позивачем не доведено факт транспортування яблук, зокрема до перевірки не надано документи, що свідчать про транспортування сировини.
Вантаж не оформлено товарно-транспортними накладними, дорожніми листами вантажного автомобіля, що не дає можливості встановити факт транспортування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а тому податковий орган прийшов до висновку про відсутність фактичних поставок товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. (а.с.19,20 Т.1).
Суд критично оцінює висновки податкового органу стосовно нікчемності укладеного договору, у зв'язку з наступним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
При кваліфікації правочину за цією статтею має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Представниками відповідача не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угоди, яка, на думку відповідача, є нікчемною.
Також, з приводу висновків податкового органу щодо нікчемності господарських операцій суд зважає на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року №7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.
Разом з тим, при прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р., в якому зазначено, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.
Водночас, суд зазначає, що податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду із вимогою про визнання недійсним правочину.
На підтвердження виконання сторонами договору поставки судом досліджувались належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також інші первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених фінансово-господарських операцій.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що при проведенні перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яким би відбувався рух товарів від продавця до покупця.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.
У судовому засіданні не знайшло обгрунтування і посилання відповідача на акт перевірки Літинського відділення Хмільницької ОДПІ про результати проведеної документальної невиїзної перевірки № 50-23-35840895 від 02.11.2011р. в якому зазначено про фіктивність укладених правочинів ФГ "Тріум-Вірат" із контрагентами у червні-липні 2011 року. Так, зокрема, представники відповідача зазначили, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, яке залишено без ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду , у задоволені позову ФГ "Тріум-Вірат" було відмовлено, а відтак висновки акту перевірки є законними та обгрунтованими.
Так, дійсно, у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а/0270/5667/11 за позовом ФГ "Тріум-Вірат" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, однак предметом даної адміністративної справи було не визнання протиправним та скасування акту перевірки, а виключно оскарження дій посадових осіб щодо проведення перевірки. Тому, позиція ДПІ у Шаргородському районі судом до уваги не береться.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шаргородському районі № 0000102201 від 22.05.2012р.
Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянський-Лісовий консервний завод" (23536, Вінницька область, Шаргородський район, с. Рахни-Лісові, вул. Привокзальна, 13, код ЄДРПОУ 32636767) судовий збір в сумі 2268,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім), сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 01.06.2012 року № 101729.5.1.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна