м. Вінниця
10 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2568/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Терлецький Є. Б.
представника позивача: Насадюк І.В.
представника відповідача: Волощука В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного підприємства "Фірма "Бершадь-Агроплюс"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Фірма "Бершадь-Агроплюс" (далі - позивач, ПП "Фірма "Бершадь-Агроплюс") із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами проведеної перевірки Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000752310, яким ПП "Фірма"Бершадь-Агроплюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 236 564 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 31 759 грн. Податковим повідомленням-рішенням № 0000762310 від 21.05.2012 року збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 272 764 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.
Позивач вважає зазначені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки підстави, на основі яких були прийняті податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та є надуманими.
Так, зокрема позивач зазначає, що висновки податкового органу про завищення валових витрат та відповідно завищення податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставними, оскільки усі господарські операції по перевезенню вантажів ТОВ "Метакомп" підтверджуються первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі робіт (послуг) та видатковими накладними.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки надані ТОВ "Метакомп" транспортні послуги неможливо виконати в часі та просторі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
У квітні 2011 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПП "Фірма"Бершадь - Агроплюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.
В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ПП "Фірма"Бершадь - Агроплюс":
1. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено валові витрати у періоді, що перевірявся на загальну сумі 272 044,00 грн., у тому числі:
- за 1 квартал 2011 року в сумі 8 958,00 грн.;
- за 2-4 квартал 2011 року в сумі 263 086,00 грн.
2. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся у сумі 236 564,00 грн. в т.ч.:
- за березень 2011р. у сумі 7167,00 грн.;
- за квітень 2011р. у сумі 32542,00 грн.;
- за травень 2011р. у сумі 39742,00 грн.;
- за червень 2011р. у сумі 42992,00 грн.;
- за липень 2011р. у сумі 30083,00 грн.;
- за серпень 2011р. у сумі 34333,00 грн.;
- за вересень 2011р у сумі 39333,00 грн.;
- за жовтень 2011р. у сумі 6250,00 грн.;
- за листопад 2011р. у сумі 4122,00 грн.
3. вимог п. 13.5 ст.13 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств ", не оподатковано доходи нерезидентів із джерелом походження з України у вигляді фрахту, виплачених нерезидентам в сумі 4300,00Євро/ 47591,87 грн., внаслідок чого занижено податок з доходів нерезидента в сумі 258,00 Євро/2855,51 грн. в І кварталі 2011.
За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 602/22/13339958 від 26.04.2012р. (а.с.8-25)
Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні-рішенні форми "Р" № 0000752310 від 21.05.2012р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 268 323,00 грн. із них: 236 564,00 грн. основний платіж, 31 759,00 грн. штрафні санкції, а також повідомленні-рішенні форми "Р" № 0000762310 від 21.05.2012р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 272 765,00 грн. із них: 272 764,00 грн. основний платіж, 1,00 грн. штрафні санкції. (а.с.29-30).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Як випливає з акту перевірки, позиція Вінницької ОДПІ щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість полягає в тому, що позивачем у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за оплату послуг по перевезенню товарів, отриманих від ТОВ «Метакомп». На думку податкового органу відповідні перевезення не можливо здійснити в часі та протсторі, а в товарно-транспортних накладних відсутні відомості про час завантаження (відвантаження) та відстань перевезення.
В судовому засіданні встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем не були прийняті до уваги відомості, що містяться на зворотньому боці товарно - транспортних накладних.
При дослідженні товарно - транспортних накладних від 07.05.2012 року (а.с.78), на зворотньому боці яких в графі "Вантажно - розвантажувальні операції" в частині колонок 18 та 19 зазначено час прибуття та вибуття транспортного засобу; в графі " Інші відомості " в частині колонок 24 -28 - зазначено відстань перевезення.
Тому, суд критично оцінює дану позицію податкового органу, оскільки товарно - транспортні накладні підтверджують рух товару у часі і просторі та оформлені належним чином.
Крім того, доводи представника відповідача щодо можливості здійснення перевезення ТОВ "Метакомп" з порушенням правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження, оскільки полягали лише на припущеннях.
Суд ставить під сумнів наявність повноважень представників Вінницької ОДПІ щодо виявлення та встановлення ТОВ «Метакомп» порушень ПДР.
Враховуючи дані обставини, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність товарно-транспортної накладної або її неповне заповнення лише свідчить про відсутність права віднесення до валових витрат, вартість витрат, які пов'язані з доставкою товару.
Крім того, відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.
Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.
Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися видаткові накладні, які відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік", на підставі яких сформовано податковий кредит.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкового інспектора, що здійснював перевірку, в той же час, обов'язковою умовою щодо формування податкового кредиту, згідно Податкового кодексу України, є податкова, видаткова накладна, однак в жодному разі таким документом не може слугувати товарно-транспортна накладна.
Як вбачається з акту перевірки Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток з аналогічних підстав, що і з податку на додану вартість.
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в листі № 1936/11-13-11 від 01.11.2011р., в якому зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податкову зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Таким чином суд вважає, що висновки податкового органу стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток є також необґрунтованими.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000752310 від 21.05.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0000762310 від 21.05.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Фірма "Бершадь-Агроплюс" (код ЄДРПОУ 13339958, 21000, м. Вінниця, вул. Єрмака, 6) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2188,00 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна