Справа № 4-61/12.
04 липня 2012 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Яреми Л.В.
при секретарі - Скрипій А.А.
з участю прокурора - Гриців В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за скаргою ОСОБА_1 на дії прокурора Чернівецької області в порядку ст.236 КПК України,-
10 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії прокурора Чернівецької області, посилаючись на те, що вона звернулась до прокурора Чернівецької області з двома заявами про злочин: від 21 жовтня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та її сина, які погрожують їй фізичною розправою та перешкоджають їй проживати в будинку по АДРЕСА_1, в якій вказувала на обставини погроз та перешкоджання їй в проживанні в будинку даними особами в період 2010 року, та від 25.10.2010 року про порушення кримінальної справи відносно приватного нотаріуса ОСОБА_3 та працівників Кіцманського БТІ Чернівецької області з приводу підробки договору дарування і перевищення службових повноважень працівниками Кіцманського БТІ Чернівецької області при оформленні довідки-характеристики. На її звернення прокурором не приймались рішення в порядку ст. 97 КПК України. Такі дії прокурора є, на її думку, неправомірними. Просить визнати дії прокурора неправомірними, визнати відповідь від 21.10.2011 року за №04/2/8/2312-00 за підписом прокурора області Коваля П.А. незаконною за результатом перевірки двох заяв, зобов'язати прокурора Чернівецької області перевірити дві заява про злочин від 21.10.2010 р. від 25.10.2010 р. в порядку ст.97 КПК України з прийняттям одного із трьох рішень передбачених ч.2 ст.97 КПК України та повідомити заінтересованих осіб.
В судовому засіданні скаржниця ОСОБА_1 скаргу підтримала повністю з підстав, які вказані в скарзі , просить її задовольнити. Також зазначала що в раніше постановлених судом рішеннях по її скаргах на дії прокурора зазначалось, що такі скарги на бездіяльність прокурора у кримінальній справі необхідно оскаржувати до адміністративного суду, або вони зовсім не належать до юрисдикції судів України.
Прокурор вважає, що відсутній предмет оскарження, оскільки прокурор не приймав рішення в порядку ст. 97 КПК України, не проводив розслідування або окремі слідчі дії, його дії не можуть бути оскаржені в порядку ст. 236 КПК України, а тому просить в задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.
Суд, заслухавши пояснення скаржника, прокурора, дослідивши представлені матеріали наглядового провадження з прокуратури області та відмовного матеріалу з Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області, приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції, при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття справи та про порушення кримінальної справи.
Однак, відповідно до роз'яснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 року від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.
Також Конституційний Суд України визнав, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти одне з таких рішень:
1. порушити кримінальну справу;
2. відмовити в порушенні кримінальної справи;
3. направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.
Як вбачається з листа прокурора Чернівецької області від 21.10.2011 р. на ім'я ОСОБА_1, що її заяви «про злочин»від 21.10.2010 р. та 25.10.2010 р. зареєстровані в прокуратурі як звернення громадян, рішення в порядку ст. 97 КПК України по них не приймалися, оскільки починаючи з 2000 року вона неодноразово зверталась зі зверненнями з аналогічних питань, по них проводились перевірки та приймалися рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Суд, перевіривши матеріали наглядового провадження і відмовного матеріалу за заявою ОСОБА_1 встановив наступне.
Із заяви про злочин ОСОБА_1 від 21.10.2010 р. вбачається,що вона звернулася до прокурора Чернівецької області про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та її сина, які погрожують їй фізичною розправою та перешкоджають їй проживати в будинку по АДРЕСА_1, в якій вказувала на обставини погроз та перешкоджання їй в проживанні в будинку даними особами в період 2010 року.
Як вбачається з відмовного матеріалу, на момент подачі ОСОБА_1 заяви про злочин -на 21.10.2010 р., є ряд постанов про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, які в подальшому неодноразово скасовувались. Це постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2009 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту підробки документів; від 05.12.2009 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту підробки документу; від 02.02.2010 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу, від 11.02.2010 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу; від 14.06.2010 року відносно ОСОБА_2 . за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу; від 06.09.2010 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу.
Також в подальшому після подачі заяви про злочин від 21.10.2010 р. і до моменту подачі ОСОБА_1 скарги до суду на 10.04.2012 року є ряд постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, які в послідуючому скасовувались, а саме: постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.12.2010 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу; від 20.03. 2011 р. відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу; 14.04.2011 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу; від 15.06.2011 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу; від 15.07.2011 року відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу від 29.12.2011 р. відносно ОСОБА_2 за ст.6 п.2 КПК України по факту розбою та підробки документу.
Аналізуючи зміст всіх постанов про відмову в порушенні кримінальної справи та з матеріалів перевірки, вбачається, що перевірка по обставинах вказаних в заяві про злочин ОСОБА_1 від 21.10.2010 року відносно ОСОБА_2 та її сина, які в 2010 році погрожували їй фізичною розправою та чинять перешкоди їй проживати в будинку по АДРЕСА_1, не проводилась.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 квітня 2002 року старшого помічника прокурора Кіцманського району Поштара О.В., який розглянув матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1 по факту незаконних дій приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_3 щодо оформлення договору дарування будинку, відмовлено у порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1 щодо приватного нотаріуса ОСОБА_3 та інших посадових осіб за відсутністю в їх діях складу злочину.
Доказів, що дана постанова скасовувалась суду не надано, відмовний матеріал по даному факту перевірки дій нотаріуса ОСОБА_3 знаходиться на час розгляду справи у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Підстав для перевірки заяви в частині неправомірних дій нотаріуса ОСОБА_3 суд не вбачає, оскільки є не скасована постанова про відмову в порушенні по даному факту кримінальної справи.
Але, як вбачається з самої постанови від 16 квітня 2002 року та з висновку про обґрунтованість та законність прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1 щодо приватного нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_3 від 07 квітня 2004 року, який затверджений заступником прокурора Чернівецької області Савіним М.М., перевірка проводилась тільки відносно нотаріуса ОСОБА_3, зловживання працівників Кіцманського БТІ Чернівецької області при оформленні довідки-характеристики не перевірялась.
В зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що дійсно не забезпечено в повному обсязі право скаржниці на перевірку її заяв про злочини згідно вимог ст. 97 КПК України, та з метою забезпечення вказаного права слід усунути бездіяльність прокуратури шляхом зобов'язання прокурора області розглянути заяви скаржниці та прийняти відповідне рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а саме слід зобов'язати прокурора Чернівецької області розглянути заяву про злочин ОСОБА_1 від 21.10.2010 р., яка зареєстрована в прокуратурі Чернівецької області 25.10.2010 року відносно ОСОБА_2 та її сина, які в 2010 році погрожували їй фізичною розправою та чинять перешкоди їй проживати в будинку по АДРЕСА_1 та заяву про злочин ОСОБА_1 від 25.10.2010 р., яка зареєстрована в прокуратурі Чернівецької області 27.10.2010 року в частині перевищення службових повноважень працівниками Кіцманського БТІ Чернівецької області при оформленні довідки-характеристики в порядку ст. 97 КПК України.
В задоволенні скарги в іншій частині слід відмовити, оскільки діючий Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає лише механізм оскарження дій прокурора та не передбачає визнання його дій неправомірними.
Керуючись ст.ст. 236 КПК України, рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2011 року від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати прокурора Чернівецької області розглянути заяву про злочин ОСОБА_1 від 21.10.2010 р., яка зареєстрована в прокуратурі Чернівецької області 25.10.2010 року відносно ОСОБА_2 та її сина, які в 2010 році погрожували їй фізичною розправою та чинять перешкоди їй проживати в будинку по АДРЕСА_1 та заяву про злочин ОСОБА_1 від 25.10.2010 р., яка зареєстрована в прокуратурі Чернівецької області 27.10.2010 року в частині перевищення службових повноважень працівниками Кіцманського БТІ Чернівецької області при оформленні довідки-характеристики в порядку ст. 97 КПК України.
Решту частину вимог скарги -залишити без задоволення.
На постанову протягом 7 діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернівецької області.
СУДДЯ Л.В.ЯРЕМА