Справа № 0101/3886/2012
03 вересня 2012 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
в складі: головуючого судді Гордєйчик Т.Ф.
при секретарі : Смьоткіної А.С.
за участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту припинення шлюбних відносин та визнання права особистої приватної власності,-
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому в остаточній редакції своїх позовних вимог просила встановити юридичний факт фактичного припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем ОСОБА_3, починаючи із липня 2000 року, а також визнати за неї право особистої приватної власності на автомобіль марки «NISSAN NOTE»номерний знак НОМЕР_1 і 1/ 4 частку квартири АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що 15. 11. 1975 року між сторонами був укладений шлюб, від якого народилася дитина -донька, яка на даний час досягла повноліття і має свою сім'ю . Але із липня 2000 року шлюбні відносини між ними фактично припинилися, оскільки відповідач покинув сім'ю і пішов проживати до іншої жінки, із якою проживає і на даний час , де також народилася дитина.
15. 10. 2010 року сторони оформили розірвання шлюбу офіційно, але до цього позивачка придбала у кредит автомашину на свої особисті грошові кошти, на частину якої на даний час претендує відповідач. Також відповідач претендує на частину зазначеної квартири, в той час, як остання не являється спільним майном подружжя, оскільки надавалася сторонам в порядку приватизації.
Встановлення даного юридичного факту їй необхідно для того, щоб захистити свої права на зазначене майно і визнати саме за неї право приватної власності на нього.
У судовому засіданні свої вимоги підтримала у відповідності до наведеного.
Відповідач позов визнав і не заперечував проти встановлення зазначеного юридичного факту,підтвердив ту обставину, що фактично із липня 2000 року він не проживав із позивачкою однією сім'єю, не вів спільного господарства , не підтримував сімейних відносин, оскільки пішов до іншої жінки, із якою проживає і по сей день і де народилася їхня дитина. На даний час будь - яких претензій майнового характеру до своєї колишньої дружини позивачки ОСОБА_2 не має.
Представник третьої особи Публічного Акціонерного Товариства «Приватбанк» до суду не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки. Заперечень на позов не надав.
З приводу вищевикладеного суд зазначає, що неявка осіб , які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, які свідчать по відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому за таких підстав вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи за наданими матеріалами справи.
Заслухавши учасників судового процесу , свідків та дослідивши надані матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наданих суду доказів встановлено, що 15. 11. 1975 року між сторонами був укладений шлюб, який був розірваний 15. 10. 2010 року , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 15. 10. 2010 року ( а.с. 9).
Показаннями сторін встановлено, що фактично шлюбні відносини між сторонами були припинені із липня 2000 року, оскільки відповідач покинув позивачу і створив іншу сім'ю, пішовши проживати до іншої жінки, де народилася дитина і де він і на даний час проживає .
Вказані обставини також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
У період припинення фактичних шлюбних відносин, а саме 28. 12. 2007 року позивачка уклала договір купівлі -продажу автомашини «NISSAN NOTE»номерний знак НОМЕР_1 із використанням банківського кредиту ( а.с. 11) , яку отримала у володіння і користування згідно до акту прийому -передачі від 26. 01. 2008 року ( а.с. 10). До теперішнього часу позивачка продовжує справно сплачувати грошові платежі за кредит.
Позивачка вважає, що таким чином вона придбала право власності на вказане майно, яке являється її особистою приватною власністю, проти чого відповідач у судовому засіданні не заперечував, заявивши, що до придбання вказаної автомашини він ніякого відношення не має і що позивачка сплачує кредит самостійно .
Суд погоджується із такими доводами сторін, оскільки встановлено, що зазначена автомашина придбана в період окремого проживання позивачки із відповідачем у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, що не суперечить закону.
Так, у відповідності до ст. 57 ч. 6 Сімейного Кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Щодо твердження позивачки про необхідність визнання за неї права особистої власності на 1/ 4 частку квартири АДРЕСА_1, то суд не вбачає для цього підстав, оскільки право власності на вказану квартиру вже повністю визнане за позивачкою, а тому не потребує доказуванню .
Так, встановлено, що сторони у відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 25. 09. 1997 року у порядку приватизації придбали на праві сумісної часткової власності у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 16).
Відповідач ОСОБА_3 своєю часткою зазначеного нерухомого майна, а саме 1/ 2 часткою квартири АДРЕСА_1, розпорядився на свій розсуд - подарував ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування від 16 серпня 2000 року , посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 2855 ( а.с. 14).
Згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22. 07. 2010 року відчужена частка майна, що належала відповідачеві , була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 ( а.с. 15).
У відповідності до ст. 60 ч. 1 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині на чоловікові на праві спільної сумісної власності .
Але дана квартира була передана сторонам в порядку приватизації, при цьому відповідач вже розпорядився своєю часткою цього майна на свій розсуд.
За таких підстав залишена позивачці на праві власності в порядку приватизації 1/ 2 частка вказаної квартири не може являтися об'єктом спільного майна подружжя , оскільки являється особистою власністю позивачки, а тому визнавати за неї ще раз її право приватної власності на дану квартиру не являється доцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 -215, 256 ЦПК України, ст. ст. 57, 60 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Встановити юридичний факт фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, починаючи із липня 2000 року.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «NISSAN NOTE»номерний знак НОМЕР_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги.
Суддя
Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик