Справа № 106/7925/2012
20 серпня 2012 року
Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого -судді Володарець Н.М.
при секретарі - Рожковій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини з України без згоди та супроводу батька,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини з України без згоди та супроводу батька. Позовні вимоги мотивує тим, що з 20 березня 2009 року по 17 лютого 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного життя мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З вересня 2010 року після припинення з відповідачем сімейних стосунків син постійно проживає з нею у квартирі, яка належить її батькам та розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач мешкає в м. Євпаторії та перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Спору про визначення місця проживання сина між нею та відповідачем ніколи не виникало. Враховуючи, що дитина фактично проживає з нею -позивачкою та вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки, а також враховуючи, що має намір за запрошенням своїх знайомих тимчасово виїхати до Федеративної Республіки Німеччина в липні 2012 року вона звернулася до відповідача з проханням надати нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини за кордон, проте відповідач відмовився. Просить суд надати дозвіл на виїзд з України до Федеративної Республіки Німеччина її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не досяг 16річного віку, без згоди та супроводу батька -ОСОБА_2 в супроводі матері -її -позивачки строком з 01.10.2012 року по 31.11.2012 року згідно запрошення від 01.08.2012 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, просила суд вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив у їх задоволенні відмовити, оскільки позивачем не наведено обґрунтованих підстав для виїзду дитини за кордон, не зазначено мету та необхідність цієї поїздки. Заперечував проти виїзду його сина за кордон до чужих та зовсім незнайомих людей.
Представник третьої особи -виконкому Євпаторійської міської ради в судовому засіданні проти задоволення вимог ОСОБА_1 не заперечував.
Вислухавши доводи сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим (актовий запис №341 від 10 квітня 2009 року).
Рішенням Євпаторійського міського суду від 17 лютого 2011 року шлюб між сторонами розірвано.
Положеннями ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач позбавлений батьківських прав відносно дитини, або має інші обмеження щодо спілкування з нею. Факт нібито невиконання ним батьківських обов'язків не встановлений судовим рішенням, а тому зазначені доводи не можуть бути підставою для надання дозволу для виїзду дитини за межі України.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 161 СК України ).
Відповідно до ч.2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 4 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами І України" виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Як вбачається з копій документів, складених у Німеччині та переведених на українську мову бюро перекладів ТОВ «РЛЦ «Експерт-Лінгва» ОСОБА_4, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 а також його батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що мешкають за адресою: АДРЕСА_3, запрошують позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 до себе у Берлін на період з 01.10.2012 року до 31.11.2012 року. Проте позивачем не зазначено, де саме вони, зокрема трирічна дитина, будуть проживати у період перебування у Німеччині, оскільки люди, які їх запрошують проживають за різними адресами, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належних житлово-побутових умов для проживання малолітньої дитини, існування грошових коштів для належного перебування дитини за кордоном, необхідних зокрема для її харчування, не надані належні докази щодо обґрунтування поважності та доцільності причин виїзду позивачки разом з дитиною за межі України.
Відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження таких обставин, як, зокрема, наявність належних житлових та побутових умов на території Німеччини, що має істотне значення для вирішення питання щодо надання дозволу виїзду дитини, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.
На підставі ст. ст. 3, 19, 121, 141, 150 -151, 153, 157, 160 - 161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 -61, 88, 209, 212, 214 -215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини з України без згоди та супроводу батька - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Володарець