"04" вересня 2012 р. Справа № 18/2431/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 (копія дов. № 87 від 19.01.2012р.),
відповідача -не з'явився,
треті особи:
1.ОСОБА_2 - не з'явилась,
2.Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк»- Кренець О.С. (копія дов.№03/2/398 від 31.05.2012р.),
3.ОСОБА_4 -не з'явився,
4.ОСОБА_5 -не з'явився,
5.ОСОБА_6 -не з'явилась,
6.ОСОБА_7 -не з'явився,
7.ОСОБА_8 -не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_9, м. Київ (вх.№2169П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2012р. у справі № 18/2431/11 (суддя Босий В.П.)
за позовом ОСОБА_9, м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка", м. Лубни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_10, м.Лубни,
2. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ,
3. ОСОБА_11, м.Лубни,
4. ОСОБА_12, с.Піски,
5. ОСОБА_13, с.Піски,
6. ОСОБА_14, м.Лубни,
7. ОСОБА_15, м.Лубни,
про визнання недійсними рішень Спостережної ради від 20.07.2006 року, та від 20.10.2006 року, -
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.06.2012р. по справі №18/2431/11 (суддя Босий В.П.) відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними рішень Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка" від 20.07.2006 року про надання згоди на відчуження майна ВАТ "Лубенська швейна фабрика" "Лубенчанка" (19/100 частини будівлі закрійного цеху, а саме: 2-7 загальною площею 142,0 кв.м., що становить 5/100 частини майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) та від 20.10.2006 року про надання згоди на відчуження майна ВАТ "Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка" (адмінкорпусу «А-3»площею 558,3 кв.м., швейного цеху "А-2" площею 1112,8 кв.м. та земельної ділянки площею 558,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2).
Позивач з вказаним рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2012р. по справі №18/2431/11 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні 04.09.2012 року представник позивача вимоги заявленої скарги підтримав у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять доказів, з яких вбачалося б, що позивач отримав копії рішень Спостережної ради ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка»від 20.07.2006р. та від 20.10.2006р. у 2007 році. Також позивач зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що позивача було повідомлено, як про проведення зборів Спостережної ради ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка»20.07.2006р. та 20.10.2006р., так і про рішення, прийняті на даних зборах. Крім того, апелянт вказує на те, що в рішенні господарського суду Полтавської області від 06.06.2012р. не зазначено, коли для позивача почався строк позовної давності, зокрема, коли позивач дізнався про порушення своїх прав рішеннями Спостережної ради ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка».
Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк»в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, зазначених у відзиві (вх.№6131 від 30.07.2012р.) на апеляційну скаргу. Зокрема, представник ПАТ «ВіЕйБі Банк»стверджує, що позивач дізнався про порушення свого права, мав змогу отримати відповідні документи та звернутися з позовом до господарського суду в межах строку позовної давності, однак, на його думку, своїм правом не скористався.
Представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явились. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Господарський суд Полтавської області, приймаючи оскаржуване рішення, а саме, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем пропущено 3-річний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними рішень спостережної ради товариства від 20.07.2006р. та 20.10.2006р.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не пропущено строк позовної даності, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були вжиті заходи для отримання відповідних документів (доказів) з метою звернення з позовом про визнання недійсними рішень спостережної ради від 20.07.2006 року та від 20.10.2006 року.
Так, в матеріалах справи наявна копія рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24.01.2007р. по справі №2-90/2007р. за позовом ОСОБА_9 до ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка», з якого вбачається, що позивач є акціонером ВАТ «Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка", і якому належить 23,71% акцій від розміру статутного капіталу ВАТ «Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка". Для формування порядку денного загальних зборів Позивачу потрібна була додаткова інформація про фінансово-господарську діяльність вищевказаного товариства, і це змусило його письмово звернутись до голови правління ВАТ «Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка" про надання йому копій певних документів вищевказаного товариства за період 2002-2006 року, а саме: 1.балансові звіти товариства; 2. звіти про фінансово-господарську діяльність; 3. протоколи загальних зборів акціонерів; 4. протоколи засідань наглядової ради; 5. протоколи засідань ревізійної комісії; 6. протоколи засідань органів управління товариства (правління).
Своїм листом від 28.09.2006 року позивач просив надати йому як акціонеру ВАТ «Лубенської швейної фабрики «Лубенчанка»документи чи належним чином посвідчені копії документів виключно з метою формування порядку денного позачергових зборів акціонерів.
Але, незважаючи на законність запиту вищевказаної інформації, голова правління ВАТ Лубенської швейної фабрики "Лубенчанка", всупереч ст.9 Закону України "Про інформацію", п. "г" ч.1 ст.10, ст.45 Закону України "Про господарські товариства", ст.14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", своїм листом від 06.10.2006 року відмовив йому у наданні копій документів.
Суд встановив, що відповідач порушив право позивача на отримання ним доступної інформації для реалізації ним своїх прав і законних інтересів, а також обмежує це право позивача, що полягає у відмові надати копії документів, оскільки правом позивача є ознайомитись з пакетом документів без обмеження у часі, а тому відповідача слід зобов'язати надати позивачу відповідні, належним чином посвідчені копії документів, які вимагає позивач.
Таким чином, рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24.01.2007р. по справі №2-90/2007р. було зобов'язано ВАТ "Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка" передати ОСОБА_9 належним чином посвідчені копії наступних документів: балансові звіти товариства за період 2002-2006 роки; звіти про фінансово-господарську діяльність за період 2002-2006 роки; протоколи загальних зборів акціонерів за період 2002-2006 роки; протоколи засідань наглядової ради за період 2002-2006 роки; протоколи засідань ревізійної комісії за період 2002-2006 роки; протоколи засідань органів управління товариства (правління) за період 2002-2006 роки.
Згідно зі ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Матеріалами справи підтверджується, що зазначене рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24.01.2007р. по справі №2-90/2007р. виконано не було, що вбачається з копії листа ВДВС Лубенського міського управління юстиції від 18.08.2011р. №04-14/12815 та копії постанови від 14.11.2008р. про повернення виконавчого документа.
Таким чином, позивач звертався до суду за захистом порушеного права на інформацію та до виконавчої служби для виконання зазначеного рішення, однак рішення виконане не було, а позивач відповідно до рішення суду документи не отримав.
Посилання представника банку -ПАТ «ВіЕйБіБанк»на те, що позивач звернувся до ВДВС через рік після винесення рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24.01.2007р. по справі №2-90/2007р. не приймаються судом, оскільки позивач не пропустив встановлений законодавством термін на звернення за виконанням рішення.
Також апелянт зазначає, що неодноразово намагався ознайомитися з бухгалтерською та внутрішньою документацією ВАТ ««Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка», однак таких документів у правління товариства та арбітражного керуючого не було, і вони позивачу не надавалися.
Щодо твердження суду першої інстанції про те, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2007 року -з моменту порушення справи про банкрутство, то судова колегія не погоджується з наведеними доводами господарського суду Полтавської області, оскільки порушення справи про банкрутство та розміщення оголошення в ЗМІ не можуть бути достатніми підставами обізнаності та отримання відповідних документів (доказів) заявлених у цій справі, адже порушення справи про банкрутство та розміщення оголошення в ЗМІ не є доказами того, що позивач став учасником у процедурі банкрутства.
Крім того, апелянт вказує, на підтвердження доводів апеляційної скарги, зокрема, того факту, що про порушення свого права позивач дізнався у 2010 році, в матеріалах справи містяться копія аналізу фінансово-господарської діяльності ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка» щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, джерелом інформації для здійснення вказаного аналізу є показники фінансової звітності, проміжний баланс на 01.10.2007р., статутні та інші внутрішні документи товариства, а також копія Акту виконаних робіт від 01.07.2010р., відповідного до якого був прийнятий замовником проведений економістом з бухгалтерського обліку та аудиту фінансово-економічний аналіз (а.с.52-а.с.72, том 2).
Апелянт стверджує, що саме в момент передачі акту виконаних робіт від 01.07.2010р. дізнався про порушення свого права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач -ОСОБА_9 є акціонером ВАТ "Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка», що підтверджується виписками з особового рахунку від 14.12.2003р., від 12.09.2011р., сертифікатом іменних акцій №8348 від 18.09.2006р.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2006р. та 20.10.2006р. відбулися засідання спостережної ради відповідача, на яких прийнято рішення про надання згоди на продаж частини будівлі розкрійного цеху площею 142,0 кв.м. та адмінкорпусу, швейного цеху і земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст.4, 37 Закону України "Про господарські товариства", ст.154 ЦК України, установчим документом акціонерного товариства є його статут, який має містити відомості, поміж іншим, про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Статтею 41 Закону встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, у тому числі, вирішення питання про обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради).
Відповідно до ст.46 названого Закону та ст.160 ЦК України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.
Так, п.10.1 статуту відповідача встановлено, що спостережна рада є органом товариства, яка у період між загальними зборами здійснює контроль і регулювання діяльності правління з метою попередження порушення прав акціонерів товариства і забезпечення їх прав.
Згідно пункту 10.2 статуту кількість членів спостережної ради визначається загальними зборами. Персональний склад спостережної ради та зміни в ньому затверджуються загальними зборами акціонерів.
До компетенції спостережної ради належить прийняття рішення, між іншим, з питань погодження проведення операцій розпорядження нерухомим майном товариства (п.10.3.9 статуту).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів, вийти в установленому порядку з товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Пунктами 10.8 та 10.11 статуту встановлено, що повідомлення, в яких зазначається дата, час і місце проведення засідання спостережної ради, надсилаються кожному члену спостережної ради і голові правління товариства в письмовій формі і доставляються не пізніше як за 10 (десять) днів до запланованої дати засідання. В повідомленні зазначається детальний порядок денний засідання і до нього додаються всі необхідні документи, які стосуються порядку денного. Для проведення засідань та розгляду питань спостережної ради, кількість членів (представників), що приймають участь у засіданні, не може бути меншої, ніж п'ятдесят відсотків від загальної кількості членів спостережної ради. Рішення спостережної ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості голосів членів спостережної ради, які приймають участь у такому засіданні.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.10 статуту, кількість членів правління не може бути меншою трьох чоловік, правління здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, розпоряджається майном в межах компетенції, встановленої діючим законодавством, цим статутом. Під час проведення засідань ведеться протокол засідання. Голова правління відповідає за повноту ведення та цілісність протоколів. Протокол підписується всіма членами товариства, які взяли участь у засіданні, та зберігається за юридичною адресою товариства. Рішення правління є правомочним, якщо в голосуванні брали участь не менше половини від загальної кількості членів правління.
Отже, статутом відповідача визначена як компетенція органів управління товариства, так і певна послідовна процедура прийняття ними рішень щодо розпорядження майном, яке належить товариству, а також процедура проведення засідань правління та спостережної ради товариства, їх правомочність.
Аналіз наведених положень статуту відповідача свідчить про те, що рішення щодо розпорядження майном товариства приймається правлінням товариства, яке оформляється протоколом, підписаним всіма членами товариства, які взяли участь у засіданні, з подальшим погодженням такого рішення на засіданні спостережної ради, на якому повинні бути присутні п'ятдесят відсотків від загальної кількості членів спостережної ради, обраних загальними зборами товариства.
Відповідно до пунктів 38, 39 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
Підставами визнання недійсними рішень наглядової ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради.
При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.
З матеріалів справи вбачається, що під час скликання та проведення засідань спостережної ради, проведених 20.07.2006р. та 20.10.2006р., не було дотримано порядку скликання та проведення засідань спостережної ради.
Як зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав оригіналів протоколів засідань спостережної ради у зв'язку з їх знищенням за закінченням терміну зберігання.
З копій протоколів засідання спостережної ради ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка»від 20.07.2006р. та 20.10.2006р. на засіданні спостережної ради були присутніми: Бузина Б.Т. -голова спостережної ради, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20- члени спостережної ради.
Проте, з письмових пояснень ОСОБА_20 та ОСОБА_19, які надавалися ними в межах перевірки Лубенської міжрайонної прокуратури, вбачається, що вони, будучи на той час членами спостережної ради, не були повідомлені про проведення вказаних засідань та участь у них не брали (а.с.67-68 т.1).
Ці письмові пояснення суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.
Крім того, у протоколах засідань спостережної ради від 20.07.2006р. та від 20.10.2006р. зазначено, що рішення прийнято одноголосно у присутності чотирьох осіб, серед яких ОСОБА_20 та ОСОБА_19(а.с.24, 31 т.1).
Таким чином, кворум достатній для проведення 20.07.2006р. та 20.10.2006р. засідання спостережної ради ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка»не був забезпечений, на що звернув свою увагу Вищий господарський суд України в постанові від 29.02.2012р. по даній справі.
Крім того, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення про проведення засідання спостережної ради членів спостережної ради.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що мали місце порушення процедури скликання та проведення засідань спостережної ради 20.07.2006р. та 20.10.2006р.
Відповідно до постанови Президії Верховного Суду України від 03.03.2004р. №15 при розгляді спорів про визнання недійсними рішень Загальних зборів та органів управління товариства суду слід з'ясовувати, чи відповідає спірне рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що ухвалив це рішення, а також встановлювати факт порушення у зв'язку з ухваленням спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень Загальних зборів та інших органів товариства наділені, насамперед, акціонери товариства, а також інші особи, права та охоронювані законом інтереси яких порушуються такими рішеннями, зокрема державні органи в межах їх компетенції.
Така ж правова позиція викладена також у п.2.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", в якому зазначено, що господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.
Так, законодавство та статут ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка»визначають, що одним із основних обов'язків спостережної ради є захист, попередження порушення та забезпечення прав акціонерів. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що протиправна діяльність саме спостережної ради шляхом прийняття оскаржуваних рішень всупереч вимогам законодавства та положень статуту, на виконання яких відбулося відчуження нерухомого майна товариства, призвела до стійкої фінансової неспроможності товариства, внаслідок чого порушуються його права як акціонера на участь в управлінні товариством. В підтвердження своїх доводів щодо позбавлення прав на участь в управлінні товариством позивач посилається на те, що члени спостережної ради, які приймали оскаржувані рішення, не обиралися загальними зборами акціонерів у встановленому порядку.
Таким чином, відповідач не довів, що склад спостережної ради був належним. Натомість факт неналежного складу спостережної ради засідань 20.07.2006р. та 20.10.2006р. підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції досліджено і зазначено в оскаржуваному рішенні про те, що простежується порушення процедури скликання та проведення засідань спостережної ради 20.07.2006р. та 20.10.2006р., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність порушень при скликанні та проведенні засідань спостережної ради для визнання недійсними рішень Спостережної ради ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка»від 20.07.2006р. та від 20.10.2006р. про надання згоди на відчуження майна ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка». Однак господарський суд Полтавської області припустився помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Зважаючи на положення законодавства, що наведені вище, та з урахуванням викладених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2012 року по справі №18/2431/11 прийняте при неправильному застосуванні норм процесуального права, а висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, через що рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 99,101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2012р. у справі №18/2431/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати недійсним протокольне рішення Спостережної ради ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка»від 20.07.2006р. про надання згоди на відчуження майна ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка»(19/100 частини будівлі закрійного цеху, а саме 2-7 загальною площею 142,0 кв.м., що становить 5/100 частини майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) з моменту його прийняття.
Визнати недійсним протокольне рішення Спостережної ради ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка»від 20.10.2006р. про надання згоди на відчуження майна ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка»(адмінкорпусу «А-3»площею 558,3 кв.м., швейного цеху «А-2»площею 1112,8 кв.м. та земельної ділянки площею 2855 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2) з моменту його прийняття.
Стягнути з відповідача ВАТ «Лубенська фабрика «Лубенчанка» (37500, Полтавська область, м.Лубни, пл.Кірова,16/1, р/р26008301490010 ФАКБ «Національний кредит», м.Лубни, МФО 331746, код ЄДРПОУ 00309714) на користь позивача -ОСОБА_9 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 536,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складений 07.09.2012р.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Крестьянінов О.О.