04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
05.09.2012 № 22/472
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 05.09.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 (дата підписання 25.04.2012),
у справі № 22/472 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен»
2. Приватного підприємства «Вір»
треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне
підприємство № 7»
Відкрите акціонере товариство «Експериментальний завод
залізобетонних шпал»
про звернення стягнення на предмет застави, іпотеки,
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен», Приватного підприємства «Вір» за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство № 7» та Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний завод залізобетонних шпал» про звернення стягнення на предмет застави, іпотеки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі № 22/472 позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», а саме: виробничу базу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 4, загальною площею 4098, 40 кв. м. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бастен»; на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», а саме: обладнання в кількості 90 одиниць, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, найменування, кількість та вартість заставленого майна вказані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бастен»; на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен», а саме: лінію порошкового фарбування, інвентарний № 1-137, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бастен»; на предмет застави за договором № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 укладеним з Приватним підприємством «Вір», а саме: лінію для нанесення металевих покриттів «БІ-ДЖО-1» ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф 610 Ь=18,5 м., лінію для нанесення металевих покриттів «БІ-ДЖО-2» ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф730 Ь=25,0 м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить Приватному підприємству «Вір»; для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» за:
1) кредитним договором № 40-47/2-06 від 09.11.2006 в сумі 23 815 462, 32 гривень в т.ч.:
- сума кредиту в розмірі 1 860 000, 00 дол. США, еквівалент в гривні 14 829 222, 00 гривень;
- відсотки за користування кредитними коштами в період з 01.09.2010 по 30.09.2011 в сумі 316 329, 17 дол. США, еквівалент в гривні 2 521 997, 57 гривень;
- сума кредиту в розмірі 3 205 000, 00 гривень;
- відсотки за користування кредитними коштами в період з 01.09.2010 по 30.09.2011 в сумі 971 158, 89 гривень;
- комісія за управління кредитною лінією за вересень 2010 вересень 2011 в сумі 13 000 гривень;
- пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 860 000,00 дол. США, еквівалент в гривні 14 829 222, 00 гривень, в період з 16.08.2010 по 28.02.2011 в розмірі 1 190 197, 42 гривень;
- пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 3 205 000, 00 гривень в період з 16.08.2010 по 28.02.2011 в розмірі 253 819, 93 гривень;
- пеня за прострочення сплати відсотків по валютному кредиту в період з 31.08.2010 по 28.02.2011 в сумі 39 012, 31 гривень;
- за прострочення сплати відсотків по гривневому кредиту в період з 31.08.2010 по 28.02.2011 в сумі 15 020, 08 гривень;
- 180 342, 22 грн., як 1% від заборгованості за не страхування заставленого майна;
- 3% річних за порушення грошового зобов'язання сумі 491 192, 58 гривень за кредитними коштами в дол. США та 105 499, 32 гривень за кредитними коштами в гривні.
2) за кредитним договором № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 в сумі 16 130 582, 54 гривень в т.ч.:
- сума кредиту в розмірі 1 200 000, 00 дол. США еквівалент в гривні 9 567 240 гривень;
- відсотки за користування кредитом в період з 01.11.2010 по 30.09.2011 в сумі 361 150, 03 дол. США, еквівалент в гривні 2 879 340, 84 гривень;
- сума кредиту в розмірі 1 474 000, 00 гривень;
- відсотки за користування кредитом в період з 01.11.2010 по 30.09.2011 в сумі 790 387, 05 гривень;
- комісія за управління кредитною лінією за листопад 2009 по грудень 2010 в сумі 23 000, 00 гривень;
- пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 200 000,00 дол. США в період з 16.08.2010 по 28.02.2011 в розмірі 761 368, 82 гривень;
- пеня за прострочення сплати відсотків за період з 30.10.2010 по 28.02.2011 в сумі 120 572, 44 гривень;
- пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 474 000, 00 гривень за період з 16.08.2010 по 28.02.2011 в розмірі 117 302, 13 гривень;
- пеня за прострочення сплати відсотків за період з 30.10.2010 по 28.02.2011 в розмірі 33 101, 10 грн.;
- 3 % річних в сумі 315 640, 28 гривень за кредитним коштами в дол. США, та 48 629, 88 гривень за кредитними коштами в гривні.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу у розмірі 19 203 000 гривень; встановлено спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 5 000 гривень; встановлено спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 1 500 000, 00 гривень; встановлено спосіб реалізації предмета застави за договором № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 шляхом проведення публічних торгів з визначенням початкової ціни продажу предмета застави, що встановлена сторонами у договорі в 1 340 686, 08 гривень. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» 28 230, 00 грн. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Вір» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» 28 230, 00 грн судових витрат.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бастен» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у справі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, відповідач-1 вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що Законом України «Про іпотеку» передбачений обов'язок іпотекодержателя направити письмову вимогу іпотекодавцю та боржнику у тридцятиденний строк. До моменту направлення вимоги та спливу строку у тридцять днів іпотекодержатель позбавлений права на задоволення своїх вимог, в тому числі на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на майно. Оскільки, на думку заявника, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до боржника та іпотекодавця з вимогами про сплату заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання основного зобов'язання, даний позов є передчасним і в його задоволенні повинно бути відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 у справі № 22/472 поновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 у справі № 22/472 було відкладено розгляд справи.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 № 02-15/493 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. (судді-доповідача у справі) у відпустці, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 22/472.
Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 22/472 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Рудченко С.Г., судді - Поляк О.І., Кропивна Л.В.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. призначено суддю Синицю О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» було призначено до розгляду на 23.07.2012.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 у зв'язку з зайнятістю судді Синиці О.Ф. в інших судових процесах змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Кропивної Л.В. та Буравльова С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача-1 та неявкою представників відповідачів-1,2 та третіх осіб.
Представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав доповнення до відзиву № 22-04/04 від 04.09.2012, в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників відповідача-2 та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача-1, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між ВАТ Комерційний банк «Хрещатик» та ТОВ «Будівельне підприємство №7» було укладено кредитний договір № 40-47/2-06 від 09 листопада 2006 року, на умовах якого банком відкрито мультивалютну кредитну лінію в сумі 1 860 000 дол. США та 3 205 000, 00 гривень строком до 01.09.2010 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 15,5 % річних в доларах США та 28 % річних за користування кредитом в гривні (пп. 1.1 договору в редакції п. 1 додаткової угоди № 27 від 29.06.2010) (а.с. 24-33 том 1).
28 жовтня 2009 року між ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», ТОВ «Будівельне підприємство №7» та ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» укладено договір про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник (ТОВ «Будівельне підприємство №7») перевів на нового боржника (ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал») частину боргу (грошового зобов'язання) в сумі 200 000 доларів США та 1 474 000 грн, з усіма належними до сплати в частині переведеного боргу комісіями, відсотками, штрафами, пенями, та всі інші зобов'язання первісного боржника (а.с. 34-35 том 1).
У зв'язку з переведенням частини боргових зобов'язань, 28 жовтня 2009 року між банком та позичальником - ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» укладено кредитний договір № 40-47/2-06/ПБ, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну мультивалютну (долари США, гривня) кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 1 200 000 доларів США та 1 474 000 грн строком до 01 вересня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в доларах США із розрахунку 15, 5% річних та за користування кредитом в гривні із розрахунку 28% річних (а.с. 36-42 том 1).
У п. 1.2 кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 зазначено, що кредитні кошти було використано ТОВ «Будівельне підприємство № 7» в межах договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006: в доларах США - для придбання корпоративних прав учасників ТОВ «Бастен» у розмірі 100% статутного фонду, придбання обладнання та поповнення обігових коштів; в гривні - для поповнення обігових коштів.
З метою забезпечення вимог позивача, між ВАТ КБ «Хрещатик» та ТОВ «Бастен» укладено іпотечний договір № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006, договори застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010, а з ПП «Вір» договір застави № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006.
За іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 (з урахуванням змін внесених договором № 4 від 29.06.2010), банку передано в іпотеку нерухоме майно: виробничу базу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 4, загальною площею 4 098, 40 кв. м. та належить на праві власності ТОВ «Бастен» на забезпечення виконання зобов'язань:
- ТОВ «Будівельне підприємство № 7», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006,
- ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 (а.с. 44-52 том 1).
За договором застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 (з урахуванням змін внесених договором № 3 від 29.06.2010), банку в заставу передано обладнання в кількості 90 одиниць, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, найменування, кількість та вартість заставленого майна вказані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бастен» на забезпечення виконання зобов'язань:
- ТОВ «Будівельне підприємство № 7», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006,
- ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 (а.с. 53-59 том 1).
За договором застави № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 банку в заставу передано лінію порошкового фарбування, інвентарний № 1-137, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бастен» на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Будівельне підприємство № 7», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006 (а.с. 66-68 том 1).
За договором застави № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 (з урахуванням змін внесених договором № 3 від 30.06.2010), банку в заставу передано лінію для нанесення металевих покриттів «БІ-ДЖО-1» ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф 610 Ь=18,5 м., лінію для нанесення металевих покриттів «БІ-ДЖО-2» ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф730 Ь=25,0 м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 та належить Приватному підприємству «Вір» на забезпечення виконання зобов'язань:
- ТОВ «Будівельне підприємство № 7», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06 від 09.11.2006,
- ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал», що випливають із кредитного договору № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 (а.с. 60-65 том 1).
Про виконання сторонами зобов'язань за кредитними договорами свідчать банківські виписки, що підтверджують рух коштів, їх зарахування по погашенню сплачених коштів, винесенню простроченої заборгованості та інше (а.с. 69-101 том 1).
Проте, як зазначає позивач, третьою особою 1 та 2 зобов'язання за кредитними договорами не були виконані, внаслідок чого загальна заборгованість третьої особи 1 перед позивачем складає 23 815 462, 32 грн, третьої особи 2 - 16 130 582, 54 грн.
Належних доказів на спростування вищевказаного розрахунку ні третіми особами, ні відповідачами суду надано не було, документів, що підтверджують погашення сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань не представлено.
Листами № 24-15/4680 від 11.07.2011, № 24-15/4677 від 11.07.2011, № 24-15/4675 від 11.07.2011, отримання яких підтверджується копіями поштових повідомлень про вручення, позивач направив на адресу відповідача-2 та третьої особи 2 повідомлення про порушення зобов'язань за кредитним договором з вимогою про необхідність погашення вказаної заборгованості (а.с. 106, 116, 118 том 1).
У зв'язку з порушенням третіми особами зобов'язань за кредитним договором, банком в порядку п. 6.3 іпотечного договору на адресу боржників (третіх осіб) та відповідача-1 були надіслані листи № 24-15/4674 від 11.07.2011, № 24-15/4685 від 11.07.2011, № 24-15/4682 від 11.07.2011, № 24-15/4670 від 11.07.2011, в яких банк повідомляв про те, що у разі невиконання зобов'язань з погашення кредиту, банк відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вправі почати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, отримання яких підтверджується копіями поштових повідомлень (а.с. 108-115 том 1).
Вимоги банку позичальниками, іпотекодавцями та застоводавцями були залишені без задоволення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання третіми особами умов кредитного договору щодо повернення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість у сумі 39 946 044, 86 грн з іпотекодавця та заставодавця шляхом звернення стягнення на заставне майно та предмет іпотеки.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до зобов'язань іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
В силу положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно з п. 4.1.1 іпотечного договору, що укладений між ВАТ КБ «Хрещатик» та ТОВ «Бастен» 09.11.2006 іпотекодержатель має право:
- у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання в цілому, або тієї, чи іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених цим договором, реалізувати своє право за договором, тобто звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному законодавством України та цим договором та задовольнити в повному обсязі за рахунок цього свої вимоги за кредитним договором та цим договором.
У п. 4.1.2 сторони погодили право іпотекодержателя, у разі порушення позичальником основного зобов'язання, та/або умов цього договору, надіслати позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення такого порушення в тридцятиденний строк із попередженням про задоволення вимог іпотекодержателя із предмета іпотеки в разі невиконання вимоги.
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що повідомлення про порушення зобов'язань за кредитним договором № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 за вих. № 24-15/4674 від 11.07.2011, яке адресоване в.о. Голови правління ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» отримане позичальником 18.07.2011, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення залученим в копії до справи.
Повідомлення іншому позичальнику - ТОВ «Будівельне підприємство № 7» за вих. № 24-15/4685 від 11.07.2011 про порушення зобов'язань за кредитним договором № 40-47/2-06 від 09.11.2006 було адресоване директору товариства та надіслано банком за адресою місцезнаходження заставленого майна - 02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова 4 (вручене 18.07.2011, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення).
Про невиконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами № 40-47/2-06 від 09.11.2006, № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009 іпотекодержателю за іпотечним договором № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 повідомлення № 24-15/4682, № 24-15/4670 від 11.07.2011 були адресовані банком директору ТОВ «Бастен» Гарбару О.С. та отримані 18.07.2011 згідно поштового повідомлення про вручення за адресою місцезнаходження предмету іпотеки: 02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова 4.
Крім того, факт отримання вказаних листів саме уповноваженою особою ТОВ «Бастен» на одержання пошти підтверджується листом УДППЗ «Укрпошта» № 303/15-П-856 від 20.04.2012 (а.с. 168 том 1).
Відхиляючи заперечення відповідача-1 з приводу відсутності саме належних доказів надіслання вимоги іпотекодавцю про усунення порушення, з тих підстав, що поштові повідомлення про вручення рекомендованих відправлень адресовані не за юридичною адресою ТОВ «Бастен» та ТОВ «Будівельне підприємство № 7» місцевий господарський суд правомірно послався на положення ст. 93 Цивільного кодексу України, відповідно до якого місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку, таким чином зробивши висновок про те, що хоча ТОВ «Бастен» та ТОВ «Будівельне підприємство № 7» ніколи не були зареєстровані за адресою, де знаходиться заставлене майно - 02090, м. Київ, вул. Ак. Бутлерова 4, це не підтверджує того факту, що вказані підприємства не могли отримати вимоги про виконання зобов'язання перед банком, які їм адресувались, та вручення яких, підтверджено представленими до суду поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.
У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень…, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Крім того, твердження заявника про відсутність повідомлення TOB «Будівельне підприємство №7» за адресою Булгакова, 16 не відповідають дійсності та спростовується наявною в матеріалах справи копією повідомлення від 11.07.2011 № 24-15/4684 на цю адресу та докази його отримання 19.07.2011.
Також згідно договору застави №40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 ПП «ВІР» знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Лебединська, 4. З часу укладення договору ця адреса не змінювалася, що підтверджується додатковими договорами до договору застави. На даний час підприємство також зареєстровано за цією адресою, що підтверджується витягом з веб-сайту Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.09.2011 № 3795-VI) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Посилаючись на те, що ТОВ «Бастен» та TOB «будівельне підприємство №7» не були належним чином повідомлені про звернення стягнення на предмет іпотеки за 30 днів згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», заявник апеляційної скарги не врахував внесені зміни до ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Так, Законом України від 22.09.2011 № 3795 було змінено редакцію останнього речення першої частини статті 35, зокрема на момент винесення оскаржуваного рішення вказане речення викладено у новій редакції: «Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору».
Відповідно ж до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому порядку.
Отже, обов'язковий претензійний порядок застосовується тільки в разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Позовна заява була подана банком 16 листопада 2011 року, після внесення вказаних змін. Отже, при вирішенні спору та винесенні рішення господарський суд міста Києва не був зобов'язаний перевіряти дотримання порядку та строків направлення повідомлень-претензій позичальнику та іпотекодавцю.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» приватне обтяження за договорами застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 4046362, № 9981433, № 4045317.
Відповідно до п. 5.1 договорів застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору, заставодавцем умов договору застави, у випадку недійсності наданих боржником або заставодавцем гарантій за цим договором і кредитним договором та інших передбачених чинним законодавством випадках, звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку передбаченому законодавством України (Закон України «Про заставу», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») та цим договором.
У п. 5.1 договору застави № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 також зазначено, що у разі невиконання умов кредитного договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України, або в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно з п. 4.1 договорів застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 заставодержатель має право при виникненні передбачених кредитним договором підстав до стягнення заборгованості за основним зобов'язанням та в інших випадках передбачених законодавством або цим договором, за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги по кредитному договору в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, втрати, викликані задавненням виконання, а також неустойку, якщо вона передбачена кредитним договором; відшкодуванню підлягають також витрати заставодержателя, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією.
Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якою передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначений законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», де ч. 3 ст. 24 якого передбачено обов'язок обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Представленими до справи витягами про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) підтверджено реєстрацію вказаних відомостей 21.10.2011, в реєстрі вчинені відповідні записи на підставі повідомлень банку.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК України).
Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позичальниками не виконуються покладені на них зобов'язання за кредитними договорами № 40-47/2-06 від 09.11.2006, № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009, позивач на підставі ст. 589 ЦК України, п. 4.1.1 іпотечного договору № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006, п. 5.1 договорів застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006, № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010, № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 отримав право звернення стягнення на заставлене майно.
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання зобов'язання за кредитними договорами № 40-47/2-06 від 09.11.2006, № 40-47/2-06/ПБ від 28.10.2009, суми заборгованості за кредитними договорами, а саме суми кредиту, процентів по кредиту, комісії, нарахованої пені не сплачені, що свідчить про порушення договірних зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій в порядку та на умовах, встановлених кредитними договорами.
Згідно ст.ст. 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом. У разі задоволення судом позову в рішенні, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.
Згідно з вимогами п. 6 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Частиною 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки (ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку»).
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи наявні факти прострочення позичальниками сплати боргу за кредитом, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення вимог позивача та стягнення 39 946 044, 86 грн заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на заставне майно.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі № 22/472 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі № 22/472 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 22/472 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Буравльов С.І.
Кропивна Л.В.