"07" серпня 2012 р.Справа № 5016/282/2012(5/8)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.
При секретарі: Трамбовецькій Є.І.
(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду від 18.06.2012р. № 452)
За участю представників сторін:
Арбітражний керуючий - Пейчев В.С., довіреність № 597907 від 17.09.1962р.
Голова ліквідаційної комісії ВАТ „Лазурний" - Ратинська С.В., посвідчення № 102787 від 19.08.1999р.
від боржника - Гановська Н.О., доручення № 2 від 21.03.2012р.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення останній повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства „Лазурний"
на постанову господарського суду Миколаївської області від 28.03.2012 р.
по справі № 5016/282/2012(5/8)
за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області
до боржника Відкритого акціонерного товариства „Лазурний"
за участю арбітражного керуючого Пейчева В.С.
про банкрутство
Відповідно до ст.4-4, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 07.08.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановила:
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі звернулось до господарського суд із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ „Лазурний", відповідно до Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон про банкрутство), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором у сумі 48 228,31грн., яка складається з недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 21 635,30грн., заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій на суму 5501,36 грн., штрафних санкцій - 11640,36 грн. та пені - 9451,29 грн.; ВАТ „Лазурний" не надає звіти до Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області з липня 2009 року, не надає податкових декларацій до органів державної податкової служби, що підтверджується копією акта про неподання звітності протягом року до ДПІ у Миколаївському районі від 27.09.2011р.; боржник відсутній за його місцезнаходженням, що підтверджується актом про відсутність юридичної особи ВАТ „Лазурний" за місцем знаходження відповідно юридичної адреси від 09.03.2011р.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2012р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Лазурний", за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Миколаївської області від 28.03.2012р. ВАТ „Лазурний" визнано банкрутом, визнано грошові вимоги кредитора -Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області до банкрута у сумі 27 136,66 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пейчева В.С., якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з цією постановою суду від 28.03.2012р., ВАТ „Лазурний" звернулась з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки ініціюючим кредитором не було надано доказів неплатоспроможності боржника та тих, що підтверджують відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області вважає, що апеляційну скаргу ВАТ „Лазурний" на постанову господарського суду Миколаївської області від 28.03.2012р. слід залишити без задоволення, з мотивів викладених у своєму відзиві та доповненням до нього.
Представник УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
Заслухавши пояснення учасників провадження по справі про банкрутство ВАТ „Лазурний", перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.
Неподання звітності до органів державної податкової служби ще не свідчить про відсутність боржника або припинення здійснення ним підприємницької діяльності, але, за правилами цієї статті, визначається законодавцем як підстава для порушення провадження у справі про банкрутство.
Слід зазначити, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).
В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).
За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (стаття 19 Закону).
При встановленні факту відсутності боржника за його місцезнаходженням суд першої інстанції керувався довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, яка містить запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням (а.с.112-116, том 1).
Проте, чинне законодавство передбачає певний порядок внесення такого запису до бази реєстру.
Так, відповідно до ч.11 ст. 19 Закону Україну „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (в редакції, яка була чинна на момент порушення провадження у цій справі) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.
Наслідки неподання юридичною особою реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу встановлені частиною 14 ст. 19 того ж Закону.
Так, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 9858572 від 28.04.2011р., державна реєстрація ВАТ „Лазурний" відбулася 25.03.1997р. При цьому, місцезнаходженням боржника вказано наступну адресу: 57120, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Трихати, вул. Совхозна, буд. 22.
Останній запис про підтвердження відомостей про юридичну особу внесений до Єдиного державного реєстру 29.02.2012р., а запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (57120, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Трихати, вул. Совхозна, буд. 22.) був зроблений вже 22.03.2012 р., тобто до настання передбаченого ч. 11 ст. 19 Закону Україну „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" строку подачі боржником реєстраційної картки.
Отже, внесення державним реєстратором відомостей до Єдиного держаного реєстру про відсутність ВАТ „Лазурний" за місцезнаходженням є передчасним та таким, що не відповідає приписам ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" в частині порядку та строків внесення запису до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням
Місцевий господарський суд, в порушення ст.43 ГПК України, зазначених обставин не перевірив, та не дав їм належної оцінки.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
З матеріалів справи вбачається, що УПФУ в Миколаївському районі обґрунтовує підстави порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ „Лазурний" актом про відсутність боржника за юридичною адресою від 09.03.2011р., складений представниками УПФУ в Миколаївському районі та секретарем Трихатської сільської ради, листом ВК Трихатської сільської ради №264.04.03 від 29.09.2010р., в якому повідомлялось, що на території Трихатської сільської ради зареєстроване ВАТ „Лазурний", але ніякої трудової або підприємницької діяльності дане підприємство не веде. (а.с. 24, 44, т.1)
При цьому, УПФУ в Миколаївському районі зазначає, що у ВАТ „Лазурний є розрахунковий рахунок № 260041545 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" .
Водночас, належних доказів відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням не надано. При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно, наданого УПФУ України в Миколаївському районі витягу з Єдиного державного реєстру станом на 26.03.2012р. зазначено, що датою проведення запису: „Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" є -22.03.2012р. Тоді як справа про банкрутство ВАТ „Лазурний" порушена 20.02.2012р.
При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 28.04.2011р. місцезнаходженням боржника є: Миколаївська область, Миколаївський район, село Трихати, вул. Совхозна, 22, стан юридичної особи: в стані припинення підприємницької діяльності. (а.с.104-105, т.1).
На підставі вищезазначеного судова колегія зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.
Заявник, як на підставу порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 52 Закону про банкрутство, посилався на те, що згідно довідки ДПІ боржник не подавав звітність з липня 2007 року, що, на думку заявника свідчить про відсутність підприємницької діяльності боржника, однак, судова колегія зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. ст. 10, 11, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься до виключної компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав, може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника.
Крім іншого, відповідно до приписів с. 52 Закону про банкрутство, при звернені з заявою про порушення справи про банкрутство заявнику необхідно подати докази відсутності підприємницької діяльності, в тому числі докази відсутності у боржника нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок. Натомість Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області до своєї заяви додає довідку Нечаянського ВРЕВ УДАЇ УМВС України в Миколаївській області вих.№9/6-2 від 21.08.2010р., згідно якої за ВАТ „Лазурний" зареєстровано два транспортних засобів. (а.с. 45, т.1)
Відповідно до довідки КП „Миколаївське МБТІ" вих№1534 від 18.03.2011р., за ВАТ „Лазурний" зареєстрована власність, а саме: с. Трихати, вул.. Степанової Валентини, 59 - на підставі свідоцтва про право власності від 14.04.2008р.; с. Трихати, вул. Радгоспна, 22 - на підставі свідоцтва про право власності від 14.04.2008р.; с. Трихати, вул. Степова, 1 -на підставі свідоцтва про право власності від 13.05.2008р.; с. Трихати, вул. Степова, 2 - на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.2008р. (а.с. 106-109, т.1)
За вказаних обставин, здійснене у справі провадження не може вважатися законним з моменту його порушення.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК, іншими законодавчими актами.
Поряд з положеннями Закону, господарський суд у справах про банкрутство має право застосовувати норми ГПК України, які передбачають, зокрема припинення провадження у справі.
Відповідно до п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" у разі, якщо під час розгляду справи господарськими судами не встановлено передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню.
За таких обставин, постанова господарського суду Миколаївської області від 28.03.2012р. по справі №5016/282/2012 (5/8) підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство ВАТ „Лазурний" припиненню.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 104-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ВАТ „Лазурний" задовольнити.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 28.03.2012р. у справі №5016/282/2012 (5/8) - скасувати.
Провадження у справі про банкрутство ВАТ „Лазурний" -припинити.
Повний текст постанови складено та підписано 10.08.2012р.
Головуючий суддя Воронюк О.Л.
Суддя Єрмілов Г.А.
Суддя Лашин В.В.