36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.08.2012 Справа № 18/1246/12
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін", 38164, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с. Опішня, вул. Леніна, буд. 5г
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Державний реєстратор Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Леніна, 40, м. Зіньків, Полтавська обл., 38000
про : (1) визнання права на вихід зі складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" ОСОБА_1 реалізованим;
(2) зобов'язання внести відповідні зміни в установчі документи та провести державну реєстрацію цих змін, а саме : вихід зі складу засновників товариства ОСОБА_1
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність ВРХ № 342970 від 21 серпня 2012 р.;
від відповідача : не з'явилися;
від третьої особи : не з'явилися.
27.08.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" про визнання права позивача на вихід із складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" реалізованим з огляду на подану заяву та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" внести відповідні зміни в установчі документи та провести державну реєстрацію цих змін.
Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, надав заяву вх. № 11234д від 23.08.2012 р. про розгляд справи за відсутності його представника та визнання позову.
Третя особа - Державний реєстратор Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області - представництво у судове засідання не забезпечила, на виконання вимог суду надала оригінал витребуваної судом реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін". Крім того, остання надала суду клопотання № 08-08/131 від 22.08.2012 р. (вх. № 11257д від 27.08.2012 р.) про розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,
встановив:
20.09.2005 р. відповідно до рішення зборів засновників від 19.09.2005 р., оформленого протоколом № 1, було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" (запис про проведення державної реєстрації № 15641020000000126).
Позивач виступив одним із учасників вказаного Товариства та на дату його державної реєстрації мав частку у статутному капіталі Товариства вартістю 3 320,00 грн., що складає 10 %.
25.01.2012 р. ОСОБА_1 заявив про свій намір вийти зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін". Дана заява отримана директором товариства ОСОБА_1 25.01.2012 р., про що свідчить вчинена ним розписка.
25.01.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" із заявою про скликання позачергових зборів учасників товариства, в реагування на яку 26.01.2012 р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" прийняте рішення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" на 1 березня 2012 р. на 10-00 год. з зазначеним у рішенні порядком денним.
01.03.2012 р. загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін", на вирішення яких було винесено, зокрема, питання виходу учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) товариства, не відбулися з огляду на присутність на загальних зборах учасника, який має 10 % голосів.
Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогами про визнання його права на вихід із складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" реалізованим та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" внести відповідні зміни в установчі документи та провести державну реєстрацію цих змін.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
По-перше, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин (позивача) та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.
Ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, так само і іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу захисту, як визнання права реалізованим.
Отже, заявлена позивачем вимога ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" про визнання права позивача на вихід із складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" реалізованим з огляду на подану заяву не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою, на підставі якої суд приймає рішення, тобто не сприятиме реальному відновленню порушеного права позивача, обраний позивачем спосіб захисту права не може захистити порушене право останнього і не відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог з цієї підстави.
По-друге, право позивача на вихід зі складу учасників товариства фактично реалізоване не було.
За приписами ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Право виходу з товариства учасника товариства в установленому порядку надане йому також п. "в" ст. 10 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункт 6.6. Статуту товариства містить положення, згідно з якими учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.
Як роз'яснив Пленум Верховний Суд України у п. 28 Постанови від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.
Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру (ст. 7 Закону України "Про господарські товариства").
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Згідно положень ст. 34, 75, 78 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-XII "Про нотаріат" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріуси, зокрема, засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них та справжність підпису на документах. Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.
Пунктами 15, 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 та діяла на момент звернення позивача із заявою до товариства, при посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії; нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.
За викладеного, подана позивачем 25.01.2012 р. заява про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" у простій письмовій формі є неналежно оформленою, а тому не може бути підставою для виключення учасника з товариства та внесення відповідних змін до установчих документів.
При прийнятті даного рішення судом відповідно до приписів ст. 11128 ГПК України враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 14.03.2011 р. у справі № 12/198.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, позовні вимоги спростовуються поданими доказами та суперечать нормам матеріального права, а тому позов задоволенню не підлягає.
Визнання відповідачем позову спростовується вищенаведеним.
Понесені позивачем при пред'явленні позову судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, зазначеними у його вступній частині.
3. Повернути оригінал витребуваної судом реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сін Лін" Державному реєстратору Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області.
Повне рішення складене 30.08.2012 р..
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.