"30" серпня 2012 р. Справа № 18/687/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, витяг з договору №22/08-1 від 22.08.2012 р.,
відповідача - Коломієць О.О. довіреність №21/11-1 від 21.11.2011 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх. №2156П/3-12 від 02.07.12) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.12 р. у справі № 18/687/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Прилуки Чернігівської області
до Закритого акціонерного товариства "Компанія Ростислав", м. Полтава
про стягнення 525.486,15 грн.,
В квітні 2012 р. позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Компанія Ростислав" заборгованості 525486,15 грн., з яких: 370527,78 грн. основного боргу (348080,00 грн. - грошовий еквівалент залишку газового конденсату, 22 447,78 грн. - помилково сплачені на рахунок відповідача грошові кошти, 537,52 грн. інфляційних, 3424,05 грн. пені, 1325,43 грн. - 3% річних, 114863,37 грн. та 34 808,00 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.06.2012 р. у справі № 18/687/12 (суддя Босий В.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції від 05.06.2012 р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2012 р. у справі № 18/687/12 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів скарги заявник вказує на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не прийняті до уваги документи, а саме оригінали рахунків-фактур організацій, що здійснюють реалізацію газового конденсату, які, на думку позивача, мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того, заявник скарги вказує, що господарський суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення відповідної судової експертизи для визначення вартості газового конденсату на момент укладання договору.
Також скаржник зазначає, що якщо поданих доказів недостатньо для вирішення спору, то у цьому випадку згідно з ч. 1 ст. 38 ГПК України суд зобов'язаний витребувати докази, які є необхідними для вирішення спору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.08.2012 р., запропоновано сторонам надати додаткові докази та пояснення у справі.
В судовому засіданні 02.08.2012 р. представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та надав додаткові докази у справі: копії рахунків-фактур №ЄД 0000021 від 01.06.2012 р. та №ОС 0000285 від 15.05.2012 р. (вх. №6211 від 02.08.2012 р.), заяву про вжиття заходів по забезпеченню позову (вх. №6212 від 02.08.2012 р.)
Представник відповідача надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. №6216 від 02.08.2012 р.), в яких вважає рішення господарського суду від 05.06.2012 р. законним і обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Так, відповідач вважає, що рахунки-фактури організації, що здійснює реалізацію газового конденсату, не можуть об'єктивно відображати ціну товару на ринку.
Щодо призначення експертизи для визначення вартості газового конденсату - таке клопотання безпідставне, оскільки для з'ясування його вартості не потрібні спеціальні знання в даній галузі, такі відомості є офіційними даними Держкомстату, а доцільно було б проведення експертизи для визначення якості та фізико-хімічних властивостей газового конденсату нестабільного.
Стосовно залишку газового конденсату в кількості 43,510 т за зберіганні у ТОВ "Компанія Ростислав" відповідач повідомив, що у нього на зберіганні газового конденсату не залишилось внаслідок його випаровування.
З метою надання додаткових письмових обґрунтованих доказів та пояснень сторін, в розгляді справи оголошено перерву до 23.08.2012 р.
В судове засідання 23.08.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.
Представник відповідача надав письмові пояснення у справі (вх. №6712 від 21.08.2012 р.), а також документальні докази (а.с.18-46 т. 2).
Представник позивача також надав додаткові докази та пояснення у справі та клопотання про відкладення розгляду справи на інший день з метою отримання відповідей на адвокатські запити щодо ціни газового конденсату (а.с.49-123).
В зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, які можуть мати суттєве значення для вирішення справи колегія задовольнила клопотання відповідача та оголосила перерву в розгляді справи до 30.08.2012 р.
29.08.2012 р. позивач надіслав додаткові документи (вх. №6878), а саме: копію листа вих. №117/4 від 29.08.2012 р. ПАТ "Нафтогазвидобування" з інформацією про вартість газового конденсату та копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2010 р. між ПАТ "Нафтогазвидобування" та ФОП ОСОБА_3
В судове засідання 30.08.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, в запереченнях на апеляційну скаргу - доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2010 р. між Закритим акціонерним товариством "Компанія Ростислав" і фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № 15/01-1 відповідального зберігання згідно з умовами якого зберігач (відповідач) зобов'язується прийняти та зберігати газовий конденсат та/або нафту, передане йому поклажодавцем, і повернути майно у цілісності та схоронності на умовах, визначених договором.
Місцевим господарським судом встановлено, що 15.01.2010 р. позивач передав на зберігання відповідачу конденсат газовий в загальній кількості 796,790 тон та перерахував кошти на зберігання на рахунок ЗАТ "Компанія Ростислав" в повному обсязі.
За твердженням позивача, на час розгляду справи залишок газового конденсату на зберіганні у ЗАТ "Компанія Ростислав" складав 43,510 тон, що в грошовому еквіваленті дорівнює 348080,00 грн.
Відповідно до п. 4.1.6 договору зберігач зобов'язується повернути поклажодавцеві майно, передане на зберігання, на його першу вимогу.
Згідно з п. 4.3.1. договору поклажодавець має право у будь-який час заявити вимогу про повернення майна.
Згідно з п. 6.1. договору зберігач зобов'язується повернути майно зі зберігання на першу вимогу поклажодавця протягом 24-годин з моменту отримання повідомлення. Моментом отримання повідомлення вважається момент отримання зберігачем факсового повідомлення від поклажодавця.
На підставі п. 6.1 договору позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення залишку газового конденсату у кількості 43,510 тон та помилково сплачених на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 22447,78 грн. за платіжним дорученням № 111 від 28.10.2010 р. в строк не пізніше ніж 16.09.2011 р. (а. с. 94 т. 1).
Надісланий позивачем на адресу відповідача лист з вимогою оплатити борг, який був останнім отриманий (а. с. 95 т. 1), залишився без відповіді.
З зазначених підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за прострочення виконання зобов'язання у вигляді неповернення грошових коштів у розмірі 370527,78 грн. (348080 грн. - грошовий еквівалент залишку газового конденсату та 22 447,78 грн. - помилково сплачені на рахунок відповідача грошові кошти).
Також позивач просив суд стягнути з відповідача згідно з п. 7.4. договору штрафні санкції в розмірі 1% вартості майна за кожен день прострочення у сумі 114863,37 грн. за несвоєчасне повернення майна зі зберігання;
Відповідно до п. 7.5 договору за невиконання умов договору, які не пов'язані з грошовими розрахунками, позивач нарахував відповідачу штрафну санкцію у розмірі 10% вартості майна, переданого на зберігання, що складає 34808 грн. та пеню за користування чужими коштами в розмірі 3424,05 грн.
Крім того відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає обов'язок боржника сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, позивач просив стягнути з відповідача 537,52 грн. інфляційних втрат та 1325,43 грн. 3%річних.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за спірним договором позивач надав копії: актів приймання-передачі майна, актів передачі з відповідального зберігання газового конденсату, актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг), платіжних доручень, за якими здійснювалась оплата за зберігання газового конденсату (а.с.23 -93 т. 1).
Відповідач в господарському суді першої інстанції проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у нього на зберіганні газового конденсату, який належить позивачу, також він стверджував про повернення позивачу 25 000,00 грн. попередньої оплати послуг за зберігання газового конденсату.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3, посилався на те, що надані позивачем докази не містять відомостей щодо ціни газового конденсату, переданого на зберігання, отже, невідомо з якої суми виходив позивач при розрахунку вартості залишку газового конденсату в кількості 43,510 тонн, тобто, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами вартість залишку газового конденсату (43,510 тон) саме в сумі 348080,00 грн.
Вимога позивача про повернення помилково сплачених на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 22447,78 грн., на думку суду першої інстанції, також не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів перерахування коштів на рахунок відповідача саме в сумі 22 447,78 грн.
Стосовно вимог про стягнення 537,52 грн. інфляційних, 3424,05 грн. пені, 1325,43 грн. - 3% річних,114863,37 та 34 808,00 грн. штрафних санкцій - місцевий господарський суд дійшов висновку, що суми цих видів стягнення - як похідні від основної суми боргу - також не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Як передбачено статтею 950 ЦК України, за втрату (нестачу) речі прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу), якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
У даному випадку відповідач є професійним зберігачем.
Відповідач не заперечував ні проти кількості отриманого на зберігання від позивача газового конденсату, ні проти кількості переданого відповідачу з відповідального зберігання газового конденсату, не заперечував він і факту залишку газового конденсату у кількості 43,510 тонн.
Однак, під час розгляду спору і в суді першої інстанції, у в суді апеляційної інстанції відповідач стверджував про природні втрати газового конденсату внаслідок його випаровування в зв'язку з фізико-хімічними показниками якості газового конденсату в розмірі від 4.81 до 10.3% від загального об'єму.
З даним твердженням відповідача колегія суддів не погоджується.
За умовами договору (п.3.2) приймання майна здійснюється сторонами відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281\171\578\155, а також інших норм діючого законодавства України, які регулюють ці правовідносини та оформлюються актом приймання-передачі майна, що підписуються уповноваженими представниками сторін договору. Також передбачено, що всі заміри кількості майна повинні проводитися за участю повноважних представників сторін.
Також згідно з п.3.3. договору сторони дійшли згоди, що кількість майна, яке приймається на зберігання, визначається шляхом заміру у резервуарі зберігача або шляхом зважування, що відбувається у присутності відповідальної особи поклажодавця, про що складається відповідний акт.
В матеріалах справи акти про незгоду сторін з даними об'єму та ваги, що зазначені в актах прийому-передачі газового конденсату на зберігання відповідачеві, відсутні.
Крім того, відповідач не надав суду жодного документу (інвентаризація, результати інвентаризації, проведення по бухгалтерському обліку, виявлення факту природних втрат, повідомлення позивачу про виявлені природні втрати чи недостачу (втрату) тощо), за яким в нього була виявлена недостача газового конденсату.
Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач вчасно не виконав свої зобов'язання перед позивачем в частині повернення в натурі залишків газового конденсату, переданого йому позивачем на зберігання, в кількості 43,510 тонн, тому позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь грошового еквіваленту залишку газового конденсату в розмірі 348080,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Стосовно вартості газового конденсату і ціни позову колегія суддів встановила наступне: на час звернення ФОП ОСОБА_3 з позовом до суду залишок газового конденсату за даними бухгалтерського обліку на зберіганні у ЗАТ "Компанія Ростислав" складав 43,510 тонн, що в грошовому еквіваленті становить 348080,00 грн., тобто 8000, 00 грн. за тонну газового конденсату.
В рішенні місцевого господарського суду зазначено, що в порушення п. 2.2. договору зберігання №15/01-1, згідно з яким вартість та кількість майна, що передається на зберігання, зазначається в актах приймання-передачі, в актах прийому - передачі майна до договору відповідального зберігання, №30/04-01, № 01/02-1, № 05/02-1, № 06/02-1, № 08/02-1, № 15/02-1, № 16/02-1, №17/02-1, №18/02-I, № 20/02-1, № 23/02-1, № 08/04-1, № 07/04-1 (копії яких містяться в матеріалах справи) вказано лише найменування та кількість одиниць майна, переданого на зберігання, а в актах про надання послуг з відповідального зберігання зазначена лише вартість послуг з відповідального зберігання газового конденсату, а оскільки надані позивачем докази не містять відомостей щодо ціни конденсату, переданого на зберігання, отже, невідомо з якої суми виходив позивач при розрахунку вартості залишку газового конденсату в кількості 43,510 тонн.
Як вже було вказано вище, позивач на виконання вимоги апеляційного господарського суду надав в судове засідання 30.08.2012 р. інформацію Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" щодо вартості газового конденсату для реалізації юридичним особам, з якої вбачається, що у квітні 2012 р. його вартість становила 9500,00 грн. з ПДВ за тонну, а у серпні 2012 р. -8285,00 грн. з ПДВ за 1 тонну.
Також позивач надав пояснення щодо того, що ціна за тонну газового конденсату ним була визначена на підставі даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (даних аукціонного проценту Комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля за 2009-2011 р. р., оскільки у відкритому доступі на офіційних сайтах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Української міжбанківської валютної біржі, тобто організаціях, які проводять відповідні аукціони) відсутня інформація по аукціонах з реалізації газового конденсату за 2012 рік), даних аукціонних торгів Української міжбанківської валютної біржі, Української фондової біржі, та відпускних цін (з рахунків-фактур) реалізаторів газового конденсату в Україні, у яких він придбавав газовий конденсат аналогічної якості (а. с. 64 -123 т. 2).
Так, позивач в своїх письмових поясненнях зазначив, що вартість 1 тонни газового конденсату у компанії, яка реалізує газовий конденсат за доступними позивачу як підприємцю партіями газового конденсату, а саме, ТОВ «Олімп С», у якої позивач придбавав газовий конденсат, складала 8000,00 грн. за тонну, яка й була взята за основу при подачі позову до суду й розрахунку грошового відшкодування за втрату відповідачем майна, що знаходилось в нього на відповідальному зберіганні (рахунок-фактура N00-0000257 від 03.04.2012 р., а .с. 120 т. 2).
Суд першої інстанції дані докази не прийняв до уваги.
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що вартість залишку газового конденсату у кількості 43,510 тонн, який знаходиться на зберіганні у відповідача, становить 348080,00 грн.
Як вбачається з вимоги від 08.09.2011 р. (а. с. 94 т. 1), позивач помилково перерахував на рахунок відповідача за платіжним доручення №111 від 28.10.2010 р. грошові кошти в сумі 25000,00 грн. та саме вказану суму просив повернути в строк не пізніше 16.09.2011 р.
На час розгляду справи в місцевому господарському суді відповідач здійснив повернення вказаної суми частинами - 17.05.2012 р. в розмірі 15000,00 грн. та 18.05.2012 р. в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками банку (а. с.111-112 т. 1).
Разом з тим, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 22447,78 грн. як помилково сплачених на рахунок відповідача, тобто в меншому розмірі, ніж той, що був зазначений у вимозі від 08.09.2011 р. (25000,00 грн.)
Враховуючи вищенаведені обставини справи та надані сторонами пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень в їх сукупності та положення ст. ст. 173,179,193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 629, 936, 950, 951, 953 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 345527,78 грн. (370527,78 грн. -25000,00 грн.) та припинення провадження у справі в частині стягнення коштів в сумі 25000,00 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.7.4 договору відповідального зберігання №15/01-1 у випадку несвоєчасного повернення майна зі зберігання зберігач сплачує поклажодавцю штрафні санкції в розмірі 1% від вартості майна за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.5. спірного договору за невиконання умов договору, які не пов'язані з грошовими розрахунками, вина сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штрафну санкцію у розмірі 10% вартості майна, переданого на зберігання.
Позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача за порушення умов договору відповідального зберігання №15/01-1 штрафних санкцій в розмірі 1% вартості майна за кожен день прострочення в розмірі 114863,37 грн. - за несвоєчасне повернення майна зі зберігання, штрафних санкцій у розмірі 10% вартості майна, переданого на зберігання, в розмірі 34808 грн. та пені за користування чужими коштами в розмірі 3424,05 грн.
Штрафними санкціями відповідно до ст.230 ГК України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами спірного договору не передбачений такий вид господарських санкцій як пеня.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 3424,05 грн. пені не підлягає задоволенню.
В частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1% вартості майна за кожен день прострочення в сумі 114863,37 грн. - за несвоєчасне повернення майна зі зберігання, штрафних санкцій у розмірі 10% вартості майна, переданого на зберігання в сумі 34808 грн. колегія суддів, перевіривши розрахунки нарахування вказаних видів штрафів, та зважаючи на те, що вони передбачені умовами спірного договору, дійшла висновку про їх задоволення.
Також позивач, керуючись ст.625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 537,52 грн. інфляційних та 1325,43 грн. 3% річних.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок сум інфляційних та 3% річних здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідає наявним матеріалам справи, в зв'язку з колегія суддів вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову - колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю обґрунтування.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З врахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що вимоги заявника скарги про скасування судового рішення з підстав, визначених в апеляційній скарзі, не позбавлені фактичного та правового обґрунтування, та такі, що відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2012 р. у справі №18/687/12 підлягає частковому скасуванню як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Прилуки Чернігівської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2012 р. у справі № 18/687/12 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Компанія Ростислав" (36000, м. Полтава, вул. Гагаріна, б. 3, код ЄДРПОУ 24561690, р/р 260007006701 в ВАТ "Сведбанк" МФО 300164 ПІН 245616916321) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,(АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, р/р НОМЕР_2 в ЧФ ПАТ КБ Приватбанк МФО 353586 ПІН НОМЕР_3) 345 527,78 грн. основного боргу, 114 863,37 грн. штрафу, 34808,00 грн. штрафу, 537,52 грн. інфляційних, 1325,43 грн. річних.
В частині стягнення пені в сумі 3424,05 грн. в позові відмовити.
В частині стягнення 25000,00 грн. боргу провадження у справі припинити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Компанія Ростислав" (36000, м. Полтава, вул. Гагаріна, б. 3, код ЄДРПОУ 24561690, р/р 260007006701 в ВАТ "Сведбанк" МФО 300164 ПІН 245616916321) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,(АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, р/р НОМЕР_2 в ЧФ ПАТ КБ Приватбанк МФО 353586 ПІН НОМЕР_3) 23183,97 грн. судових витрат та 4970,62 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 04.09.2012 р.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Слободін М.М.