"04" вересня 2012 р.Справа № 16/17-2595-2011
За позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо"
до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця"
про стягнення 5251,23грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Яцук Є.В., довіреність №22 від 03.01.12р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Облпаливо", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 5251,23грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.11р. порушено провадження у справі №16/17-2595-2011.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.11р. по справі №16/17-2595-2011 позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства „Одеська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо" 2776,92грн. - збитків; 53,94грн. - витрат на оплату держмита; 124,80грн. - витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.
06.09.11р. по справі виданий відповідний наказ на виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.08.11р., в порядку ст. 116 ГПК України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.11р. апеляційна скарга Державного підприємства „Одеська залізниця" задоволена, рішення господарського суду Одеської області від 22.08.11р. по справі №16/17-2595-2011 скасовано, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо" відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо" на користь Державного підприємства „Одеська залізниця" витрати по сплаті державного мита в сумі 51грн. за розгляд апеляційної скарги.
25.11.11р. по справі виданий відповідний наказ на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.11р., в порядку ст. 116 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.12р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо" задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 22.08.11р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.11р. зі справи №16/17-2595-2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Гут С.Ф. При цьому згідно з вказівками, які містяться у Постанові ВГСУ від 22.05.2012р. та які в силу вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України являються обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, як суд першої, так і апеляційної інстанції не зазначили доводи, за якими відхилені доводи позивача про застосування до спірних правовідносин приписів частини четвертої статті 315 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.12р. прийнято справу №16/17-2595-2011 до провадження судді Гут С.Ф.
За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.12р. строк вирішення спору по справі №16/17-2595-2011 було продовжено до 04.09.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач подав пояснення по справі (вх.№25732/2012 від 17.08.12р.), згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та зазначає про необхідність застосування при вирішенні даного спору приписів ст.ст. 258, 267 ЦК України, ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку подання позову(про відшкодування нестачі вантажу) та спливом строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
05.01.09р. між ПП „Камтопсервіс" (Продавець) та Акціонерним товариством закритого типу „Виробниче об'єднання „Облпаливо" (Покупець) було укладено договір №2 поставки твердого палива, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікацією (Додаток № 1), в строки та на умовах, встановлених цим договором.
Згідно п.3.1. договору, Продавець зобов'язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних піввагонів (далі вагонів) за відвантажувальними реквізитами Покупця на умовах поставки „FCA залізнична станція відправлення", відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів „ІНКОТЕРМС" в редакції 2000р., з урахуванням умов, положень та застережень, що містяться в цьому договорі.
На виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства", 24.06.10р. Акціонерне товариство закритого типу „Виробниче об'єднання „Облпаливо" перейменовано у Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Облпаливо".
Додатковою угодою №17 від 02.08.10р. до договору №2 від 05.01.09р. сторонами погоджено, що вантажовідправником вугілля марки АМ (13-25) протягом строку дії вказаного договору є, зокрема, ТОВ „УКРТОРГ-ТВНК".
Згідно з накладною №52249212, ТОВ „УКРТОРГ-ТНВК" 13.08.10р. відправило зі станції Браунівка на станцію Балта (Одеська залізниця) на адресу одержувача Жеребківського паливного складу АТЗТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо" вагони №65283814 та №66938549 з антрацитом марки АМ (13-25) загальною вагою нетто 139тон.
На станції Знам'янка Одеської залізниці при перевірці вантажу вагонів №65283814 та №66938549 була виявлена нестача вугілля загальною вагою 5900кг, що підтверджується комерційними актами серії АА №055162/707 від 17.08.2010р., серії АА №055163/708 від 17.08.2010р., складених за підписами повноважних осіб.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 5251,23грн., завданих вантажоодержувачу внаслідок нестачі 5900кг вантажу, одержаного ним по накладній №52249212 від 13.08.2010р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.
Статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.
Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Викладене свідчить, що суд не може з власності ініціативи застосовувати позовну давність і вона застосовується лише за заявою сторони.
Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Враховуючи встановлене постановою Верховного Суду України у справі №10-26/166-10-4300 та відповідно до ч.4 ст.315 Господарського Кодексу України, яка передбачає, що якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано в строк зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутись до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" порядок пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України. Статею 134 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог зазначеної статті, з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову.
17.08.12р. відповідач у поясненнях по справі просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем.
Як вбачається з залізничної накладної №52249212 від 13.08.2010р. вантажовідправник відправив зі станції Браунівка на станцію Балта (Одеська залізниця) на адресу одержувача Жеребківського паливного складу АТЗТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо" вагони №65283814 та №66938549 з антрацитом марки АМ (13-25) загальною вагою нетто 139тонн. Комерційні акти, якими були виявлена нестача вугілля загальною вагою 5900кг були складені на станції Знам'янка Одеської залізниці 17.08.2010р.
Водночас, Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Облпаливо" з позовом до господарського суду Одеської області звернувся 01.07.2011р., а матеріали справи свідчать про те, що строк звернення до суду закінчився 17.02.2011р.
Аналіз наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням приписів ч.4 ст.315 ГК України, дозволяє суду зробити висновок, що позивачем пропущено строк позовної давності по заявленій ним по цій справі вимозі, оскільки доказів звернення позивача до ДП „Одеська залізниця" з претензією та відповіді на неї до суду не було надано.
Таким чином встановлені обставини свідчать, що позивач звернувся до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред'явлення перевізнику позову, оскільки враховуючи положення ст.ст. 314, 316 Статуту залізниць України, господарський суд вважає, що строк пред'явлення до суду позову про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу починається з дня видачі вантажу і становить шість місяців. Така ж правова позиція викладена у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства». Тобто, право позивача на звернення до господарського суду з позовом виникло 17.08.2010р., а відповідно до вимог ст. 136Статуту залізниць України, строк позовної давності для стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу сплинув 17.02.2011р.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності без поважних причин.
Керуючись ст.ст.32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.09.2012р.
Суддя Гут С.Ф.