36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.07.2012 р. Справа №18/1245/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнталь", вул.Полюсна, 4, кв.16, м.Полтава, 36000 (адреса для листування: м.Полтава, вул.Паризької Комуни,28, кв.1)
до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, 36000
про усунення перешкод в користуванні майном
Суддя Кльопов І.Г.
Представники:
від позивача: Нескородь В.М.
від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3
У судовому засіданні 26.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.85 ГПК Украъни.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про усунення перешкод в користуванні майном. Позивач просить суд зобов"язати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, а саме: шляхом звільнення приміщення..
Представник позивача в судовому засіданні на позові наполягає та просить суд задовольнити його в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Орієнталь»є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а відповідач на протязі останніх років безпідставно використовує зазначене приміщення. Також Позивач посилається на відсутність у підприємства будь-яких договорів, які б надавали право відповідачу користуватися спірним приміщенням та на неодноразові звернення до правоохоронних органів.
Відповідач у відзиві на позов (вх. №9866д від 26.07.12р.) проти позовних вимог позивача заперечує, посилаючись зокрема на те, що: відповідач є учасником (співзасновником) товариства із часткою у статутному фонді 49%, а отже і співвласником (спільна часткова власність) спірного приміщення; наявність укладеного з позивачем договору оренди нежитлового приміщення; Крім того Відповідач свої заперечення мотивує тим, що Позивачем документально не підтверджено обставин викладених у позовній заяві, не надано доказів звернення до правоохоронних органів, відповіді останніх тощо.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності,заслухавши представників сторін, суд, встановив
Згідно статті 50 Закону України «Про господарські товариства»товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки,розмір яких визначається установчими документами.
У відповідності до розділу 2 Нової редакції Статуту ТОВ «Орієнталь»від 07.08.2008 року (копія залучена до матеріалів справи) учасниками ТОВ «Орієнталь»є ОСОБА_4 та ОСОБА_1. В розділі 8 (п.п. 8.2) цього ж Статуту, зазначено, що грошовий вклад ОСОБА_1 в Статутному капіталі Товариства становить 49%, а ОСОБА_4 -51%. У відповідності до розділу 7 п.п. 7.1 Статуту одним з джерел формування майна Товариства є придбання майна інших підприємств, організацій. Отже, придбавши на підставі договору купівлі -продажу від 31.07.1997 року нежитлове приміщення в житловому будинку, ТОВ «Орієнталь», в особі його учасників, стало власником зазначеного приміщення. Враховуючи ту обставину, що товариство було засноване для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку його учасниками, суд приходить до висновку про те, що нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 фактично знаходиться у спільній частковій власності учасників ТОВ «Орієнталь»в межах їх часток у статутному капіталі Товариства.
Виходячи з того, що право власності полягає у володінні користуванні та розпорядженні майном, суд приходить до висновку про правомірність користування відповідачем зазначеним приміщенням, в межах її частки у статутному капіталі Товариства.
Крім того, право користування Відповідача -ФО-П ОСОБА_1 нежитловим приміщенням, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010 року (копія залучена до матеріалів справи).
В судовому засіданні представниками відповідача було надано на вимогу суду оригінал зазначеного вище договору для ознайомлення та проведення візуального співвідношення оригіналу із залученою до матеріалів справи копією. Представнику позивача також була надана можливість ознайомитись із оригіналом договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010 року, укладеного між позивачем і відповідачем. Зауважень та заперечень з приводу зазначеного договору (оригіналу) представником Позивача оголошено не було.
У відповідності до приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. З урахуванням зазначеної вище статті, суд прийняв договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012 року як доказ із дослідив його.
На підставі зазначеного договору (п. 1.1.) Орендодавець передає Орендарю у користування нежитлове приміщення, що розташоване в буд. АДРЕСА_1, загальною площею 101,2 м2, для його використання з метою, визначеною статутними завданнями Орендаря. Зазначеним договором встановлено термін оренди до 31.12.2013 року (п.1.2)
Суд не бере до уваги посилання Позивача на відсутність на підприємстві примірника договору, оскільки договори укладаються в примірниках, які мають однакову юридичну силу в кількості, яка відповідає кількості сторін у договорі.
Суд також не бере до уваги посилання позивача на складений акт від 28.10.2011 року про встановлення факту перебування та здійснення Відповідачем господарської діяльності в спірному приміщенні та проведення інвентаризації, оскільки представником позивача на вимогу суду не було подано доказів правомірності складення такого акту та не підтверджено повноваження осіб, які приймали участь у його складенні.
Позивачем в підтвердження обставин, викладених у позовній заяві не подано доказів звернення до правоохоронних органів та відповідей на вказані звернення, а також позивачем не надано доказів понесених збитків та звернення інших суб'єктів господарювання з пропозицією укладення договорів оренди на спірне приміщення.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суд України N 02-5/422 від 10.12.1996р. "Про судове рішення", рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що належними і допустимими доказами позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, спростовані наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню не підлягають.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити.
Суддя І.Г. Кльопов
Повний текст рішення складено:31.07.2012р.