73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
03 вересня 2012 р. Справа № 5024/952/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",
м. Херсон
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
про стягнення 13 227 грн. 54 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Кривцун В.А., юрисконсульт юридичного відділу за дов. № 01-4/15 від 16.02.2012 р.;
від відповідача - не прибув.
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості за договором № 509 (юр) від 01.02.2006 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.10.2011 р. по 01.05.2012 р. в розмірі 12 694 грн. 73 коп. основного боргу, 88 грн. 19 коп. 35 річних та 444 грн. 62 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 509 (юр) від 01.02.2006 р., положеннями ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГПК України.
Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судові засідання 16.07.2012 р. та 03.09.2012 р. не прибув, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи.
За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".
Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії. Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.
У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Як свідчать матеріали справи, 01 лютого 2006 року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (постачальником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) укладено договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 509 (юр).
За пунктом 1 договору позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим.
Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 0-43 за жовтень 2011 р. на суму 395 грн. 96 коп., за листопад 2011 р. на суму 1 367 грн. 87 коп., за грудень 2011 р. на суму 2 147 грн. 78 коп., за січень 2012 р. на суму 2 687 грн. 74 коп., за лютий 2012 р. на суму 3 335 грн. 66 коп., за березень 2012 р. на суму 2 447 грн. 76 коп., за квітень 2012 р. на суму 311 грн. 96 коп.
Отже, в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії загальною вартістю 12 694 грн. 73 коп.
Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 12 694 грн. 73 коп.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 12 694 грн. 73 коп. відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 694 грн. 73 коп. є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов п. 12 договору за несвоєчасне внесення плати за отримані послуги з споживача стягується пеня на користь виконавця у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочення терміну сплати.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних у розмірі 88 грн.19 коп. та пені у розмірі 444 грн. 62 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, р/рахунки суду не відомі, код - не відомий) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму основного боргу в розмірі 12 694 грн. 73 коп., суму 3% річних в розмірі 88 грн. 19 коп., суму пені в розмірі 444 грн. 62 коп. та 1 609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Повне рішення складено 10.09.2012 р.
Суддя В.В.Людоговська