73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
06 вересня 2012 р. Справа № 5024/2162/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Колективного виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс", м.Гола Пристань Херсонської області
до Круглоозерської сільської ради, с. Круглоозерка Голопристанського району Херсонської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Тур", м. Херсон
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Промтехмонтаж -2", м. Київ
про визнання недійсними рішень Круглоозерської сільради № 82 від 16.05.2000р. , № 37 від 27.05.2009р.
за участю представників сторін:
від позивача - Вічна І.М.- представник, довіреність від 16.01.2012р.;
від відповідача - Краснова Л.П.- представник, довіреність від 02.03.2012р.;
від третьої особи ТОВ "Оптіма-Тур"- Сперчун О.О. - представник, довіреність №01 від 16.01.2012р.;
від третьої особи ВАТ "Промтехмонтаж -2"- не прибув;
Колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс" звернулось до суду з позовом до Круглоозерської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Тур" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж -2 " про визнання недійсними рішення Круглоозерської сільради № 82 від 16.05.2000р., та рішення виконкому Круглоозерської сільської ради № 37 від 27.05.2009р.
Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що рішення Круглоозерської сільради № 82 від 16.05.2000р. виносилось у 2000 році, у період дії ЦК УРСР, а тому позивач не вправі посилатись на норми ЦК України. До того ж позивачем втрачений строк позовної давності щодо оскарження вказаного позову.
Щодо оскарження рішення виконкому Круглоозерської сільської ради №37 від 27.05.09р., зокрема посилання позивача на порушення його права постійного землекористування, то право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає у землекористувача з моменту його реєстрації у відповідних органах.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Позивачем право постійного користування земельною ділянкою не зареєстровано в установленому чинним законодавством порядку, а тому він не є належним землекористувачем та не може бути позивачем по справі.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -ТОВ "Оптіма -Тур" у судовому засідання надала заперечення на позов у яких проти позову заперечує на тій підставі, що ТОВ "Оптіма-Тур" є власником бази відпочинку "Монтажник", яка знаходиться на орендованій товариством земельній ділянці, загальною площею 1,1961 га з 2000 року.
Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області було прийнято Рішення, яким було затверджено проекти землеустрою та було вирішено питання передачі земельної ділянки ТОВ "Отпіма-Тур" в оренду площею 1,1961 га, та питання укладання відповідного договору оренди землі. Дане Рішення сільради на момент прийняття постанови господарським судом 25.03.2008 року було чинне, оскільки на підставі нього було укладено договір оренди землі від 07.06.2004 року, зареєстрований в Голопристанському відділі Херсонській регіональній філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" в книзі реєстрації договорів оренди за № 040472100911 від 03.08.2004 року.
Згідно Статті 22. земельного кодексу України Української РСР від 18 грудня 1990 року в редакції від 13 березня 1992 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Згідно Статті 23. земельного кодексу України Української РСР від 18 грудня 1990 року в редакції від 13 березня 1992 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Третьою особою ТОВ "Оптіма-Тур" заявлені додаткові клопотання.
Ухвали господарського суду направлені на адресу третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача ВАТ "Промтехмонтаж-2" повернулись до господарського суду з позначками пошти "за зазначеною адресою не знаходиться".
Судом неодноразово зроблено запит до ЄДРПОУ та отримано витяг, згідно якого третя особа ВАТ "Промтехмонтаж-2" зареєстрована за тією адресою, на яку було направлено поштову кореспонденцію.
Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За таких умов справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача ВАТ "Промтехмонтаж-2" за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -
Господарським судом розглядаються клопотання третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача - ТОВ "Оптіма - Тур".
Щодо клопотання про формування витягу із ЄДРПОУ стосовно орендно-приватного підприємства "Побут - сервіс" та клопотання про витребування додаткових доказів у позивача, то вони розглянуті у попередньому судовому засіданні.
Щодо клопотання третьої особи ТОВ "Оптіма - Тур", на розгляді якого додатково наполягає ТОВ "Оптіма - Тур", та відносно клопотання про витребування у позивача Статуту КВКП "Побутсервіс", який діяв на момент приватизації та дійсний на сьогоднішній момент, договору про приватизацію орендного підприємства "Побутсервіс", укладеного між Фондом Держаного майна України та КВКП "Побутсервіс" та протоколу загальних зборів КВКП "Побутсервіс" №1 від 05.04.94р., то воно повторно відхиляється господарським судом, оскільки вказані докази можуть бути необхідні в процесі розгляду справ про законність приватизації підприємства позивача та відповідність Статуту позивача нормам чинного законодавства. Вказані питання не є предметом цього позову. Документи, які просить витребувати ТОВ "Оптіма - Тур" ніким не оскаржені, є чинними, а статус позивача як юридичної особи підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідач та третя особа не довели належними доказами про незаконність перелічених документів, а позов не стосується їх оскарження, то у господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання ТОВ "Оптіма - Тур" про їх витребування та відповідно воно відхиляється.
Відповідач вважає, що позивач є неналежним позивачем по цій справі, оскільки рішення Круглоозерської сільради № 82 від 16.05.2000р. відповідачем виносилось у 2000 році, у період дії ЦК УРСР, а тому позивач не вправі посилатись на норми ЦК України. До того ж, позивачем втрачений строк позовної давності щодо оскарження вказаного рішення. Щодо оскарження рішення виконкому Круглоозерської сільської ради №37 від 27.05.09р., та посилання позивача на порушення його права постійного землекористування, то право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає у землекористувача з моменту його реєстрації у відповідних органах.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Щодо строку позовної давності, то відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідач вважає, що до позовних вимог про визнання недійсним рішення Круглоозерської сільради № 82 від 16.05.2000р., яке відповідачем виносилось у 2000 році, у період дії ЦК УРСР, повинні застосовуватись норми ЦК УРСР. Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу. Вказана стаття кореспондується з нормами ст. 261 ЦК України відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Із матеріалів справи вбачається, що право постійного землекористування позивача не визнавалось відповідачем, та також відповідачем не визнавався факт його правонаступництва попередніх підприємств, державного підприємства КВКП "Побутсервіс" приватного орендного підприємства КВКП "Побутсервіс" та він змушений був доводити їх у судовому порядку.
Постановою господарського суду Херсонської області від 25 березня 2008 року по справі № 9/128-АП-08, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року, було задоволено позов ПВКП "Побутсервіс", дії Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області по прийняттю рішення №47 від 20.12.2002р. визнано протиправними, скасовано, як протиправне рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №47 від 20.12.2002р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки" та зобов'язано Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України" в особі Херсонської регіональної філії внести запис про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серія ХС-УШ від 15.10.1993р. виданого згідно рішення XIII сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993р. №253 із одночасним проведенням заміни землекористувача на його правонаступника -Колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс".
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2010 року касаційні скарги Круглозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» було залишено без задоволення, а Постанову Господарського суду Херсонської області від 25 березня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року - без змін.
Таким чином, позивач набув право вимагати усунення порушень його прав на постійне землекористування з моменту набрання чинності цими процесуальними документами.
Оскільки на земельній ділянці, на яку у нього є право постійного землекористування, розташоване майно, що є власністю третьої особи, та зареєстровано це майно на підставі оспорюваних ним рішень, то він має право звернутись до господарського суду з моменту, коли у нього виникло таке право, а не у трирічний строк з дня винесення оскаржуваних рішень. За таких обставин позов заявлений в межах строків позовної давності.
Щодо заперечень відповідача про те, що позивач не зареєстрував своє право постійного землекористування, то господарський суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Крім того, згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
З урахуванням вищезазначених положень діючого законодавства, рішеннями органу місцевого самоврядування про оформлення (чи то підтвердження) за третіми особами права власності не нерухоме майно фактично вирішується і питання щодо виникнення у них права на земельну ділянку, на якій воно розташоване та, відповідно, і питання про припинення цього права у існуючого землекористувача.
Таким чином, реалізація Колективним підприємством "Побутсервіс" свого права постійного землекористування та виконання Постанови по справі 9/128-АП-08 можливе лише при умові відсутності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, належних на праві власності іншим особам, оскільки в протилежному випадку саме до цих осіб має переходити право на землю відповідно до положень земельного кодексу.
У той же час, згідно з законом право власності на нерухоме майно має виникати з підстав та в порядку, передбаченими чинним законодавством.
Враховуючи той факт, що треті особи набували права власності на об'єкти, розташовані на спірній земельній ділянці за відсутності фактичних обставин, з якими закон пов'язує можливість виникнення права власності на нерухоме майно, а лише на підставі оспорюваних рішень Круглоозерської сільради № 82 від 16.05.2000 року та № 37 від 27.05.2009 року, позов про визнання зазначених рішень недійсними спрямований на захист прав КВКП "Побутсервіс", у т.ч. на забезпечення виконання Постанови
у справі 9/128-АП-08.
За таких умов позов заявлений належним позивачем та його позовні вимоги розглядаються по суті.
ТОВ "Оптіма-Тур" придбало будиночки бази відпочинку у ВАТ "Промтехмонтаж", якому право власності було оформлено на підставі рішення Круглоозерської сільради № 82 від 16 травня 2000 року, яким було вирішено:
Підтвердити право власності на базу відпочинку ВАТ "Промтехмонтаж", що знаходиться в с. Більшовик Голопристанського району.
Направити документи в Херсонське ОБТІ для видачі свідоцтва на право власності.
Оскаржуваним рішенням за позивачем "підтверджувалось" право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про власність", який був чинний на день винесення оскаржуваного рішення, об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Таким чином, для реєстрації за ним права власності, третя особа повинна була надати підстави її набуття (у даному випадку договір купівлі - продажу) та це право не потребувало б додаткового підтвердження. Окрім того, обов'язок надання документів для реєстрації у ДБТІ відповідно до Закону України та до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року N 121, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за N 399/2839, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 1.7. вказаної Інструкції реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.
Відповідно до додатку №1 до вказаної Інструкції правоустановлючими документами є: 1. Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. 2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. 3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріальними конторами. 4. Свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. 5. Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. 6 Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування. 7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.8. Свідоцтва про право власності на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України. 9 Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею. 10. Договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності. 11. Рішення судів, арбітражних судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. 12. Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель. 13. Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним колективом або членом цього колективу і виконкомом міської (районної) ради депутатів трудящих, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію. 14. Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору. 15. Мирова угода, затверджена ухвалою суду. 16. Накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам. 17. Копія виконавчого листа щодо конфіскації об'єкта нерухомого майна та копія опису нерухомого майна, затверджена суддею. Дублікати правовстановлюючих документів, видані нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами.
Такого правоустановлюючого документу, як рішення органу місцевого самоврядування, що підтверджує право власності на майно, цей перелік не містить.
До того ж, відповідно до п.2.1 вказаної Інструкції реєстрація провадиться на підставі правовстановлюючих документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документа (оригінал та копію);
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для направлення самостійно документів до ОДБТІ для здійснення державної реєстрації майна за третьою особою.
Щодо рішення відповідача №37 від 27.05.09р., то воно виносилось відповідачем у період чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 11.02.2010р.
Відповідно до ст.4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.
Ст.5 Закону передбачала, що у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1)житлові будинки; 2)квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
Тобто підлягали державній реєстрації об'єкти нерухомості, а не право колективної власності.
Відповідно до ст.19 вказаного Закону, в редакції, що діяла на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Таким чином, третя особа ТОВ "Оптіма - Тур" мала право звернутись за державною реєстрацією об'єктів нерухомості, надавши органу реєстрації один із перелічених правоустановлючих документів. Рішення відповідача, яке надає йому дозвіл на оформлення права колективної власності не може бути правоустановлюючим документом, та не породжує ніяких наслідків, оскільки у відповідача відсутня компетенція самостійно, без правоустановлючих документів зобов'язувати ОДБТІ зареєструвати право колективної власності на базу відпочинку (а не на об'єкти нерухомості).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Жодним нормативним актом не передбачено право органу місцевого самоврядування приймати рішення про підтвердження права власності на нерухоме майно.
З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач при звернені з позовом сплатив державне мито як за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Відповідно до п. 4.6. Роз'яснення ВАСУ N 02-5/78 від 04.03.98р.
"Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в редакції від 31.05.2007р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру. У випадках коли в позовній заяві альтернативно викладено майнові або немайнові вимоги, господарському суду слід визначити предмет спору і вирішити питання щодо сплати позивачем державного мита у встановленому розмірі або стягнення його за рішенням суду. За наявності підстав для повернення чи відмови у прийнятті позовної заяви в частині однієї з вимог господарський суд порушує провадження у справі щодо альтернативної вимоги. У таких випадках питання стягнення державного мита вирішується за загальними правилами.
За таких умов на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" переплачена сума державного мита підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.
Керуючись ст.ст.82-85. Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд,
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати недійсним рішення Круглоозерської сільради № 82 від 16 травня 2000 року "Про видачу свідоцтва на право власності на базу відпочинку".
3.Визнати недійсним рішення № 37 від 27 травня 2009 року виконкому Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області "Про надання дозволу на оформлення права власності на раніше побудовані житлові будинки, господарські споруди та базу відпочинку".
4.Стягнути з Круглоозерської сільської Ради Голопристанського району Херсонської області, 75654, с. Круглоозерка Голопристанського району Херсонської області, вул.Леніна, 41, Код ЄДРПОУ - 04400720, р/рахунок 33115331700144 банк ГУДКУ в Херсонській області на користь Колективного виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс", Херсонська область, м.Гола Пристань, вул.. К.Маркса, 18, Код ЄДРПОУ - 03057420, р/рахунок 260071509 у ВАТ "Райфайзен банк "Аваль", м.Херсон, МФО 352093 - 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної чинності.
5.Повернути виробничо - комерційному підприємству "Побутсервіс", Херсонська область, м.Гола Пристань, вул.К. Маркса, 18, Код ЄДРПОУ - 03057420, р/рахунок .260071509 у ВАТ "Райфайзен банк "Аваль", м.Херсон, МФО 352093 зі спецрахунку дербюджету на Рахунок 31215206783002, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779, Одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi, призначення платежу: судовий збір, код 03500045 - 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита як надмірно сплаченого позивачем по квитанції №96 від 91.10.11р. через Філію АКБ "Імексбанк" у м.Миколаєві. Квитанцію залишити у матеріалах справи.
Повне рішення складено 10.09.2012р.
Суддя З.В. Клепай