ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-61/8460-2012 03.09.12
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Інтернешнл»
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»
про: стягнення 42 210 460 грн. 46 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники:
Позивача:Мілютін А.Є. -дов. № 14/12-С від 20.08.2012; Зюнькіна В.В.- дов. № 6/12-С від 07.03.2012, Олійник Я.А.- дов. № 4/12 від 07.03.2012;
Відповідача:Левченко О.В. -дов. № б/н від 21.05.2012; Шестопалова Ю.В. -дов. № б/н від 20.07.2012; Бєлоусов П.І. -дов. № б/н від 13.07.2012
У судовому засіданні 03.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернешнл-Пріоритет»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»про стягнення 42 210 460 грн. 46 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/8460-2012, розгляд справи призначено на 13.07.2012.
13.07.2012 позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача на підставі ст. 38 ГПК України доказів, а саме всіх договорів, які відповідач укладав із рекламодавцями та/або їхніми агентами, комісіонерами та/або іншими особами, та первинні документи (рахунки, накладні, акти, тощо), на підставі яких відповідач здійснював розміщення реклами на телевізійному каналі мовлення «1+1»у період з 01.01.2009 по 23.03.2009. Вирішення даного клопотання судом відкладено.
Також позивачем заявлено клопотання про витребування на підставі ст. 38 ГПК України доказів, а саме: у Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк»виписки з рахунку відповідача за період з 01.01.2009 до 31.12.2009; у Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»виписки з рахунку відповідача за період з 01.01.2009 до 31.12.2009; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1»відомості про відкриті банківські рахунки із зазначенням дати відкриття рахунку. Вирішення даного клопотання судом відкладено.
В судовому засіданні 13.07.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.07.2012.
23.07.2012 відповідачем в судовому засіданні заявлено клопотання на підставі ст. 38 ГПК України про витребування у позивача доказів зазначених збитків (у вигляді неодержаних доходів) в розмірі, вказаному у позовній заяві та докази того, що відповідач розміщував несанкціоновану політичну та спонсорську рекламу у період з 01.01.2009 по 23.03.2009, а також належні докази на підтвердження розрахунку розміру вартості розміщення або фактичних валових доходів у зазначений період та загальному розміру штрафу відповідно до пункту 7.3. договору та клопотання на підставі ст. 77 ГПК України про відкладення розгляду справи. Вирішення клопотання про витребування доказів судом відкладено.
Також відповідачем в судовому засіданні заявлено клопотання на підставі ст. 38 ГПК України про витребування у позивача документально підтверджених письмових пояснень щодо розрахунків між сторонами за Договором від 30.11.2006 відповідно до п. 3 ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 по справі № 5011-61/8460-2012. Вирішення даного клопотання судом відкладено.
Крім того, відповідачем по справі, подані письмові заперечення проти клопотань позивача про витребування доказів, які долучені до матеріалів справи.
Також відповідачем поданий письмовий відзив на позовну заяву з додатками, який долучений до матеріалів справи.
В судовому засіданні 23.07.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 30.07.2012.
30.07.2012 через відділ діловодство суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до клопотань позивача про витребування доказів, письмові заперечення проти клопотань відповідача про витребування доказів та письмові пояснення позивача з урахуванням правової позиції відповідача, висловленої у відзиві, які долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2012 заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 відповідно до ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
В судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.08.2012.
23.08.2012 через відділ діловодство суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.
27.08.2012 через відділ діловодство суду від позивача надійшло письмове повідомлення щодо зміни найменування підприємства позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернешнл-Пріоритет»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет Інтернешнл», яке долучено до матеріалів справи.
27.08.2012 суд повідомив учасників судового процесу про те, що судове засідання не відбудеться у зв'язку із неможливістю здійснення технічної фіксації судового процесу через технічні несправності в системі діловодства, що підтверджується актом відділом комп'ютерного забезпечення і інформаційних мереж від 27.08.2012. Представники сторін належним чином повідомлені про час та місце наступного судового засідання, яке призначено на 30.09.2012.
Через відділ діловодство суду від позивача надійшли письмові пояснення № 0309/1-1 від 03.09.2012, які долучені до матеріалів справи.
В засіданні суду 03.09.2012 були розглянуті клопотання позивача про витребування у відповідача на підставі ст. 38 ГПК України доказів, а саме всіх договорів, які відповідач укладав із рекламодавцями та/або їхніми агентами, комісіонерами та/або іншими особами, та первинні документи (рахунки, накладні, акти, тощо), на підставі яких відповідач здійснював розміщення реклами на телевізійному каналі мовлення «1+1»у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 та витребування на підставі ст. 38 ГПК України доказів, а саме: у Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк»виписки з рахунку відповідача за період з 01.01.2009 до 31.12.2009; у Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна»виписки з рахунку відповідача за період з 01.01.2009 до 31.12.2009; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1»відомості про відкриті банківські рахунки із зазначенням дати відкриття рахунку. У задоволені даних клопотань було відмовлено.
В засіданні суду 03.09.2012 були розглянуті клопотання відповідача про витребування на підставі ст. 38 ГПК України у позивача доказів зазначених збитків (у вигляді неодержаних доходів) в розмірі, вказаному у позовній заяві та доказів того, що відповідач розміщував несанкціоновану політичну та спонсорську рекламу у період з 01.01.2009 по 23.03.2009, а також належні докази на підтвердження розрахунку розміру вартості розміщення або фактичних валових доходів у зазначений період та загальному розміру штрафу відповідно до пункту 7.3. договору та клопотання відповідача про витребування на підставі ст. 38 ГПК України у позивача документально підтверджених письмових пояснень щодо розрахунків між сторонами за Договором від 30.11.2006 відповідно до п. 3 ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 по справі № 5011-61/8460-2012. У задоволені даних клопотань було відмовлено.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -
30.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»(надалі також -Телекомпанія, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео Інтернешнл-Пріорітет»(надалі також -позивач, Агентство) укладено договір-СП (надалі також - договір), який регулює відносини сторін, пов'язані з телевізійною трансляцією (розміщенням) в ефірі телеканалу політичної та спонсорської реклами (п. 2.1.).
Згідно з п. 2.2. договору в період з 01.01.2007 по 31.12.2011 телекомпанія замовляє, а агентство надає телекомпанії за плату послуги агентства, передбачені цим договором (п. 3.2.1. договору), пов'язані з розміщенням спонсорської реклами та політичної реклами на телеканалі.
Пунктом 2.4. договору встановлюється, що вартість послуг агентства узгоджується сторонами щомісячно у відповідних додатках до цього договору.
У щомісячних додатках до договору позивач та відповідач, на підставі встановлених фактичних валових доходів телекомпанії у звітному місяці, узгоджували заплановані умови надання послуг агентства, пов'язаних з розміщенням спонсорської та політичної реклами на місяць.
Відповідно до п. 3.2.1. договору агентство здійснює пошук потенційних рекламодавців для розміщення в ефірі телеканалу спонсорської та політичної реклами, оформлює та направляє від свого імені третім особами комерційні пропозиції про укладання договорів про рекламу, проводить переддоговірні переговори з третіми особами з приводу укладання договорів про рекламу, розробляє та подає на затвердження телекомпанії розцінки на розміщення політичної реклами та спонсорської реклами, складає графіки розміщення у відповідності із перспективною ефірною і рекламною сітками.
Згідно з п. 4.1. договору щомісячна вартість послуг агентства, що надаються за цим договором, визначається в національній валюті України і складає 6 % (шість відсотків) від фактичних валових доходів телекомпанії.
При цьому, відповідно до ст. 1 договору («визначення») фактичні валові доходи телекомпанії складаються з (1) сум реалізаційних доходів за договорами про рекламу; (2) сум, що підлягають виплаті телекомпанії у вигляді неустойки (штрафів пені), також інших позареалізаційних доходів, фактично отриманих телекомпанією по договорах про рекламу; (3) сум відступного, отриманого телекомпанією у звітному періоді по договорах про рекламу, укладених телекомпанією з рекламодавцями.
Відповідно до п. 7.3. договору у випадку розміщення несанкціонованої реклами в ефірі телеканалу, телекомпанія сплачує агентству штраф у подвійному розмірі вартості розміщення такої реклами, за кожний вихід несанкціонованої реклами, якщо агентство направить телекомпанії претензію рекомендованим листом. Якщо агентство письмово не буде вимагати сплати штрафу, то штраф не нараховується та не сплачується.
Несанкціонована реклама (ст. 1 договору) -реклама, розміщена телекомпанією в ефірі телеканалу самостійно, без залучення агентства, крім випадків, коли таке залучення не вимагається у відповідності до цього договору.
Всі неустойки (штрафи, пені), вказані в цьому договорі, підлягають виплаті винною стороною протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати отримання відповідної письмової вимоги іншої сторони. Виплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.4.).
Згідно з п. 10.4., договір може бути розірваний достроково, в т.ч. (п. 10.4.2.) за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому сторона ініціатор дострокового розірвання договору не пізніше, ніж за 90 (дев'яносто) днів до передбачуваної дати його розірвання зобов'язана направити іншій стороні відповідне письмове повідомлення. Належна форма для відправлення такого повідомлення є рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення. При цьому, сторона-ініціатор дострокового розірвання договору зобов'язана протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з дати розірвання виплатити іншій стороні відступне в розмірі, рівному 6 % від суми середньомісячної вартості розміщення, розрахованої за останні 6 (шість) місяців та помноженою на шість. Розрахунок відступного здійснюється в національній валюті України.
З метою визначення понять за цим договором, що в подальшому будуть використовуватися в судовому рішенні, відповідно до ст. 1 договору, за звітній період сторони визначили один календарний місяць; вартість розміщення -грошова сума, яка встановлюється телекомпанією щомісячно на основі комерційних пропозицій, направлених агентством і розцінок на розміщення спонсорської та політичної реклами в порядку, обумовленому цим договором, що представляє собою загальну суму реалізаційних доходів телекомпанії за розміщення реклами в кожному окремому звітному періоді за договором про рекламу.
24.12.2008 відповідач направив на адресу позивача лист, відповідно до якого заявив про розірвання договору на підставі п. 10.4.2. договору з 24.03.2009 та висловив намір сплатити суму відступного.
26.12.2008 відповідач направив на адресу позивача лист № 96, в якому повідомив про заборону з 01.01.2009 підтримувати відносини із потенційними рекламодавцями з питань продажу рекламного часу відповідачу.
Протягом грудня 2008 року посадові особи відповідача зробили ряд повідомлень у ЗМІ про відмову від співпраці із позивачем та висловили пропозиції рекламодавцям укладати договори про розміщення реклами безпосередньо з відповідачем.
Як зазначає позивач, що не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи, з 01.01.2009, оскільки відповідач заборонив позивачу вести переговори щодо продажу рекламного часу рекламодавцям на телеканалі, відповідач припинив приймати від позивача рекламні матеріали та графіки розміщення реклами.
01.06.2009 відповідач надіслав листа на адресу позивача, в якому в тому числі навів пояснення щодо розрахунку суми відступного та повідомив, що вартість розміщення протягом періоду з 01.01.2009 по 23.03.2009 дорівнює нулю.
02.06.2009 відповідач сплатив позивачу суму відступних в розмірі 869 850 грн. 79 коп., що не заперечується сторонами.
14.06.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою щодо сплати грошових коштів в розмірі 47 814 569 грн. 61 коп., яка відповідачем виконана не була.
Враховуючи це, позивач звернувся до суду та просить стягнути на його користь з відповідача грошову суму у розмірі 42 210 460 грн. 46 коп., яка складається з таких грошових вимог: (1) сума штрафу у розмірі 40 981 029 грн. 57 коп. за розміщення несанкціонованої реклами на телеканалі у період з 01.01.2009 по 23.03.2009; (2) завдані позивачу збитки в розмірі 1 229 430 грн. 89 коп. у зв'язку із відмовою розміщувати рекламу у період з 01.01.2009 по 23.03.2009.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет та умови, що є істотними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною третьою ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину приймаються до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін тощо.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.2 договору строк його дії встановлений з 01.01.2007 по 31.12.2011.
Враховуючи, що відповідач, TOB «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», скористалося передбаченим договором правом на одностороннє розірвання договору на підставі п. 10.4.2, направивши відповідне повідомлення за 90 днів до передбачуваної дати його розірвання, судом встановлено, що договір діяв до 24.03.2009.
Посилання відповідача, викладені у відзиві та поясненнях щодо того, що сторонами були узгоджені істотні умови договору про надання послуг із розміщення реклами на період до 31.12.2008, проте, на 2009 рік істотні умови договору в частині предмету (обсяг рекламних послуг) та ціни (вартість та розцінки розміщення реклами) погоджені не були, а тому, починаючи з 01.01.2009 даний договір є неукладеним і відповідно у відповідача був відсутній обов'язок надавати рекламні послуги за договором, а у позивача - право вимагати у відповідача розміщення реклами на телеканалі, не приймаються судом до уваги, оскільки згідно із положеннями договору сторони мають на регулярній основі узгоджувати ці та інші істотні умови, а саме: умови розміщення, обсяг рекламних послуг, вартість розміщення, річний бюджет, прогноз розцінки на розміщення реклами.
Крім того, дії відповідача щодо надсилання листа про розірвання такого договору з 24.03.2009 та сплати 02.06.2009 відступного свідчать про визнання відповідачем договору в 2009 році, зокрема до 24.03.2009.
Суд бере до уваги пояснення позивача, що із вказаного, зокрема, випливає, що істотні умови не мають обов'язково викладатись сторонами в абсолютних цифрах. Вони вважатимуться узгодженими сторонами відповідно до вимог ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, якщо вони узгоджені у вигляді певних алгоритмів чи процедур тощо.
В той же час, вважаючи укладеним договір на 2009 до 24.03.2009, судом встановлено, що сторонами не було погоджено величини вартості розміщення на 2009 рік, що підписується у формі додатку до договору.
Враховуючи це, стосовно вимоги позивача щодо сплати суми штрафу у розмірі 40 981 029 грн. 57 коп. за розміщення несанкціонованої реклами на телеканалі у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що реклама, розміщена відповідачем на телеканалі протягом періоду з 01.01.2009 по 23.03.2009 включно, є несанкціонованою.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що порушення зобов'язання щодо трансляції несанкціонованої реклами за договором могло мати місце лише у випадку, якщо протягом періоду 01.01.2009 - 23.03.2009 відповідач розмістив в ефірі телеканалу саме політичну або спонсорську рекламу без залучення послуг позивача.
Проте, в своїй позовній заяві позивач не навів жодного випадку, коли мав місце вихід саме політичної та/або спонсорської реклами, розміщеної відповідачем в період з 01.01.2009 по 23.03.2009, а також не надав доказів того, що такий вихід несанкціонованої реклами в ефірі телеканалу взагалі мав місце.
Крім того, суд зазначає, що розрахунок позивачем штрафу за несанкціоновану рекламу із застосуванням фактичних валових доходів студії суперечить положенням договору.
Зокрема, пункт 7.3 статті 7 договору передбачає, що у випадку розміщення несанкціонованої реклами в ефірі телеканалу, телекомпанія виплачує агентству штраф у подвійному розмірі вартості розміщення такої несанкціонованої реклами із застосуванням розцінок на розміщення відповідного виду реклами, за кожен вихід несанкціонованої реклами.
Таким чином, згідно із положеннями договору для розрахунку штрафу за несанкціоновану рекламу має використовуватись розмір вартості розміщення такої реклами із застосуванням розцінок на розміщення відповідного виду реклами, а не показники фактичних валових доходів студії, як розраховано позивачем у своєму позові.
Отже, враховуючи, що сторонами були узгоджені умови договору про надання послуг із розміщення реклами на період до 31.12.2008, а необхідні додатки до договору не були погоджені та підписані сторонами у порядку, передбаченому договором, то починаючи з 01.01.2009 у відповідача був відсутній обов'язок надавати рекламні послуги за договором, а у позивача - право вимагати розміщення реклами на телеканалі.
З огляду на дані обставини, згідно із положеннями пункту 10.4.2 договору відповідач мав сплатити середньомісячну вартість розміщення, розраховану саме за період з 24.09.2008 по 24.03.2009 року.
В той же час, оскільки середньомісячна вартість розміщення за період з 01.01.2009 по 23.03.2009 року не була узгоджена сторонами з підстав, зазначених судом вище, суд вважає, що вказана середньомісячна вартість розміщення за відповідний період дорівнює нулю.
Дослідивши розрахунок сплаченого відповідачем відступного за період з 24.09.2008 по 23.03.2009 року, який складає 869 850 грн. 79 коп., суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи підстави для стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 40 981 029 грн. 57 коп. за розміщення несанкціонованої реклами на телеканалі у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 відсутні, оскільки відступне сплачене відповідачем в повному обсязі.
Крім того суд відзначає, що якби у відповідача з 01.01.2009 по 23.03.2009 року було зобов'язання не допускати розміщення реклами, наданої третіми особами, підстави для стягнення з відповідача штрафу за розміщення несанкціонованої реклами у розмірі, розрахованому позивачем, відсутні оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач дійсно за період з 01.01.2009 по 23.03.2009 здійснював розміщення несанкціонованої реклами в контексті п. 7.3 Договору.
Не може бути таким доказом, зокрема, копія апостильованого витягу з протоколу допиту 14.07.2010 свідка - генерального директора позивача Любов Лісовської, яка була допитана у якості свідка під час судового слухання в Лондонському міжнародному арбітражному суді, під час якого представник «Сі Ем І Медіа Ентерпрайзес Би.Ви.»повідомив, що відповідач здійснював розміщення реклами самостійно, оскільки позивачем не зазначено як обставин, згідно яких докази досліджені в межах іншої справи з іншими сторонами мають значення для даної справи, так і належних доказів, з яких би вбачалось, що Любов Лісовська підтвердила факт розміщення несанкціонованої реклами відповідачем, оскільки з протоколу допиту вбачається, що він не містить будь-якої відповіді на питання у стверджувальній формі, а містить лише припущення.
Крім того, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам сторін щодо застосування до вимоги про стягнення штрафу строків позовної давності.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частина перша статті 261 Цивільного кодексу України зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки підставою для пред'явлення позивачем вимог про стягнення штрафу є трансляція реклами за період з 01.01.2009 по 23.03.2009, позивач міг довідатися про своє, начебто, порушене право протягом зазначеного вище періоду.
Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за несанкціоновану рекламу у розмірі 40 981 029 грн. 57 коп. почався 01.01.2009, а начебто порушення тривало до 24.03.2009. За таких обставин, позовна давність сплинула 24.03.2010 року.
Суд також звертає увагу позивача на те, що у публікації від 18.12.2008, долученої до матеріалів справи позивачем, зазначено, що «Телеканал «1+1»офіційно оголосив, що з 1 січня його рекламний час продаватиме власний департамент продажів». Таким чином, можливість дізнатись про своє порушене право з'явилась у позивача 01.01.2009 року.
За таких обставин, перебіг позовної давності щодо стягнення суми штрафу за несанкціоновану рекламу почався 24.03.2009 та сплив 24.03.2010.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 40 981 029 грн. 57 коп.
Стосовно вимоги щодо відшкодування позивачу завданих збитків в розмірі 1 229 430 грн. 89 коп. у зв'язку із відмовою розміщувати рекламу у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 суд зазначає наступне.
У своєму позові позивач вказує, що у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання щодо надання рекламних послуг у період з 01.01.2009 по 23.03.2009, відповідач має відшкодувати збитки передбачені ч. 1 ст. 623 ЦК України. Збитки позивача полягають у втрачених доходах у вигляді вартості його послуг, на які він міг би розраховувати, якщо би він продовжував надавати послуги відповідачу у період з 01.01.2009 по 23.03.2009, а саме, позивач міг би розраховувати на 6 % від фактичних валових доходів відповідача за вказаний період.
В обґрунтування вимоги про стягнення збитків позивач посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивач здійснив всі належні від нього заходи для реального одержання доходів. Зокрема, позивач провів попередні переговори із рекламодавцями, які підтвердили бажання розміщувати рекламу на телеканалі у 2009 році.
В той же час, позовні вимоги позивача про стягнення 1 229 430 грн. 89 коп. не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою божника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Так, позивач при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких він поніс збитки у розмірі 1 229 430 грн. 89 коп.
По-перше, як вже встановлено судом вище, позивач не надав належних доказів для розрахунку суми фактичних валових доходів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»від реалізації політичної та спонсорської реклами на 2009 рік, оскільки на цей період обсяг рекламних послуг, вартість та розцінки розміщення реклами не були погоджені сторонами, відтак, підстави для вимоги стягнути збитки в розмірі 6 % (шість відсотків) від фактичних валових доходів телекомпанії у 2009 році відсутні.
По-друге, навіть якби обсяг рекламних послуг, вартість та розцінки розміщення реклами у 2009 році були погоджені сторонами, ще не означає, що у позивача була б реальна можливість отримати прибутки у розмірі 1 229 430 грн. 89 коп., якби у сторін були договірні зобов'язання протягом періоду з 01.01.2009 по 23.03.2009 року і сторони такі зобов'язання виконували.
Позивач не надав жодних документів, які свідчили б про наявність у нього реальної можливості одержати прибутки у зазначеному вище розмірі і про неотримання таких прибутків саме з вини відповідача. Зокрема, позивачем не надано жодного договору чи попереднього договору, які б свідчили про наявність чи виникнення у майбутньому зобов'язань рекламодавців розміщувати рекламу на телеканалі 1+1, тобто про реальну можливість отримання позивачем прибутку від розміщення вказаної реклами.
По-третє, позивач не надав суду будь-яких доказів про те, що він звертався до відповідача з пропозицією розмістити певні конкретні обсяги реклами на телеканалі у 2009 році, а відповідач відмовив йому у такому розміщенні. Тобто, відповідач не надав суду доказів реальності одержання упущеної вигоди у розмірі 1 229 430 грн. 89 коп.
З огляду на вищевикладене, позивач жодним чином не обґрунтував заявлену ним вимогу про стягнення упущеної вигоди та не надав відповідних належних та достатніх доказів, у зв'язку із чим вказана позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення збитків суд також звертає увагу позивача на те, що оскільки про своє начебто порушене право позивач міг дізнатися у період з 01.01.2009 по 23.03.2009 року, перебіг позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів у розмірі 1 229 430 грн. 89 коп. почався 01.01.2009 та закінчився 23.03.2009. За таких обставин, позовна давність сплинула 24.03.2012. Враховуючи це, зазначена позовна була заявлена позивачем із пропуском строку позовної давності.
Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 07.09.2012
СуддяА.М. Івченко