ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/8657-2012 28.08.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант-Авто»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
про стягнення 5 809,78 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Кірсанова К.О.
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди (виплаченого страхового відшкодування) в порядку регресу в сумі 5 809,78 грн.
Ухвалою від 04.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.
Від Моторно (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 17.07.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.
Від відповідача 18.07.2012р. через відділ діловодства надійшло клопотання про зобов'язання позивача надати нові докази, і також до клопотання додано витребуваний судом поліс.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що частина витребуваних відповідачем документів додана до позову, а іншу частину зобов'язався надати в наступне судове засідання.
В судовому засіданні 19.07.2012р. судом було оголошено перерву на 28.08.2012р.
Представником позивач в судовому засіданні 28.08.2012р. подано клопотання про залучення до матеріалів справи нових письмових доказів, а також надано суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
Крім того, через відділ діловодства суду 16.08.2012р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника в судове засідання через відпустку.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Разом з тим, у відповідності до ст. 28 ГПК України представляти юридичну особу (підприємство та організацію) в господарському суді може не лиже уповноважений довіреністю представник, а й керівник підприємства чи організації, або інша особа, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.
Проте відповідачем не надано суду доказів неможливості явки іншого уповноваженого представника в судове засідання, ніж того, що перебуває у відпустці, а також не надано суду доказів, що відповідач був позбавлений можливості направити свого керівника або іншу особу, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, в судове засідання.
Крім того, відповідач був повідомлений про призначення судового засідання на 28.08.2012р. ще 19.07.2012р. (тобто більше ніж за місяць до дати засідання), а отже не був позбавлений права та можливості заздалегідь вирішити питання про направлення повноважного представника в судове засідання.
Враховуючи наведене, судом відхиляється клопотання відповідача від 16.08.2012р. про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 28.08.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
04.03.2009р. в м. Одесі по вул. Дніпропетровська дорога, керуючи транспортним засобом «ВАЗ», д.р.н. ВТ 5109 АІ, Пятецький М.В. допустив зіткнення з транспортним засобом «Шевролет», д.р.н. ВН 2243 ВМ, під управлінням Ігнатова А.Є. (ДТП), що призвело до нанесення механічних пошкоджень транспортному засобу «Шевролет», д.р.н. ВН 2243 ВМ, і підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою ДАІ.
Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2009р. по справі № 3-2223/09 Пятецького М.В. було визнано винним у ДТП та у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Транспортний засіб «Шевролет», д.р.н. ВН 2243 ВМ (Застрахований автомобіль), є власністю Ігнатова А.Є. (Страхувальника) та застрахований за договором добровільного страхування № 19G-0216086 від 15.09.2008р. (Договір страхування) у ВАТ УСК «Дженералі Гарант», в тому числі від ризику пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП; вигодонабувач за договором -АКБ «Правекс-Банк».
Черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», що відбулися «20»квітня 2011 року, було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(Позивач), і останнє, відповідно до Статуту, несе права та обов'язки ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»до повного їх виконання.
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2209/09 від 17.03.2009 року, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого Застрахованого автомобіля становить 5955,76 грн.
Виконуючи свої договірні зобов'язання перед Страхувальником, Позивач, на підстави заяви Страхувальника та вищеописаних документів, враховуючи Рахунок-фактуру ремонтного СТО від 20.06.2009р. та акт виконаних робіт СТО від 20.06.2009р., на підставі Страхового акту № 14/09-0421/71250 від 23.06.2009р., виплатив Страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 5809,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1858 від 26.06.2009р.
Згідно Полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ВВ/8061002, цивільно-правова відповідальність Пятецького М.В. в момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(Відповідачем).
Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35 000,00 гривень, при цьому франшиза складає 0 гривень.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Як зазначалось вище, вина Пятецького М.В. встановлена Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2009р. по справі № 3-2223/09.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, а згідно Полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ВВ/8061002, за яким застрахована цивільно-правова відповідальність Пятецького М.В. в момент ДТП, франшиза складає 0 гривень.
Враховуючи вищенаведене суд погоджується з розрахунком Позивача, що сума виплаченого Позивачем страхового відшкодування, що має бути в порядку регресу відшкодована Відповідачем, складає 5809,78 грн.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням статті 27 Закону України «Про страхування».
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.
Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5809,78 грн.
Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 5809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 78 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.09.2012р.
Суддя І.О.Домнічева