ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/9020-2012 06.09.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»
про стягнення 17 159 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники: не з'явилися
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення 17 159 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2012р. порушено провадження у справі.
Через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.07.2012р. від М(Т)СБУ надійшла відповідь на судовий запит.
Представником позивача 27.08.2012р. через відділ діловодства суду надано частину документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Щодо витребуваних судом доказів направлення або надання позивачем відповідачу регресної вимоги, копія якої долучена до позовної заяви, то представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення, що регресна вимога направлялась простою кореспонденцією.
Ухвалою від 28.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 06.09.2012р., зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 07.07.2012р. про порушення провадження у справі, і також зобов'язав позивача на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2012р. про порушення провадження у справі надати суду докази направлення позивачем відповідачу регресної вимоги, копія якої долучена до позовної заяви (витяг або копію з журналу вихідної простої кореспонденції, письмові пояснення працівника, що направляв регресну вимогу, тощо).
Через відділ діловодства суду 03.09.2012р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку зі значною завантаженістю в інших судах.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Разом з тим, у відповідності до ст. 28 ГПК України представляти юридичну особу (підприємство та організацію) в господарському суді може не лиже уповноважений довіреністю представник, а й керівник підприємства чи організації, або інша особа, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.
Проте позивачем не надано суду доказів неможливості явки іншого уповноваженого представника в судове засідання, ніж того, що зайнятий в судах, а також не надано суду доказів, що позивач був позбавлений можливості направити свого керівника або іншу особу, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, в судове засідання.
Крім того, позивач був повідомлений про призначення судового засідання на 06.09.2012р. заздалегідь, а отже не був позбавлений права та можливості заздалегідь вирішити питання про направлення повноважного представника в судове засідання.
Враховуючи наведене, судом відхиляється клопотання позивача від 03.09.2012р. про відкладення розгляду справи.
Представники відповідача в призначене судове засідання не з'явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвал суду від 07.07.2012р. та від 28.08.2012р. відповідачем не виконано.
В судовому засіданні 06.09.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011р. змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»(Позивач, Страховик) та Малиш Євген Ігорович (Страхувальник) 11.02.2008 року уклали Договір страхування (пролонговано до 10.02.2011р.), відповідно умов якого Позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених Договором.
Об'єктом страхування за вказаним договором є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Skoda Superb Classic, реєстраційний державний № АН0026ОС, 2006 року випуску (Застрахований автомобіль).
26.10.2010 року у м. Донецьк на пр-т. Челюскінців сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Застрахованого автомобіля під керуванням Малиш Є.І. та автомобіля ГАЗ д.р.н. АН3878НА під керуванням Беро Юрія Станіславовича, що підтверджується розгорнутою довідкою ДАІ №8719439.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 25.11.2010 року по справі № 3-4853/10 встановлено вину Беро Юрія Станіславовича у вчиненні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
В результаті ДТП Застрахований автомобіль отримав пошкодження, що підтверджується розгорнутою довідкою ДАІ №8719439, і яка у відповідності до Звіту № 1519/10-10 від 09.11.2010 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності «Центр незалежних експертиз» (експерт Чистяков В.М., спеціаліст Чистяков А.В.) склала 17790,25 грн.
На підставі складеної в системі Аудатекс ремонтної калькуляції, враховуючи Звіт № 1519/10-10 від 09.11.2010 року та згідно страхового Акту від 26.11.2010р. № И-7770 до виплати страхувальнику було визначено страхове відшкодування в сумі 17 159грн., яке було виплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3331 від 30.11.2010 р.
Цивільно-правова відповідальність Беро Юрія Станіславовича в момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»(Відповідачем) відповідно до полісу №ВЕ/5578618, що підтверджується наданими за запит суду М(Т)СБУ відомостями з їх Централізованої бази даних.
Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).
Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Як зазначалось вище, вина Беро Юрія Станіславовича у вчиненні ДТП встановлена Постановою Київського районного суду м. Донецька від 25.11.2010 року по справі № 3-4853/10 за ст. 124 КУпАП.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування.
Разом з тим, при зверненні до суду з даним позовом, Позивачем не було від суми виплаченого страхового відшкодування віднято франшизу, що передбачена виданим Відповідачем полісом №ВЕ/5578618 в сумі 510 грн., а тому суд робить власний розрахунок суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача в порядку регресу: 17159 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) -510 грн. (згідно полісу №ВЕ/5578618 є сумою франшизи) = 16 649 грн.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням статті 27 Закону України «Про страхування».
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.
Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача частини суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 649 грн.
Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, офіс 109; ідентифікаційний код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»(м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 16649 (шістнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1566 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 04 коп. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.09.12р.
Суддя І.О.Домнічева