"05" вересня 2012 р. Справа № 39/119-55/143
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І. (доповідач),
суддів:Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,
за участю представників сторін позивача -Запорожцев В.В.; відповідача -Бєлкін М.Л.; третьої особи 1 -не з'явився; третьої особи 2 -не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від18.04.2012
та на рішення господарського суду м. Києва
від26.01.2012
у справі№ 39/119-55/143
за позовомДочірнього підприємства "Дніпро"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Компанія "Russo Balt Ltd" 2.ОСОБА_7
про стягнення 59 155,16 грн.
Дочірнє підприємство "Дніпро" (далі - ДП "Дніпро") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" (далі - ТОВ "Амарилис") про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 57 085,11 грн. та 2 090,05 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.04.2010 порушено провадження у справі № 39/119 за позовом ДП "Дніпро" до ТОВ "Амарилис" про стягнення 59 155,16 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Гумега О.В.) від 19.07.2010 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Амарилис" на користь ДП "Дніпро" 57 065,11 грн. основного боргу та 3% річних на суму 2 090,05 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Амарилис" без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2011 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено громадянина ОСОБА_7.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2011 провадження у справі зупинено до розгляду Апеляційним судом м. Києва апеляційної скарги на рішення Солом"янського районного суду м. Києва від 06.12.2010 у справі № 2-4244/10 за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарис", третя особа: Дочірнє підприємство "Дніпро" про стягнення заборгованості за договором доручення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Поляк О.І., судді Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.) від 03.10.2011 ухвалу господарського суду м. Києва від 08.06.2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП "Дніпро" -без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 касаційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 08.06.2011 у справі -без змін
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ягічева Н.І., суддів Мандичев Д.В., Любченко М.О.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Амарилис" на користь ДП "Дніпро" 57 065,11 грн. основної заборгованості, 2 090,05 грн. 3% річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Синиця О.Ф., суддів Зеленін В.О., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду м. Києва від 26.01.2012 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ТОВ "Амарилис" -без задоволення.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 та рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2012, ТОВ "Амарилис" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 05.09.2012.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 04.09.2012 № 03.10-05/467 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. у відпустку для розгляду справи № 39/119-55/143, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 05.09.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що між ДП "Дніпро" та ТОВ "Амарилис" 01.10.2008 укладено договір купівлі-продажу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача косметичні засоби торгівельної марки "МАVALА" (далі - товар), які станом на момент продажу рахуються на складі ДП "Дніпро" та фірмове обладнання торгівельної марки "МАVALА" (далі - обладнання), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару та обладнання.
Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору ціна на товар та обладнання відображається окремими видатковими накладними та відповідає балансовій вартості ДП "Дніпро", загальна вартість договору складається з суми видаткових накладних на товар та обладнання.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що всі розрахунки по даному договору здійснюються виключно в національній валюті шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ДП "Дніпро", вказаний в розділі 10 даного договору, а саме: р/р 26003301100674 в Подільській філії ВАТ "ВТБ Банк" м, київ, МФО 3000777.
Зі змісту п. 4.2 договору вбачається, що ТОВ "Амарилис" зобов'язується провести оплату за отриманий товар на умовах стопроцентної передоплати на підставі рахунку-фактури.
Згідно п. 4.3 договору датою проведення розрахунку вважається день, у який сума, згідно рахунка-фактури, перерахована на розрахунковий рахунок ДП "Дніпро".
Відповідно до п. 5.3 договору право власності на отриманий товар переходить до ТОВ "Амарилис" з моменту отримання нею товару та оформлення видаткових накладних, які підтверджують факт приймання - передачі товару.
Згідно п п. 7.1, 7.2 договору сторони узгодили, що всі спори та розходження, які можуть виникнути при виконанні умов даного договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів за участю генерального директора Компанії "Russo Balt Ltd", а у випадку, якщо сторони не прийшли до згоди шляхом переговорів, всі спори повинні вирішуватись відповідно до вимог діючого законодавства України, виходячи з умов угоди про передачу прав на дистрибуцію товарів на території України до Контракту № 1-21 від 03.01.2006.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що ТОВ "Амарилис" не має права передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди ДП "Дніпро" (позивача).
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Судами встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 57 065,11 грн., що підтверджується видатковими накладними № МА-1048 від 03.12.2008 на суму 2 428,91 грн. та № МА-0001 від 15.01.2009 на суму 5 4636,20 грн., довіреністю ТОВ "Амарилис" серії НБЖ № 483229 від 15.01.2009, виданої на ім'я ОСОБА_8. Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.
ТОВ "Амарилис" в порушення п. 4.2 договору щодо проведення стопроцентної передоплати за товар отриманий за видатковими накладними не здійснив взагалі.
У зв'язку з тим, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, ДП "Дніпро" 11.03.2009 та 25.03.2009 направлялися відповідачу претензії № 9 від 10.03.2009 та № 10 від 24.03.2009, які були отримані останнім 16.03.2009 та 27.03.2009.
ТОВ "Амарилис" залишило вказані претензії без відповіді та задоволення. Заборгованість не сплачено, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з останнього 57 065,11 грн.
Між ТОВ "Амарилис" (довіритель) та громадянином Росії ОСОБА_7 (повірений) 01.12.2008 укладено договір доручення, за умовами якого довіритель доручив, а повірений зобов'язався вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008, а саме: вести переговори щодо порядку придбання товарів та обладнання, передбачених зазначеним договором; вести розрахунки за зазначені товари і обладнання.
Відповідно до п. 1.1 договору доручення, довіритель доручив, а повірений зобов'язався вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008, а саме: вести переговори щодо порядку придбання товарів та обладнання, передбачених зазначеним договором; вести розрахунки за зазначені товари і обладнання.
Сторони договору доручення домовились, що повірений буде здійснювати розрахунки за даним договором власними коштами, а довіритель відшкодує повіреному зазначені витрати і сплатить винагороду повіреного у розмірі 100,00 грн. (п.п. 1.2, 2.2.3, 3.1 договору доручення).
Пунктом 2.1.2 договору доручення передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на виконання доручення, що виникає з цього договору.
Згідно п. 2.1.4 договору доручення за вимогою повіреного, але не раніше 01.12.2009, довіритель зобов'язаний компенсувати повіреному витрати, які довірений поніс у зв'язку із виконанням цього договору, та сплатити винагороду повіреному.
Пунктом 2.2.4 договору доручення передбачено, що повірений зобов'язаний отримати від постачальника розписку про отримання коштів та зобов'язання поставити товар і обладнання довірителю.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Судами встановлено, що в порушення п. 2.1.2 договору доручення відповідач не видав повіреному (ОСОБА_7) довіреність на виконання доручення, що безпосередньо виникає з договору б/н від 01.12.2008. Вказану довіреність відповідач до матеріалів справи не залучив.
Матеріали справи містять розписку видану ОСОБА_10 18.12.2008 в отриманні від повіреного відповідача -ОСОБА_7 15000,00 дол. США. Проте, вказана розписка не містить будь-яких посилань ані на договір купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008, ані на договір доручення № б/н від 01.12.2008.
Вказана розписка, як встановлено судами, не є належним доказом здійснення відповідачем оплати за отриманий по вищенаведеним накладним товар, оскільки є недоведеним факт вчинення дії ОСОБА_7 по передачі 15000,00 доларів США директору позивача безпосередньо діями повіреного по вчиненню від імені та за рахунок відповідача юридичних дій, спрямованих на виконання саме умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008, а зобов'язання ОСОБА_10 "отгрузить товар ТМ MAVALA, который находиться на реализации в ТС "Броаадр" в количестве 6012 единиц…" є зобов'язанням саме позивача по поставці товару саме за договором купівлі-продажу від 01.10.2008, адже з наведеної розписки не вбачається, що ОСОБА_10 при її видачі діяла як директор позивача та від імені останнього. Крім того, відповідачем не надано суду оригіналу вказаної розписки для огляду.
Викладене, також, встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва у справі № 22-9204/11 від 05.09.2011, яке має преюдиційне значення для даної справи відповідно до вимог ст. 35 ГПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо стягнення з ТОВ "Амарилис" на користь ДП "Дніпро" 57 065,11 грн. основної заборгованості.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, колегія суддів погоджується з доводами судів щодо стягнення з ТОВ "Амарилис" 2 090,05 грн. 3 % річних за спірний період.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
ТОВ "Амарилис", як на підставу скасування судових рішень посилається, зокрема на те, що судами не застосовано скорочені строки позовної давності щодо стягнення 3% річних.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на те, що встановлені ст. 625 ЦК України три проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою (штрафом, пенею), то судами обґрунтовано відмовлено в застосуванні скорочених строків позовної давності в один рік.
Також, в постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі № 4/719, від 15.11.2010 у справі № 4/720 прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Інші доводи ТОВ "Амарилис" наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 та рішення господарського суду м. Києва від 26.01.2012 у справі № 39/119-55/143 -без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.