"05" вересня 2012 р. Справа № 5/70-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддівБарицької Т.Л.,
Хрипуна О.О. (доповідача),
розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012
у справі господарського суду№ 5/70-10 Вінницької області
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро УА"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро УА"
провизнання банкрутом
за участю представників
скаржникаКривда О.В.,
боржникаАр.кер. Мілованов А.В. -ліквідатор,
ЗАТ "Подільський цукор"Кліщ А.О.,
Компанії "Agroluzby SKP s.r.o." Сковоронський І.В.,
АТ "Agroluzby CZ, a.s."Сковоронський І.В.,
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.04.2012 у справі № 5/70-10 (суддя Бенівський В.І.) затверджено мирову угоду між банкрутом та кредиторами від 17.02.2012, припинено провадження у справі № 5/70-10, припинено повноваження арбітражного керуючого після призначення у встановленому порядку керівника боржника, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 (головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.) задоволено апеляційну скаргу ЗАТ "Подільський цукор", ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.04.2012 у справі № 5/70-10 скасовано, справу № 5/70-10 передано на розгляд місцевого господарського суду.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ліквідатор ВАТ СКБ "Дністер" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі №5/70-10, залишивши в силі ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.04.2012.
Касаційна карга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Подільський цукор" доводи касаційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Стаття 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає можливість укладення мирової угоди на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Згідно зі ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку її укладення та якщо умови угоди суперечать законодавству.
Виходячи зі змісту зазначеної норми Закону, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, повинен перевірити відповідність умов мирової угоди чинному законодавству та з'ясувати чи не порушує мирова угода прав кредиторів та інших осіб.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції послався на порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом, та відсутність доказів щодо існування можливості відновлення платоспроможності боржником шляхом укладення мирової угоди.
Пленум Верховного Суду України у п. 58 постанови від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначив, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 16 Закону учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. Отже, господарським судам слід враховувати, що за змістом Закону всі категорії кредиторів, крім поточних, можуть брати участь у зборах кредиторів, обирати зі свого кола комітет кредиторів та що виключно їх голосами приймаються рішення, віднесені до компетенції цих органів кредиторів. Кредитор, вимоги якого не включено до реєстру, не має права брати участі у зборах кредиторів. Кредитори, вимоги яких погашені відповідно до Закону, у подальшому не беруть участі в справі про банкрутство.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, мирова угода від 17.02.2012 укладена між банкрутом ТОВ "Агро УА" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Мілованова А.В. з однієї сторони, і комітетом кредиторів в особі голови комітету ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер", представника Кривди О.В., яка діє на підставі довіреності, протоколу № 16 засідання комітету кредиторів ТОВ "Агро УА" від 17.02.2012, протоколу № 1 засідання комітету кредиторів від 26.11.2010, з другої сторони. Зазначеними особами було підписано текст мирової угоди.
Судом також встановлено, що на засіданні зборів комітету кредиторів 17.02.2012, на яких була затверджена мирова угода, як голова комітету кредиторів брав участь ВАТ СКБ "Дністер", вимоги якого, а саме -основний борг 196531,52 грн., державне мито 85,00 грн. та витрати на ІТЗ 40,00 грн. були погашені 12.05.2011 (видатковий касовий ордер № 3 від 12.05.2011). Зазначене відображено в звіті № 5 арбітражного керуючого (ліквідатора) про виконану роботу за період з 21.04.2011 по 20.05.2011. Також про погашення вимог ВАТ СКБ "Дністер" в повному розмірі зазначено в тексті мирової угоди (п. 1.4).
Проте висновки апеляційного суду про погашення вимог ВАТ СКБ "Дністер" та припинення внаслідок цього його права участі в органах колективного представництва інтересів кредиторів, зокрема, комітеті кредиторів, є помилковими, як такі, що прийняті до моменту проведення судового засідання, яким було б затверджено звіт ліквідатора та схвалено способи задоволення (погашення) вимог конкурсних кредиторів, як такі, що відповідають законодавству про банкрутство.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2011 у справі № 5002-19/6016.3-2010.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що, незважаючи на те, що відповідно до предмету мирової угоди погашення вимог кредиторів в загальній сумі 3 433 171,05 грн. має відбуватися за рахунок дебіторської заборгованості ТОВ "Агро УА", яка на даний час стягується з боржників, а також майна підприємства, яке на даний час знаходиться у третіх осіб та на дату підписання мирової угоди здійснюються заходи щодо повернення майна з незаконного володіння, справи не містять жодних доказів, зокрема: переліку дебіторів боржника; документального обґрунтування розміру дебіторської заборгованості; наявності спорів по її стягненню; наявності майна боржника, що міститься у третіх осіб; відомостей про достатні майнові активи для здійснення боржником господарської діяльності тощо.
Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та 4-2 ГПК України ухвала місцевого суду не містить інформації про розгляд судом до затвердження мирової угоди наявних у матеріалах справи заперечень ЗАТ "Подільський цукор" та аргументів щодо їх відхилення.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
На думку колегії суддів, висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-3 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі № 5/70-10 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун