"06" вересня 2012 р. Справа № 11/5026/458/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.,
судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Лоджистік Партнер"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р.
у справі господарського суду№11/5026/458/2012 Черкаської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Лоджистік Партнер" 2) відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- стягнення 52 124,90грн. керівник Гріщенко В.І. -довідка ЄДРЮОФОП №345097 від 08.11.11р. пр. Брітан Ю.Д. -дов. №76 від 18.05.12р. пр. Вязьонов Д.С. -дов. №1-40/27-135 від 20.12.11р.
У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Лоджистік Партнер" та відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" про стягнення солідарно з відповідачів боргу в сумі 52 124,90грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами договору від 15.08.2011р. №169/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом та заявками №5 і №6, п.2 ст.13 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1986р.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.04.2012р. (суддя Довгань К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. (судді Корсакова Г.В., Сулім В.В., Рєпіна Л.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Юніверс Лоджистік Партнер" на користь ТОВ "ВВ Імекс" 52 124,90грн. боргу, 1 609,50грн. судового збору, в частині позовних вимог до відповідача-2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс Лоджистік Партнер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між 15.08.2011р. між ТОВ "ВВ Імекс" (позивач) та ТОВ "Юніверс Лоджистік Партнер" (відповідач-1) було укладено договір №169/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
На виконання умов договору та відповідно до узгоджених сторонами договору заявок на транспортно-експедиторське обслуговування №5 і №6 позивач надав послуги з перевезення вантажів, а саме доставлено вантаж за маршрутом м. Neunkirchen (Німеччина) -м. Харків (Україна).
Відповідно до заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №5 позивач надав послуги з перевезення вантажів; сума фрахту складає 2 980 євро по курсу НБУ на день вивантаження (23.12.2011р.), про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) серії №005653 з відмітками відправника, перевізника та вантажоодержувача про отримання вантажу.
Згідно із заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування №6 позивач надав послуги з перевезення вантажів; сума фрахту складає 2 980 євро по курсу НБУ на день вивантаження (23.12.2011р.), про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) серії №005651 з відмітками відправника, перевізника та вантажоодержувача про отримання вантажу.
Таким чином, загальна сума фрахту за заявками №5 і №6 по курсу НБУ на 23.12.2011р. (10,42364грн. за 1євро) становить суму 62 124,90грн.
Відповідно до п.5 Договору від 15.08.2011р. №169/08 платежі за виконані послуги згідно Договору здійснюються в гривні України шляхом банківського переказу на рахунок виконавця-позивача впродовж 7 днів після отримання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт і СМR з відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу, якщо інше не обумовлено експедитором в разовій заявці.
У заявках на транспортно-експедиторське обслуговування №5 і №6 обумовлена форма оплати: безготівковий розрахунок: до 8 днів згідно оригіналу рахунку, після розвантаження і надання СМR з печаткою компанії вантажоодержувача.
При розгляді справи по суті судами встановлено, що 23.01.2012р. позивач направив відповідачу-1 оригінали рахунку від 23.12.2011р. №205 на суму 31 062,45грн. з актом і СМR серії №005653, а також оригінали рахунку від 23.12.2011р. №206 на суму 31 062,45грн. з актом і СМR серії №005651. Ці документи відповідач-1 отримав 01.02.2012р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з описом вкладення.
Відповідачем-1 проведено частковий розрахунок на суму 10 000,00грн.
16.05.2012р. позивач направив відповідачам претензію №27 від 15.02.2012р. з вимогою щодо оплати боргу в сумі 52 124,90грн., яка залишена відповідачами без відповіді, зазначений борг не погашений.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем за виконані послуги згідно Договору від 15.08.2011р. №168/08 і заявками на транспортно-експедиторське обслуговування №5 і №6 складає загальну суму 52 124,90грн.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надавши послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 62 124,90 грн. та надавши відповідачу-1 оригінали документів, які передбачені Договором і заявками №5 і №6, а тому у відповідача-1 виникло зобов'язання щодо сплати вартості здійсненого позивачем перевезення на умовах договору від 15.08.2011р. №169/08. Однак, відповідач-1 в порушення умов договору та приписів ст.ст.525, 526, 530 ЦК України повного розрахунку з позивачем за вказане перевезення не провів.
Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, то такі посилання були предметом розгляду судів попередніх інстанцій і були відхилені судами, оскільки зобов'язаною стороною по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу згідно умов договору є саме відповідач-1 ТОВ "Юніверс Лоджистік Партнер".
За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог за рахунок відповідача-1 та стягнення з нього на користь позивача 52 124,90грн. боргу за надані послуги згідно договору №169/08 від 15.08.2011р.
При цьому, судами попередніх інстанцій підставно встановлена відсутності солідарного обов'язку відповідачів по оплаті вартості наданих послуг, оскільки відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання, а договір від 15.08.2011р. №169/08 не встановлює випадків виникнення солідарного обов'язку стосовно розрахунків за перевезення вантажу і відповідач-2 не був стороною договору від 15.08.2011р. №169/08, а тому у нього не виникало будь-яких зобов'язань за цим договором.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача-2 не виникло зобов'язань перед позивачем щодо сплати вартості перевезення, а тому у позові до нього було правомірно відмовлено.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Лоджистік Партнер", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Лоджистік Партнер" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. у справі №11/5026/458/2012 господарського суду Черкаської області залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Т. Костенко