Провадження № 22ц/2090/4075/2012 Головуючий 1 інстанції Ганенко Т.С.
Справа № 2036/2-1975/11 Доповідач: Коровін С.Г.
Категорія: договірні
24 липня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: -Коровіна С.Г.
Суддів : - Бездітко В.М.
Сащенко І.С.
При секретарі: - Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чугуївськго міського суду Харківської області від 27 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, Приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним, -
В листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування ? частини житлової квартири АДРЕСА_1, укладений 26.10.2007 року між нею та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу ОСОБА_9
Позивачка посилалася на те, що їй на праві приватної власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1. Інша частина квартири належала ОСОБА_7, ОСОБА_10 та їх неповнолітній дочці ОСОБА_11 -по ? частині кожному. Згідно договору купівлі-продажу від 22.09.2000 року, співвласники продали свою частину квартири і власником ? частин квартири стала ОСОБА_6
У 2007 році ОСОБА_6 запропонувала їй свої послуги по забезпеченню, харчуванню, догляду та утриманню житла. Вона просила за це подарувати їй ? частину квартири. Онука ОСОБА_6 не виконувала своїх зобов'язань по догляду за нею. Вона потребує сторонньої допомоги, а ОСОБА_7 обіцяє надавати допомогу з умовою, що позивачка погодиться укласти з ним договір довічного утримання. Укладенню договору перешкоджає те, що вона не є власником квартири.
Позивачка посилалась на те, що згідно ч.2 ст.235 ЦК України якщо правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Позивачка вважала договір дарування є удаваним договором. Позивачка просила застосувати позовну давність передбачену ст. 728 ЦК України.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення і задовольнити позов. Вона вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував її вимоги, не врахував, що відповідачка пообіцяла доглядати за нею, а потім перестала надавати їй допомогу. Між нею та відповідачкою виникають конфлікти з приводу користування квартирою. Вона стверджує, що договір дарування не відповідає дійсності, є удаваним.
Заслухавши доповідача, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.1998 року кв. АДРЕСА_1 приватизована в рівних частках ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 по ? часині кожному.
ОСОБА_7 є онуком позивачки та братом відповідачки.
22 вересня 2000 року ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 продали, а ОСОБА_6 купила ? частини зазначеної квартири.
26 жовтня 2007 року ОСОБА_5 подарувала належавши їй ? частину квартири онуки ОСОБА_6
При укладанні договору дарування позивачка була присутня в нотаріальній конторі і власноруч підписала договір. Позивачці було роз'яснено умови та наслідки договору. Нотаріус ОСОБА_8 підтвердила у судовому засіданні, що саме договір дарування бажала укласти з відповідачкою ОСОБА_5 В суді першої інстанції позивачка пояснила, що на час укладання договору дарування потребу у сторонній допомозі у неї не було.
Судом першої інстанції враховано, що разом, у спірній квартирі, сторони проживають понад десять років. Ніяких конфліктів у них за цей час не виникало.
Згідно ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела у суді свої позовні вимоги.
Судом встановлено, що 26.10.2007 року сторони уклали саме договір дарування ? частини спірної квартири. Намірів укладати договір довічного утримання у них не було. Конфлікти, яки стали останнім часом виникати між сторонами з приводу користування квартирою не є підставою для визнання договору дарування недійсним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді