Провадження № 22-ц/2090/5197/2012 р.
Справа № 2/2027/3654/2012 Головуючий І-ої інстанції: Погасій О.Ф.
Категорія: стягнення аліментів Доповідач: Івах А.П.
09 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.
суддів: - Пшенічної Л.В., Борової С.А.
за участю секретаря - Варюшичевій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 21 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 1 червня 2009 року по 1 червня 2012 року в розмірі 108000 грн. та у розмірі 5000 грн. щомісячно.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 16 червня 2001 року вона уклала шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 від вказаного шлюбу у сторін народився син -ОСОБА_5. 12 червня 2006 року шлюб між сторонами було розірвано. ОСОБА_3 у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина не надає.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2011року у справі за вказаним позовом відкрито провадження.
Разом із позовною заявою ОСОБА_4 подала заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви посилала на те, що основна сума заборгованості по сплаті аліментів складає 108000 грн. і для позивачки є істотною. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2012 року накладено арешт на все майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3, в межах ціни позову, а саме у розмірі 108000 грн.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_4 у вжитті заходів забезпечення позову. В ході судового розгляду справи ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності від 25 жовтня 2010 року (а.с. 25), доводи апеляційної скарги підтримав, звернув увагу судової колегії на той факт, що у ОСОБА_7 перед банківськими установами існує заборгованість за кредитними договорами, яка стягнута рішеннями судів.
ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи відповідно до вимог, передбачених п.п. 3,4,8 ЦПК України, в судове засідання не з'явилася.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та без належного з'ясування конкретних обставин справи постановив ухвалу, яка за своїм змістом не відповідає вимогам ч. 1 ст. 210 ЦПК України.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення заходів може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, який суд керувався при постановлені ухвали.
Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і постановлює ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, як це передбачається нормами п. 2 ст. 312 ЦПК України.
З огляду на викладень, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні клопотання про забезпечення позову ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки причини, у зв'язку з якими остання просить забезпечити позов, фактично є обставинами, що обґрунтовують її позовні вимоги і є предметом розгляду справи по суті, а доказів, які б достовірно свідчили про намір відповідача розпорядитися усім належним йому майном не надано.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317ЦПК України, судова колегія ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 21 травня 2012 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, як гака, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий -
Судді: