Провадження № 22ц/2090/4224/2012 Головуючий 1 інстанції Музиченко В.О.
Справа № 2-292/11 Доповідач: Коровін С.Г.
Категорія:житлові
07 серпня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: -Коровіна С.Г.
Суддів : - Коваленко І.П.
Довгаль Г.П.
При секретарі: - Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішенн Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відділу ГІРФО Комінтернівського ХГУ ГУМВСУ в Харківській області, Харківській міській раді, Управлінню комунального майна та приватизації департаменту економіки комунального майна Харківської міської ради, треті особи: КП «Харківське МБТІ», нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 про поновлення порушеного права, про визнання незаконним розпорядження, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу квартири, про витребування майна з незаконного володіння, -
В лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, відділу ГІРФО Комінтернівського ХГУ ГУМВСУ в Харківській області, Харківської міської ради, Управлінню комунального майна та приватизації департаменту економіки комунального майна Харківської міської ради про поновлення порушеного права, про визнання незаконним розпорядження, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі -продажу квартири, про витребування майна з незаконного володіння.
Позивач посилався на те, що з 1983 року працював на заводі ім.. Малишева, де у 1987 році одержав кімнату АДРЕСА_1. 17.11. 1987 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.08.1994 року його засуджено до позбавлення волі строком на три роки. В 1996 році він повернувся до дому. Шлюб розірвано в 1998 році. З метою уникнути конфліктів він залишив квартиру.
Рішенням Комінтернівського районного суду від 03.06.2005 року ОСОБА_6 відмовлено у визнанні ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням. ОСОБА_6 перешкоджала йому користуватися житлом. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду від 01.09.2008 року його визнано таким, що втратив право на користування спірним житлом. За його заявою заочне рішення було скасовано і ухвалою суду 25.12.2009 року позов ОСОБА_6 залишено без розгляду.
В ході розгляду справи позивачу стало відомо, що 18.10.2006 року відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_7 04.11.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_11 зареєстровано договір купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_8 Позивач вважав приватизацію незаконною, оскільки не подавав заяву про зняття його з реєстрації у спірній квартирі, рішення суду про визнання його таким, що втратив право на користування квартирою відсутнє.
Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати поновити його право на квартиру. Він вважає, що квартира приватизована відповідачами незаконно, він мав право на її приватизацію. Суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим доказам, не врахував, що ОСОБА_6 тривалий час перешкоджала йому користуватися спірною квартирою.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 17.11.1987 року уклали шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_7
Спірну квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_12 на сім'ю з трьох осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7) згідно ордеру на житлову площу у гуртожитку №20 від 02.03.1994 року, наданого ВО «Завод ім. Малишева». Усі особи були прописані у спірній квартирі. 26.08.1994 року ОСОБА_5 було засуджено вироком Комінтернівського районного суду строком на три роки (а.с.19-21). На підставі цього 26.07.1994 року ОСОБА_5 було виписано зі спірної квартири. Після відбуття покарання він був прописаний в квартирі і був в ній зареєстрований до 10.08.2004 року. Позивача було знято з реєстрації на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.06.2004 року, яким ОСОБА_5 було визнано таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 26.01.2005 року рішення суду скасовано, а справу передано на новий розгляд. При новому розгляді справи у задоволенні позову ОСОБА_14 відмовлено. Під час розгляду цієї справи ОСОБА_5 не подавав позову про поновлення порушеного права і вселення в спірну квартиру. Після набрання того, як це рішення набрало чинності ОСОБА_5 спірною квартирою не цікавився, вселятися в квартиру не намагався і не поновив свою реєстрацію у спірній квартирі.
Згідно ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як єдині мешканці спірної квартири звернулися у 2006 році з заявою про приватизацію квартири і 18.10.2006 року отримали свідоцтво про право власності на спірну квартиру (а.с.49-51). Судом встановлено, і проти цього не заперечує позивач, що тільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час приватизації проживали в квартирі. Місце знаходження позивача відповідачам було невідомо. ОСОБА_5 не заперечував, що у 2006 році дізнався про приватизацію квартири, але не зміг пояснити, що перешкоджало йому до лютого 2010 року оспорити приватизацію спірної квартири. Судом першої інстанції не встановлено, що відповідачі здійснили приватизацію з порушенням вимог закону.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватизація спірної квартири здійснена правомірно. Позивач тривалий час не цікавився квартирою, не поновлював свою реєстрацію в квартирі.
Підстав до визнання договору купівлі -продажу від 04 листопада 2008 року згідно якого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_15 придбав спірну квартиру не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді