Справа № 2/0504/1025/2012
Заочне
17 липня 2012 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Заборського В.О.,
при секретарі Рачек А.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, з урахуванням уточнень, відповідно до якого просить усунути перешкоди, які чинить їй відповідач у здійснені права користування та розпорядження належним їй майном, а саме квартирою АДРЕСА_1, шляхом його виселення без надання іншого жилого приміщення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею вказаної однокімнатної квартири, яку придбала на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 1994 року. В зазначеній квартирі на час звернення до суду з позовом проживає лише відповідач, який у вказаній квартирі не зареєстрований, оселився в квартирі, бо вони деякий час проживала разом як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Від відносин з відповідачем вона народила дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час позивачка з дитиною вимушена проживати у своєї матері за іншою адресою, бо відповідач створив несприятливі умови для їхнього спільного проживання, зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки. На вимоги звільнити вказану квартиру, відповідач ніяк не відреагував і крім того став пред'являти вимоги з продажу належної позивачці квартири і передачу йому грошей.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_3. у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. На підставі ч.2 ст.224 ЦПК України суд, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи та подані докази в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України), суд встановив наступне:
Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 серпня 1994 року, посвідченого держаним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори Вервейко Н.Г., ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1. З реєстраційного надпису на зворотній сторінці договору купівлі-продажу, зробленого КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька»від 05 вересня 1994 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.
Згідно до свідоцтвом про народження НОМЕР_1 позивачка має малолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, де батьком дитини зазначений ОСОБА_3., а матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки, виданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька»від 20 лютого 2012 року у квартирі зареєстровані позивачка ОСОБА_2 та її малолітній син, ОСОБА_4, 2011 року народження.
Як вбачається з наданих суду копій постанов Будьоннівського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області про відмову у порушенні кримінальних справ від 23 січня 2012 року та 05 лютого 2012 року, а також матеріалів перевірок (ЖРЗПЗ Будьоннівського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області № 438 від 20.01.2012 р. та № 678 від 02.02.2012 р.), постанов Будьоннівського районного суду м. Донецька від 15 березня 2012 року по справі № 3/504/219/2012 та 22 березня 2012 року по справі № 3/504/249/2012 по матеріалам про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач ОСОБА_3. дійсно мешкає у квартирі, належній на праві приватної власності позивачці ОСОБА_2, пиячить, вчиняє скандали, висловлюється образливою лайкою, чим спричиняє психологічне насилля в сім'ї.
Відповідно до акту обстеження від 02 квітня 2012 року, складеного комісією КП «Енергетик», відповідач, ОСОБА_3. дійсно мешкає у квартирі АДРЕСА_1, доступу до квартири позивачці не надає, зі слів сусідів відповідач мешкає у вказаній оселі разом зі своєю матір'ю, з якою ведуть антисоціальний образ життя, зловживає спиртними напоями, вчиняє дебоші.
З копії медичної картки ОСОБА_4, 2011 р.н. вбачається, що малолітня дитина позивачки нервово реагує на поведінку відповідача, що негативно впливає на його психологічний розвиток.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної діяльності.
У відповідності зі статтею 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до вимог ст.150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі ст. 157 ЖК України, члени сім'ї власника квартири можуть бути виселені в випадках, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України. Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 Постанови від 12 квітня 1985 р. № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул.. Краснооктябрьська, 63/27, в якій без реєстрації проживає відповідач ОСОБА_4. Відповідач ОСОБА_4 пиячить, вчиняє скандали, висловлюється образливою лайкою, вчиняє психологічне насильство в сім'ї по відношенню до позивачки, чим систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для позивачки проживання з відповідачем в одній квартирі, а заходи запобігання і впливу виявилися безрезультатними.
Враховуючи, що відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання виявилися безрезультатними, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідача необхідно виселити без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 107,30 грн..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 116, 150, 157 ЖК України ст.ст.11, 60, 88, 209, 212-228 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення -задовольнити у повному обсязі.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні і розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 -виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, 1962 року народження, без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн.. 30 копійок.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: