"30" жовтня 2006 р.
Справа № 25/334-06-8811
За позовом: ВАТ “Міжнародний комерційний банк» в особі Одеської філії ВАТ «Міжнародний комерційний банк», м. Одеса
До відповідача: ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук
про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за період з 01.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 587 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 218,89 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 638,75 грн.
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: Кузнєцова О.М., довіреність №01/767 від 18.09.06 р.
Від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні суду 30.10.05 р. приймали участь представники:
Від позивача: Кузнєцова О.М., довіреність №01/767 від 18.09.06 р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за період з 01.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 587 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 218,89 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 638,75 грн., всього в сумі 15 444,64 грн.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду лист від 18.09.06 р. вх. №19997 на виконання ухвали господарського суду, де уточнює, що розрахунок процентів складений за період з 01.10.05 р. по 01.08.06 р., тобто з дати, до якої був складений розрахунок у справі № 15/330-06-5963, розрахунок пені за порушення термінів повернення відсотків складений з 20.10.05 р. по 01.08.06 р., розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту складений з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. та виклав позовні вимоги в остаточній вищенаведеній редакції.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за період з 01.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 626,31 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 793,78 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 2 916,05 грн., всього в сумі 18 336,14 грн.
Позивач зазначає, що у відповідача залишилась прострочена заборгованість за кредитом з 01.10.05 р. та станом на 01.08.06 р. складає 40 986,51 грн., тобто за вказаний період відповідач користувався коштами банку, у зв'язку з чим йому було нараховано позивачем відсотки згідно ч.1 ст.1054 ЦК України. Крім того, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст.536 ЦК України, відповідно до якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Позивач вважає, що плата за кредит, передбачена п.3.1 Договору є тими самими процентами, про які йде мова у ст.536 ЦК України.
Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків позивач вказує на ст.611 ГК України та ст.551 ЦК України, а також п.5.1 «г» Договору, якою передбачено стягнення з боржника пені за порушення термінів повернення кредиту та відсотків.
25.09.06 р. позивач подав до суду лист за вх.№20761, в якому додатково надав пояснення щодо правових підстав, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги. На думку позивача, відсотки по кредиту не розглядаються як компенсація вартості послуг з надання коштів у кредит, а є платою за користування кредитними коштами.
04.10.06 р. позивач подав до суду лист за вх.№21709, в якому зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.05 р. по справі №15/330-06-5963 був встановлений факт видачі кредиту ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук за кредитним договором №ОК/02-30 від 18.10.02 р. та факт неповернення ДГ “Комунар» банку кредитних коштів і нарахованих відсотків за користування цими коштами, тому на думку позивача, доводити порушення відповідачем прав банку, що випливають із кредитного договору №ОК/02-30 від 18.10.02 р. немає необхідності. Позивач зазначає, що після ухвалення рішення у справі №15/330-05-9563 між сторонами не припинилися кредитні правовідносини, у зв'язку з чим позивачем були нараховані відсотки за користування кредитом після прийняття судом рішення, з огляду на те, що навіть на підставі вищевказаного судового рішення кредитні зобов'язання відповідачем виконані не були.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи суду не надав.
Справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:
Між ВАТ “Міжнародний комерційний банк» в особі Одеської філії ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук був укладений кредитний договір №ОК/02-30 від 18.10.02 р., за умовами якого ВАТ “Міжнародний комерційний банк» в особі Одеської філії ВАТ «Міжнародний комерційний банк» надав ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук відновлювану відкличну кредитну лінію в сумі 250 000 грн. терміном з 18.10.02 р. до 18.10.03 р. із сплатою відсотків, передбачених цим Договором.
ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за кредитним договором №ОК/02-30 від 18.10.02 р. не виконав належним чином, що стало підставою для ВАТ «Міжнародний комерційний банк» звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук про стягнення зазначеної заборгованості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.05 р. по справі №15/330-06-5963 за позовом ВАТ “Міжнародний комерційний банк» в особі Одеської філії ВАТ «Міжнародний комерційний банк» до ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук про стягнення 49986,51 грн. заборгованості по кредиту, 16 400,95 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1 893,36 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1142,73 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, позов задоволено повністю.
24.01.06 р. господарським судом Одеської області було видано наказ на виконання рішення у справі №15/330-06-5963, на підставі якого ДВС у Тарутинському районі Одеської області було винесено постанову від 08.02.06 р. про відкриття виконавчого провадження.
Згідно постанови заступника начальника ДВС у Тарутинському районі Одеської області від 20.06.06 р. зведене виконавче провадження про стягнення з ДГ “Комунар» грошових коштів було передано Відділу примусового виконання рішень ДВС Одеської області
За твердженням позивача до теперішнього часу наказ господарського суду Одеської області не виконано, у зв'язку з чим непогашеною залишилось 40 986,51 грн. основного боргу за кредитом, що стало підставою для позивача звернутися до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук заборгованості за простроченими відсотками за період з 01.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7 587 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7218,89 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 638,75 грн.
Суд проаналізувавши вищевикладені обставини справи та викладену позивачем правову позицію, норми цивільного законодавства вважає заявлені позивачем позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 115 ГПК України визначає, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.(ч.1 ст. 116 ГПК України).
Таким чином, у відповідача згідно рішення господарського суду Одеської області по справі № 15/330-06-5963 від 24.01.06 р. виникли грошові зобов'язання по оплаті заборгованості по кредиту, які він у відповідності до чинного законодавства про виконавче провадження виконав частково, у зв'язку з чим на момент подачі позивачем до господарського суду Одеської області даного позову, за ДГ “Комунар» рахувалась заборгованість по неоплаченому кредиту в сумі 40 986,51 грн.
Відповідно до ч.1, 3 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Так, засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочинну недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб(ст. 16 ЦК України від 16.01.03 р.).
Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом в межах правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору №ОК/02-30 від 18.10.02 р., позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.05 р. по справі №15/330-06-5963 за позовом ВАТ “Міжнародний комерційний банк» в особі Одеської філії ВАТ «Міжнародний комерційний банк» до ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук, з останнього було стягнуто 49986,51 грн. заборгованості по кредиту, 16 400,95 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1 893,36 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1142,73 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.
Таким чином, вищенаведеним рішенням господарського суду, яке відповідно до ст.4-5 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України, захищено порушені права позивача та забезпечено примусове виконання ДГ “Комунар» його грошових зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору №ОК/02-30 від 18.10.02 р.
Звідси, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами передбачених п.3.1 кредитного договору №ОК/02-30 від 18.10.02 р. за період з 01.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7587 грн., з обґрунтуванням правової позиції згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, ст.536 ЦК України, тобто як користування ДГ “Комунар» чужими грошовими коштами, за умов існування рішення господарського суду, в якому встановлено факт невиконання відповідачем його договірних зобов'язань та стягнуто всю суму заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом з урахуванням штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, є неправомірним, оскільки порушене право позивача в межах кредитних правовідносин з відповідачем вже судом відновлено.
З урахуванням вищевикладеного, нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 7218,89 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 20.10.05 р. по 01.08.06 р. в сумі 638,75 грн., на думку суду, є також неправомірним з огляду на викладену позивачем позицію щодо підстав її нарахування, а саме порушення відповідачем строку повернення кредиту та відсотків за кредитним договором №ОК/02-30 від 18.10.02 р., що спричинило користування ним грошовими коштами банку після прийняття судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, існування рішення господарського суду Одеської області №15/330-06-5963 від 19.12.05 р. потягло за собою виникнення грошових зобов'язань, які полягають у виплаті відповідачем позивачу суми грошових коштів, що складається із суми кредиту, відсотків за користування кредиту, пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків та проводиться в примусовому порядку згідно рішення суду, однак підставою виникнення цієї заборгованості у відповідача є саме кредитний договір №ОК/02-30 від 18.10.02 р., тому зобов'язання відповідача сплатити позивачу суму заборгованості, підставою виникнення якої є кредитний договір №ОК/02-30 від 18.10.02 р., після прийняття рішення господарського суду Одеської області №15/330-06-5963 від 19.12.05 р. набуло іншої правової природи.
Таким чином, суд вважає, що даний позов позивачем обґрунтований такими нормами законодавства, які не підлягають застосуванню до правовідносин, які існують між ВАТ “Міжнародний комерційний банк» та ДГ “Комунар» Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук після набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області по справі №15/330-06-5963 від 19.12.05 р., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні заявлених ним позовних вимог з огляду на невідповідність його правової позиції вимогам чинного цивільного законодавства.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита в сумі 183,36 грн. та витрати по оплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Малярчук І.А.