"30" жовтня 2006 р.
Справа № 30/321-06-9788А
Позивач: Одеська міська рада
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради
Відповідач: Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЮР»
Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»
Про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійними договору оренди та договору купівлі-продажу , скасування Державного акту
Суддя Рога Н.В.
Секретар Герасименко Н.П.
Представники:
Від позивача: Кіхтенко О.С.- довіреність №217\исх-гс від 05.05.2006р. ,
Від відповідача: Овідіопольська р\а - Нестерова М.В.- довіреність №1\9\01-1034 від 26.04.2006р.
ТОВ «ЗАЮР»- Демченко В.В.- довіреність від 30.10.2006р.
Центр держ. зем. кадастру - не з'явився
Від третьої особи: Польщіна Т.Л.- довіреність №02\667-07 від 07.07.2006р.
Суть спору: Позивач, Одеська міська рада , звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЗАЮР» та Одеської регіональної філії державного підприємства ««Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень Овідіопольської райдержадміністрації за №387 від 10.02.2002р. про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення та за №456 від 29.07.2002р. про продаж земельної ділянки у власність ТОВ «ЗАЮР» шляхом викупу, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.07.2002р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2002р. та про скасування Державного акту від 08.08.2002р., виданого Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 62\1 -вул. Ак. Корольова, 55-59.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.
Третя особа по справі -Одеське міське управління земельних ресурсів , позов Одеської міської ради підтримує у повному обсязі.
Відповідач -Овідіопольська райдержадміністрація , проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Відповідач - ТОВ «ЗАЮР», проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов.
Відповідач - Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відповідач заперечень на позовну заяву до суду не надав.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01 липня 2002р. Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області було винесено розпорядження №387 «Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ «ЗАЮР», на підставі якого 01 липня 2002р. між Овідіопольською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ «ЗАЮР» (орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокову оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,21 га, що знаходиться за адресою: Овідіопольський р-н, Таїровська селища рада, вул. Ак.Вільямса, 62\1 -вул. Ак.Корольова, 55-59 (внутриквартально, за межами населених пунктів) для улаштування та подальшої експлуатації відкритої автостоянки.
29 липня 2002р. Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області було винесено розпорядження №456 «Про продаж земельної ділянки у власність ТОВ «ЗАЮР» шляхом викупу, на підставі якого 30.07.2002р. між Овідіопольською райдержадміністрацією (Продавець) та ТОВ «ЗАЮР» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,21 га, що знаходиться за адресою: Овідіопольський р-н, Таїровська селища рада, вул. Ак. Вільямса, 62\1 - вул. Ак. Корольова, 55-59 (внутриквартально, за межами населених пунктів) для улаштування та подальшої експлуатації відкритої автостоянки.
08 серпня 2002р. Овідіопольською райдержадміністрацєю був виданий Державний акт на право власності на землю Серія ОД №033941 згідно якого ТОВ «ЗАЮР» є власником земельної ділянки площею 2100 кв.м, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Одеська міська рада вважає, що зазначені вище розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації за №387 від 10.02.2002р. про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення та за №456 від 29.07.2002р. про продаж земельної ділянки у власність ТОВ «ЗАЮР» шляхом викупу мають бути визнані протиправними та скасовані, договір оренди земельної ділянки від 10.07.2002р.та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2002р. мають бути визнані недійсними, а Державний акт від 08.08.2002р., виданий Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 62\1 -вул. Ак.Корольова, 55-59 скасований , на підставі того, що межі міста Одеси по суміжності з Таїровською селищною радою були погоджені рішенням Таїровської селищної ради №2 від 29.12.2000р.- задовго до прийняття спірних розпоряджень.07 серпня 2001р. Одеською обласною радою було прийнято рішення за №347 «Про межі міста Одеси». Враховуючи прийняття Верховною радою України постанови від 07.02.2002р. №3064-ІІІ «Про зміну меж міста Одеси Одеської області», 31.08.2002р. були встановлені в натурі межі міста Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області по проекту, розробленому Одеською філією Інституту землеустрою УААН, що підтверджується відповідним актом. За таких обставин, позивач вважає, що Овідіопольська райдержадміністрація під час винесення оскаржуваних розпоряджень та укладення спірних договорів припустила порушення ст.83 Земельного кодексу України, відповідно до якої до комунальної власності належать земельні ділянки, що знаходяться в межах відповідних населених пунктів.
Позивач також зазначив, що на цей час рішення від 07 серпня 2001р. Одеської обласної ради за №347 «Про межі міста Одеси» та рішення Одеської міської ради №2655-ХХІІІ від 20.07.2001р. «Про погодження межі м. Одеси» є чинними , і відповідно до цих рішень спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Одеси.
Крім того, позивач вважає, що станом на 01.07.2002р. Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження щодо розпорядження землями місцевим державним адміністраціям не надавалися. Зміни до Закону були внесені лише 11.12.2003р. і лише з цієї дати, на думку позивача, у Овідіопольської райдержадміністрації виникли повноваження щодо розпорядження землями.
Позивач також звернув увагу суду на те, що згідно ст.127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), за відсутності на земельній ділянці нерухомого майна, яке належить покупцю. Овідіопольською ж райдержадміністрацією було допущено порушення зазначеної статті.
Відповідач - Овідіопольська райдержадміністрація проти позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржувані Одеською міською радою розпорядження були прийняті у повній відповідності до норм чинного законодавств і не порушують прав та інтересів позивача.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» право комунальної власності на землю посвідчується державним актом. За таких обставин. відповідач зазначив, що тільки державний акт може бути належним доказом того, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади м. Одеси, але такого доказу позивачем до суду не надано.
Відповідач зазначив, що у відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про зміну меж міста Одеси» від 07.02.2002р. розроблялася технічна документація по встановленню меж міста в натурі, але згідно листа Держкомзему України від 09.02.2005р. №14-02-7\821 ця документація була визнана такою, що не в повній мірі відповідає проектній межі м. Одеси. Згідно ст.35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», тільки після приведення документації зі встановлення в натурі меж міста Одеси у відповідність до проектної межі міста, одержання позитивного висновку державної експертизи Держкомзему України та оформлення відповідного державного акту , спірну земельну ділянку буде включено до меж м. Одеси.
Відповідач також повідомив суд про наявність рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2003р. по справі №30\233-03-7257 за позовом ТОВ «ЗАЮР» до Овідіопольської райдержадміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Одеської міської ради , про визнання права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,21га, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області по вул. Ак. Вільямса, 62\1 -вул..Ак.Корольова, 55-59 (внутриквартально, за межами населених пунктів). При розгляді даної справи судом було встановлено, що зазначена земельна ділянка розташована за межами населених пунктів, тому у Овідіопольської райдержадміністрації були всі повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою. Саме з урахуванням цієї обставини судом позов було задоволено. Рішення набрало законної сили.
Відповідач - ТОВ »ЗАЮР» проти позову заперечує, посилаючись на те, що Постанову Верховної Ради України «Про зміну меж міста Одеси» від 07.02.2002р. до цього часу не реалізовано, тому Овідіопольска райдержадміністрація у період з січня 2002р. по серпень 2002р. мала повне право на розпорядження спірною земельною ділянкою. ТОВ «ЗАЮР» є законним та добросовісним набувачем земельної ділянки.
Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування або визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», цей Закон регулює відносини, пов'язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності .
Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель, є рішення відповідних рад чи державних адміністрацій, розмежування проводиться за проектами, які розробляються відповідними землевпорядним організаціями (ст.ст.10-14 Закону), тому неможливо встановити належність землі до комунальної власності без проведення процедур, які регламентовані законом.
При віднесенні земельної ділянки до земель державної чи комунальної власності її поділ проводиться на кадастрових планах з наступним встановленням меж в натурі (на місцевості). Встановлення меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі здійснюється згідно з затвердженими проектами розмежування земель державної та комунальної власності із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. Право комунальної власності на землю посвідчується державним актом (ст.14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).
Як вбачається з матеріалів справи, акт про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків був підписаний 31.08.2002р., державний акт на право комунальної власності на землю територіальній громаді м. Одеси не видано до цього часу. Отже, оскаржувані позивачем розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 01.02.2002р. №387 та від 29.07.2002р. №456 були винесені до встановлення в натурі межі м. Одеси, тому права та інтереси Одеської міської ради не були порушені, і у суду не має підстав для визнання протиправними та скасування зазначених розпоряджень.
Слід зауважити, що до цього часу Постанову Верховної ради України від 07.02.2002р. №3064-ІІІ «Про зміну меж міста Одеси Одеської області» остаточно не реалізована.
Враховуючи відсутність підстав для скасування розпоряджень Овідіопольської райдержадміністрації від 01.02.2002р. №387 та від 29.07.2002р. №456 , у суду не має підстав для визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 10.7.2002р. та купівлі-продажу від 30.07.2002р., які були укладені саме на підставі зазначених розпоряджень.
Вимога позивача щодо скасування державного акту на право власності ТОВ «ЗАЮР», виданого Овідіопольською райдержадміністрацією 08.08.2002р. також не підлягає задоволенню, виходячи з дійсності договору купівлі-продажу від 30.07.2002р. та наявності рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2003р. по справі №30\233-03-7257 за позовом ТОВ «ЗАЮР» до Овідіопольської райдержадміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Одеської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,21га, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області по вул. Ак. Вільямса, 62\1 -вул. Ак.Корольова, 55-59 (внутриквартально, за межами населених пунктів).
За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані , у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову Одеської міської ради відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Рога Н. В.