"03" листопада 2006 р.
Справа № 29-4/409-05-11712
Позивач: ВАТ »Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» в особі Північного району електричних мереж
відповідач: Компанія «Карготранс» у вигляді ТОВ
третя особа відповідача: ТОВ "Продовольча компанія АМ"
про стягнення 17 726,02 грн.
Суддя Аленін О.Ю.
Представники:
Від позивача: Радоуцька С.М. за довіреністю № 18 від 03.01.2006р.
Від відповідача: Кичук І.Г. за довіреністю № 04/01 від 20.01.2006р.
Від третьої особи: не з'явився
Суть спору: ВАТ «Одесаобленерго» в особі Північного району електричних мереж звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 726,02 грн.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою від 16.10.2006р. у відповідності до ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжений на один місяць.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, - суд встановив:
07.04.2004 року між ВАТ «Одесаобленерго» в особі Північного району електричних мереж та відповідачем було укладено договір №012402 про постачання електричної енергії, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати електричну енергію відповідачу , а останній сплачувати її вартість.
Згідно з п. 9.4. строк дії договору сторонами встановлено до 31.12.2004 року та він вважається щорічно продовженим, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявить про відмову від нього або перегляд його умов. Оскільки не одна з сторін не заявила про відмову від договору або перегляд його умов, то він є чинним по теперішній час.
За умовами п.9.1. усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово і скріплюються підписами відповідальних осіб та печатками сторін і є його невід'ємними частинами.
Додатковою угодою до договору сторони узгодили обсяги постачання електричної енергії на кожний місяць року, зокрема на жовтень 2004 року -25 тис. кВт/год .
Так, фактично відповідачем було спожито в грудні 2004р.-18 480 кВт.год, що доводиться показниками приладів обліку останнього. Споживачеві був виданий рахунок за спожиту електроенергію від 27.10.2004р. на суму 5317,80грн. з терміном оплати до 03.11.2004р..
Відповідно до п.4 додаткової угоди до договору та п.5.3 Правил КЕЕ за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується Постачальником електроенергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення договірних величин, і доводиться письмовим повідомленням Споживачу в односторонньому порядку на протязі місяця після вручення йому рахунку на сплату за спожиту електроенергію. Це повідомлення є невід'ємною частиною договору і підлягає обов'язковому виконанню Споживачем.
В зв'язку з тим, що відповідач сплатив за спожиту електричну енергію за жовтень 2004р. поза межами розрахункового періоду, а саме 19.11.2004р., йому була скоригована договірна величина споживання електричної енергії на жовтень 2004р. до 0 кВт/год. Таким чином, за розрахунком позивача, перевищення договірних величин відповідачем в жовтні 2004р. складає 18 480 кВт/год на суму 17726,02 грн.
Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.4 ст. 334 Цивільного кодексу України момент придбання права власності згідно договору про відчуження майна виникає з моменту державної реєстрації, в даному випадку згідно ст.657 та п. 8 договору, договір купівлі-продажу майна підлягає державній реєстрації і право власності виникає з моменту його реєстрації, однак у ВАТ "Одесаобленерго" ПРЕМ є підстави вважати, що зареєстрований вказаний договір лише 31.05.2005р., тому і право власності у нового власника виникає тільки з моменту такої реєстрації, і саме з цього часу власник має право вчиняти будь які дії відносно майна які не протирічать законодавству і саме з цього часу виникають права і обов'язки стосовно придбаного майна..
Відповідно до вимог п. 4.2.1-4.2.2 договору, якщо Споживач доведе що порушення виникло з вини Постачальника, то Споживач звільняється від відповідальності.
Позивач вважає, що вказаний пункт договору не може бути застосований до відповідача, оскільки порушення виникло не з вини Постачальника а з вини Споживача, що підтверджується тим, що саме ТОВ «Карготранс» за вказаний період був Споживачем електричної енергії та використовував отриману енергію для своїх потреб, про що свідчать звіти які були представлені основним споживачем ТОВ «Плакс», який згідно п. 3.2 та п.7.1 Договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача укладеного між ТОВ «Плакс» та ТОВ «Карготранс» мав право на доступ до розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії для проведення технічної перевірки та зняття показів, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Основним споживачем оскільки на підставі п. 8.1.2 Договору про постачання відносини між Споживачем та Електропередавальною організацією (ВАТ «ЕЛАКС») регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача. Також сплату за використану електроенергію за спірний період проводило саме ТОВ «Карготранс» про що, свідчить платіжне доручення № 906 від 19.11.04р.; рахунок про використану електроенергію був отриманий 27.09.04р. представником Компанії «Карготранс» відповідальним за електрогосподарство Кавецьким К.К про що, свідчить відмітка на рахунку про вручення; відповідно до умов договору в разі перевищення договірних величин споживання споживач несе відповідальність передбачену ст 26 Закону України "Про електроенергетику", тобто сплачує Постачальнику п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною. В зв'язку з тим, що споживач за жовтень 2004р. несвоєчасно сплатив за спожиту електроенергію а саме сплатив 19.11.2004р. (остаточний розрахунок 03.11.2004р.) було скориговано договірну величину до рівня фактично сплаченої та доведено письмовим повідомленням за місяць з моменту вручення рахунка тобто до 27.12.04р., про що, свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення 26.11.04р. секретарю Бойко.
Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що договір № 012402 на постачання електроенергії до складських приміщень за адресою м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1 між ВАТ ЕК «Одесаобленерго», його структурною одиницею Північний РЕМ і Компанією «Карготранс»у вигляді ТОВ був укладений 07.04.2004 р. Компанія Карготранс»ТОВ була споживачем електроенергії до 10.06.2004 р. За договором купівлі-продажу від 10.06.2004 р. Компанія «Карготранс»у вигляді ТОВ продала зазначені складські приміщення ТОВ «Продовольча компанія АМ», про що складено акт приймання-передачі не житлових будівель і споруд. У зв'язку з цим Компанія «Карготранс»ТОВ звернулася до ТОВ «Продовольча компанія АМ», а остання до Північ ного РЕМ з листом № 15/04 від 06.07.2004 р. про припинення дії договору № 012402 від 07.04.04 р. і укладення договору про постачання електроенергії з ТОВ "Продовольча Компанія АМ".
Відповідач зазначив, що питання про укладення нового договору вирішувалося до листопада 2004 р.
21.10.2004 р. був укладений договір № 316-юр між ВАТ "ЕЛАКС" та ТОВ "Про довольча компанія АМ" і 25.10.04 р. підписано двосторонній акт № 1074 розмежування балансової належності електромереж, в яких Споживачем електроенергії за адресою м. Одеса, Вапняна (Ізвестковая),87/1 зазначено ТОВ "Продовольча компанія АМ".
19.11.2004 р. був укладений договір № 012404 між ВАТ ЕК «Одесаобленерго»ПРЕМ та Споживачем ТОВ «Продовольча компанія АМ», яке є Субспоживачем ВАТ «ЕЛАКС»про постачання електроенергії. В додатку №1 до цього договору об'єктом Споживача зазначено складські приміщення за адресою вул.Вапняна,87/1. Цей факт свідчить про те, що позивачем був отриманий лист № 15/04 від 06.07.04 р., а інакше на підставі чого укладено договір № 012404 від 19.11.2004 р.
За твердженням відповідача, на момент надання позивачем 27.10.2004 р. рахунку Компанії «Карготранс»ТОВ для сплати за електроенергію за жовтень 2004 р. Компанія «Карготранс»ТОВ не була Споживачем за адресою вул. Ізвесткова (Вапняна),87/1.
Відповідач зазначив, що оплата електроенергії на суму 5317,80 грн. була здійснена 19.11.2004 р. Тобто в листопаді 2004 р. позивачу було відомо, що його вимога про сплату до 03.11.2004 р, не виконана, право порушено і з цього часу починається строк позовної давності згідно діючому законодавству.
В статті 27 Закону України "Про електроенергетику" зазначено, що передбачена частиною 5 ст.26 цього закону сплата п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини є санкцією.
На час подачі позовної заяви закінчився строк позовної давності, передбачений ст.258 ч.2 п. 1 ЦК України для стягнення штрафних санкцій.
Згідно ст.267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
На підставі викладеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно ч. 6 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.2.2 договору, яким визначена відповідальність споживача, передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику електроенергії п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитої та скоригованої договірної величини до рівня фактично сплаченої.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ч. 1. ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином суд дійшов висновку, що оплата відповідачем п'ятикратної вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину, є за своєю правовою природою штрафною санкцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, враховуючи, що вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії в жовтні 2004р. подано до господарського суду Одеської області 20.12.2005 р., тоді як рахунок на оплату цієї штрафної санкції був виставлений 25.11.2004р., строки позовної давності за цією вимогою закінчились. Позивач не довів суду поважних причин пропуску строку позовної давності.
Згідно чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до клопотання відповідача він просить суд застосувати позовну давність, оскільки позовна заява про стягнення штрафної санкції за перевищення договірної величини в жовтні 2004 року, подана після спливу строків даності.
За таких підстав в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 17726,02 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії в жовтні 2004р. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Аленін О.Ю.