04 вересня 2012 року м. Київ К-24811/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року по справі № 2а-44806/09/2070 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.05.2009 року № 0001111702/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, складено акт № 2595/17-02/НОМЕР_1 від 13.05.2009р., в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних з придбанням вантажного автомобіля на загальну суму 167 400 грн., в т.ч. ПДВ 4 193 грн., не призначеного для використання його в господарській діяльності.
На підставі результатів вказаної перевірки, 22.05.2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001111702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41 850 грн., в т.ч.: 27 900 грн. основного платежу та 13 950 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Судами також встановлено, що 18.07.2007р. позивачем на підставі договору поставки товару № 64 від 18.07.2007р. був придбаний автомобіль ISUZU NQR-71P борт-тент загальною вартістю 167 400 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 27 900 грн.
Виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленою податковою накладною, рахунком-фактурою, меморіальним ордером, актом прийому-передачі.
Відповідно до ліцензійної картки, вказаний автомобіль зареєстрований на ОСОБА_2
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Факт використання в господарській діяльності придбаного позивачем автомобіля судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність нарахувань позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року по справі № 2а-44806/09/2070 залишити без змін.
Справу № 2а-44806/09/2070 повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.