05 вересня 2012 року м. Київ К/9991/43468/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Приходько І. В.
Суддів: Бухтіярової І. О. Муравйова О. В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р.
у справі № 2а-1420/12/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАМАКС УКР»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАМАКС УКР»(далі -позивач, ТОВ «ВІТАМАКС УКР») звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003152310 від 12.04.2011 р.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012р., позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003152310 від 12.04.2011 р.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012р. і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІТАМАКС УКР»про скасування податкового повідомлення-рішення №0003152310 від 12.04.2011 р.
В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилається на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права, саме: пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон).
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу №12 від 30.07.2012 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права та такими, що підлягають залишенню без змін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «ВІТАМАКС УКР»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення господарських відносин з платником податків-постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Ятус»(далі - ТОВ «Ятус») та приватним підприємством «Мітра»(далі - ПП «Мітра») за серпень 2010 р., за результатами якої складено акт №283/23-10/32746080 від 25 березня 2011р.
На підставі зазначеного акта відповідач 12.04.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0003152310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 157 973 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 39 493 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ним було занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 157 973 грн.
При цьому, податковий орган при прийнятті акту виходив з власних висновків про фіктивність господарських операцій між позивачем, ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра», оскільки серед основних постачальників даних суб'єктів господарювання є товариство з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей»(далі -ТОВ «Елфра Дисплей») та товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»(далі -ТОВ «Е-Восток Україна»), які як вказує податковий орган є фіктивними підприємствами.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу № 0710/26 від 26.07.2010 р. та за договором № 283 від 28.07.2010 р. та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договору, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Вітамакс Укр»(покупець) та ПП «Мітра»(продавець) укладено договір купівлі-продажу №0710/26 від 26.07.2010 р. строком дії 1 рік з можливістю автоматичної пролонгації, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець оплатити його (том 1 а.с.35-36). На виконання умов даного договору сторонами складено видаткову накладну та податкову накладну (том 1 а.с.31-34).
Між позивачем (замовник) та ТОВ «Ятус»(виконавець) укладено договір оплатного надання послуг №283 від 28.07.2010 р. строком дії до 31.12.2012 р., на виконання якого сторонами складено акти передачі прийому наданих послуг та податкові накладні (том 1 а.с.37-45).
Розрахунки за даними договорами проводились шляхом перерахування коштів на поточні рахунки контрагентів, підтвердження чого є виписки з поточного рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.46-54).
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених відповідно до вищевказаних договорів між позивачем, ТОВ «Ятус»та ПП «Мітра»спростовується матеріалами справи.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.
Вказане спростовує твердження податкового органу про фіктивність цього правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення №0003152310 від 12.04.2011 р., позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012р.залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис І. В. Приходько
Судді: підпис І. О. Бухтіярова
Помічник суддідя підпис О. В. Муравйов З оригіналогідно Т. В. Давидовська