"14" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/84518/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеденяпіна О.А.,
суддівЗайця В.С.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим на постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання провести донарахування та виплату призначеної пенсії як дитині війни з 1 січня 2006 року, просила поновити пропущений строк для звернення до суду. Зазначила, що набула статусу дитини війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі -Закон № 2195-ІV) має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке їй не виплачується.
Постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2010 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим провести донарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону № 2195-ІV, за період з травня по грудень 2008 року у сумі 780 грн.40 коп., а також за період з січня по червень 2009 року у сумі 597 грн. 60 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до статті 1 Закону № 2195-ІV набула правового статусу дитини війни.
Частиною 1 статті 6 Закону № 2195-ІV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року №3235-ІV дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в зазначеній частині нереалізовані.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону №2195-ІV на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону №2195-ІV, якими встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В силу частини 2 статті 150, частини 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що у 2006 році, у період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року ОСОБА_4 не мала права на щомісячне підвищення до пенсії.
Таким чином, частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за періоди з травня по грудень 2008 року та з січня по червень 2009 року.
Доводи Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Ю.К. Черпак
Суддя О.А. Веденяпін