"07" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/75228/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеденяпіна О.А.,
суддівЗайця В.С.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання виплатити недоплачену щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі -Закон № 796-XII) у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року. Крім того, просив зобов'язати відповідача і в подальшому виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до норм Закону № 796 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за віком ОСОБА_4 відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII у розмірі 75% пенсії з 22 травня 2008 року та провести відповідні виплати.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом II групи, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, одержує додаткову пенсію відповідно до Закону № 796-XII.
Розрахунок додаткової пенсії позивачу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області проводило за правилами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позов частково, суди, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач за період з 22 травня 2008 року мав право на одержання додаткової пенсії у розмірі 75%, передбаченому статтею 50 Закону № 796-XII. Правильно зазначили, що застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законах про Державний бюджет України на відповідний рік, із яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним на той час законодавством не встановлено іншого мінімального розміру за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та обґрунтовано зобов'язали відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року щомісячну додаткову пенсію за віком відповідно до Закону № 796-XII.
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відхилити, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Ю.К. Черпак
Суддя О.А. Веденяпін