05 вересня 2012 року 2а-2884/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін
від позивача: Шепіло І.А.,
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2
простягнення заборгованості
Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1174108, 03 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102718, 32 грн. Загалом -1276826, 35 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року, на підставі статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито скорочене провадження у справі.
12 липня 2012 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло заперечення відповідача на адміністративний позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 адміністративну справу призначено до судового розгляду на підставі частини четвертої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1174108, 03 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102718, 32 грн., донарахованих контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 № 0014571710 та № 0014581710. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 1276826, 35 грн., позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що позивачем без законних на те підстав визначено суму боргу. Як вказує відповідач, заборгованість у розмірі 1276826, 35 грн. виникла внаслідок проведеної перевірки податковим органом. На думку позивача, донарахування сум грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість здійснено відповідачем неправомірно, оскільки позивач у перевіряємий період перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, а положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не містять вимоги щодо нарахування суб'єктам, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, податкових зобов'язань з суми перевищення 500 тис. грн. Тому відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.
Відповідач у судовому засіданні 05.09.2012 заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідач, як фізична особа-підприємець, зареєстрований виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 03.04.2007 та перебуває на податковому обліку як платник податку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції у Київській області з 05.04.2007 № 4262-04.
Згідно розрахунку суми податкового боргу (а.с.7), станом на день подання адміністративного позову у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми податку на додану вартість у розмірі 1174108, 03 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102718, 32 грн. Загалом -1276826, 35 грн.
Оскільки податковий обов'язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 21276826, 35 грн. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу приписів статті 9 Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків.
Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, у період з 20.09.2011 по 29.09.2011 посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено документальну планову перевірку відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, про що складено акт від 04.10.2011 № 656/17-2405612711 (надалі -Акт перевірки), який отримано відповідачем 04.10.2011, що підтверджується його підписом на копії акту перевірки, наявного у матеріалах справи (а.с.36).
Законність проведення перевірки відповідачем не оскаржувалась.
У ході проведення перевірки позивачем встановлено порушення відповідачем приписів підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 №13-92 та вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97.
Висновки позивача ґрунтується на тому, що відповідач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та будучи платником єдиного податку, у період з 2008 по 2010 роки перевищив граничний обсяг виручки у розмірі 500 тисяч грн., який встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування», що призвело до заниження податкового зобов'язання у перевіряємому періоді по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102718, 32 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) з 18.04.2008 по 31.12.2008 становить 4674672, 10 грн., що сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), тому відповідач, на виконання вимог пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», повинен був зареєструватися як платник податку на додану вартість та подавати декларації з податку на додану вартість. Проте, такі декларації позивачем податковому органу не подавались, що призвело до заниження його податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 934934, 42 грн.
На підставі висновків Акту перевірки, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 № 0014571710, за яким відповідачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1074108,03 грн. ( за основним платежем -834934, 42 грн., за штрафними санкціями -239173, 61 грн.) та від 12.10.2011 № 0014581710, за яким відповідачеві донараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102718, 32 грн.
Як то встановлено судом, відповідач не заперечує наявність заборгованості, проте не погоджується із підставами її виникнення. З цього приводу суд зазначає наступне.
Одним із основних прав платників податків, закріплених у статті 17 Податкового кодексу України, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а також надані контролюючими органами роз'яснення.
Оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку (підпункт 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Пунктами 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно приписів підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Також, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому, порядок оскарження рішень контролюючих органів в судовому порядку визначений процесуальним законом, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік способів оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, а саме - адміністративний та судовий.
Адміністративний спосіб оскарження рішення контролюючого органу полягає у поданні скарги про перегляд такого рішення до контролюючого органу вищого рівня, а судовий - у зверненні до суду.
При цьому, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Тобто, з цього дня настає обов'язок платника податків сплатити відповідну суму грошового зобов'язання у порядку визначеному Податковим кодексом України.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, вказані податкові повідомлення -рішення відповідачем отримано, проте своїм правом на оскарження рішень позивача щодо донарахування сум грошових зобов'язань у встановленому законодавством порядку, відповідач не скористався.
Так, станом на час розгляду судової справи та винесення рішення, суду не надано жодних доказів оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 12.10.201 № 0014571710 та № 0014581710, а отже, податкове зобов'язання відповідача у розмірі 1276826, 35 грн. є узгодженим.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням зазначеного, позивач надіслав відповідачеві податкову вимогу форми «Ф» від 01.11.2011 № 768, на суму податкового боргу у розмірі 1276826, 35 грн., яку отримано відповідачем 03.11.2011, про що свідчать підписи відповідача на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.46).
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач також не оскаржував прийняту податковим органом податкову вимогу у встановленому законодавством порядку.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Згідно статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму податкового боргу до бюджету у розмірі 1276826, 35 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаного боргу підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеного боргу на день винесення рішення не надано; доказів оскарження у встановленому законом порядку вказаних повідомлень-рішень та вимог, а також доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1174108, 03 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102718, 32 грн. Загалом -1276826 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 35 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 вересня 2012 р.