"30" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/41307/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Головчук С.В., Ліпського Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі № 2а-10229/11/1207
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі
м. Луганська
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказувала на те, що в жовтні 2009 року їй було призначено пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру»у зв'язку із втратою годувальника. Посилаючись на положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»просила визнати дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати їй пенсії за втратою годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру»незаконними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська поновити їй нарахування та виплату пенсії за втратою годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру»з 01 серпня 2011 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі № 2а-10229/11/1207 позов задоволено.
Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська поновити ОСОБА_4 нарахування та виплату пенсії за втратою годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру»з 01 серпня 2011 року, з врахуванням здійснених виплат.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення. З жовтня 2009 року перебуває на пенсійному обліку в установі відповідача. До 01 серпня 2011 року позивач отримувала пенсію у зв'язку зі втратою годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру».
Як встановлено судами попередніх інстанцій, чоловік позивача ОСОБА_5 працював в органах прокуратури України з 14 червня 1973 року.
Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менш 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.
Зазначена норма Закону чітко передбачає право членів сім'ї особи, на яку розповсюджується дія Закону України «Про прокуратуру» при наявності у неї не менше 10 років стажу роботи в органах прокуратури, на отримання пенсії на випадок втрати годувальника.
Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру»закріплено права та гарантії соціального захисту членів сім'ї працівників прокуратури на випадок смерті останніх, які не можуть бути звужені або зменшені з підстав невикористання працівниками прокуратури права на пенсійне утримання.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач ОСОБА_4, як член сім'ї прокурора - Дербенця Володимира Миколайовича, що мав на момент смерті більше ніж 10 років стажу роботи в органах прокуратури, та яка перебувала на його утриманні на момент смерті прокурора, має право на призначення та виплату пенсії на випадок втрати годувальника, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та задовольнили позовні вимоги з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення судових рішень без змін.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі № 2а-10229/11/1207 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.І. Ємельянова
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Суддя В.І. Ємельянова