Справа № 2а/1770/2549/2012
06 липня 2012 року 14год. 15хв. м.Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача: не прибув,
представник відповідача: не прибув,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів"
до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" (далі - ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів") звернулося з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне (далі - УПФУ в м.Рівне) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.2012р. №562 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням УПФУ в м.Рівне до ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" було застосовано штраф у розмірі 22009,21грн. та нараховано пеню у розмірі 2156,32грн. З доданого до рішення розрахунку фінансової санкції та пені вбачається, що нарахування пенсійним фондом здійснювалося за прострочення внесення платежів період з 20.03.2009р. по 21.12.2009р. Вказане рішення є незаконним, оскільки сплату внесків до пенсійного фонду товариство у вказаний період здійснювало відповідно до законодавства з дотриманням встановлених строків. Причиною нарахування штрафних санкцій та пені є незаконні дії обслуговуючого на той час ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" АКБ "Європейський". Відповідно до платіжного доручення від 06.05.2009р. №328 товариство перерахувало страхові внески на рахунок пенсійного фонду у сумі 53597,00грн., в рахунок погашення наперед чергової суми платежу до пенсійного фонду. Вказане платіжне доручення було прийняте до виконання банківською установою того ж дня, про що свідчить штамп банківської установи на даному документі. Однак платіжне доручення від 06.05.2009р. №328 банком виконане не було, не зважаючи на те, що на рахунку підприємства у даному банку знаходилися кошти у сумі, достатній для виконання всіх наданих платіжних доручень. Жодних повідомлень про те, що банк не зможе виконати платіжні доручення, у той період ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" не отримувало, а тому діяло добросовісно та законно. Лише на початку вересня 2009 року товариство отримало повідомлення від уповноваженої особи ліквідатора АКБ "Європейський" про те, що згідно з постановою Національного банку України від 19.08.2009р. №489 з 21.08.2009р. відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації вказаного банку. Таким чином, УПФУ в м.Рівне не отримало страхові внески не з вини ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів", а тому у відповідача відсутні підстави для застосування оспорюваним рішенням штрафних санкцій та нарахування пені у зв'язку з виконанням позивачем вимог законодавства щодо сплати страхових внесків.
Відповідач, УПФУ в м.Рівне, у наданих суду письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішенням начальника УПФУ в м.Рівне від 13.06.2012р. №562 на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 20.03.2009р. по 28.12.2009р. до ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" застосовано штраф та нараховано пеню на загальну суму 24165,53грн. Дані з картки особового рахунку позивача свідчать про несвоєчасну сплату самостійно нарахованих страхових внесків із строками затримки, що є підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Законом №1058-IV визначено порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, а також відповідальність страхувальника. Зокрема, згідно з ч.6 ст.18 Закону №1058-IV законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Вказав, що банком була зроблена лише відмітка про реєстрацію платіжного доручення, тобто заповнено реквізит "Одержано банком", проте відмітка про виконання платіжного доручення (списання коштів) - "Проведено банком", залишилася не заповненою. Оскільки згідно з ч.9 ст.20 Закону №1058-IV днем сплати страхових внесків є день списання установою банку сум платежу з банківського рахунку страхувальника, то страхові внески позивачем у даному випадку сплачені не були. Крім того, Законом №1058-IV не передбачено підстав для звільнення від відповідальності страхувальників за несвоєчасну сплату страхових внесків, якщо порушення відбулося з вини банків. Таким чином, УПФУ в м.Рівне не несе відповідальності за взаємовідносини платника з третіми особами (у даному випадку - з банком) і не може йти на жодні уступки стосовно допущених платником порушень. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представники сторін у судове засідання не прибули, від обох надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, з урахуванням вимог ч.4 ст.122 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 13.06.2012р. начальником УПФУ в м.Рівне прийнято рішення №562 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" застосовано штраф у сумі 22009,21грн. та нараховано пеню у сумі 2156,32грн. (а.с.10).
Як вбачається із розрахунку, долученого до рішення від 13.06.2012р. №562, нарахування штрафу та пені органом пенсійного фонду здійснювалося за період прострочення внесення платежів з 20.03.2009р. по 28.12.2009р. (а.с.11).
06.05.2009р. на перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" було надано у відділення №30 АКБ "Європейський" м.Рівне платіжне доручення від 06.05.2009р. №328 на суму 53597,00грн. Дане платіжне доручення було прийнято банком в той же день, про що свідчить штамп банківської установи на даному документі. Одержувачем коштів за даним платіжним дорученням є Пенсійний Фонд, призначення платежу - "страхові внески юридичної особи 33,2% із з/плати, лікарняних за квітень 2009 року" (а.с.7).
Проте, АКБ "Європейський" переказ коштів за платіжним дорученням від 06.05.2009р. №328 здійснено не було.
Повідомленням уповноваженої особи ліквідатора АКБ "Європейський" від 31.08.2009р. №994 позивача було проінформовано про те, що відповідно до постанови Національного банку України від 19.08.2009р. №489 з 21.08.2009р. відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АКБ "Європейський" (а.с.13).
Відповідно до ч.2 ст.106 Закону №1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч.6, ч.9 ст.20 Закону №1058-IV позивач повинен сплачувати відповідачу страхові внески нараховані за відповідний базовий період, яким є календарний місяць, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Днем сплати страхових внесків, у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку позивача на банківський рахунок відповідача вважається день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу їх зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. N2346-III (далі - Закон N2346-III) ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 2 пункту 21.1 статті 21 Закону N2346-III визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону N2346-III ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону N2346-III при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
З досліджених судом доказів вбачається, що ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" здійснив ініціювання переказу коштів до Пенсійного фонду України у спосіб, передбачений Законом N2346-III, з дотриманням передбачених ним вимог.
Чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у випадку належного ініціювання переказу грошових коштів на сплату страхових внесків за неспроможності банківської установи виконати переказ коштів.
Статтею 8 Закону N2346-III передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Відповідно до ст.30 Закону N2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
Відповідальність банків за здійснення переказу визначається положеннями ст.32 Закону N2346-III, якою, зокрема, передбачено обов'язок банку сплатити платнику пеню у разі порушення цим банком строків виконання доручення платника на переказ коштів.
Право застосування фінансових санкцій до банківської установи за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів пенсійного фонду сум страхових внесків надається також виконавчим органам Пенсійного фонду України (п.10 ст.106 Закону №1058-IV).
Крім цього, відповідно до пп.16.5.1 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III за порушення строків перерахування зборів (обов'язкових платежів) до державних цільових фондів банк сплачує пеню за кожен день прострочення, включаючи день сплати, а також несуть іншу відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення збору (обов'язкового платежу) до державного цільового фонду. При цьому платник зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, встановлені судом обставини спростовують посилання відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та наявність підстав для застосування до останнього штрафних санкцій і нарахування пені.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч цьому, УПФУ в м.Рівне не доведені ті обставини, на яких ґрунтувалися заперечення на адміністративний позов, а зокрема відповідачем не підтверджено належними доказами у справі обставини щодо порушення позивачем вимог Закону №1058-IV. Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне від 13.06.2012р. №562 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Присудити на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 242,00грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.