м.Вінниця
13 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2905/12
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судом в порядку статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто в скороченому провадженні.
Так, ухвалою суду від 21.06.2012 року відповідачу встановлено 10-денний строк з дня одержання даної ухвали через відділ прийому суду або через відділення поштового зв'язку подати письмові заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Відповідач отримав зазначену ухвалу суду 30.06.2012р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, у визначений строк заперечень на позовну заяву не надав.
Згідно із ч. 3 ст. 183-2 КАС України, відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України визначено, що адміністративна справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Суд, оцінивши подані докази, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та являється платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, до яких відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 даного Закону відносяться фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року №2461-IV, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах .
Всупереч наведеного, відповідач страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року не сплатив, що призвело до виникнення недоїмки в розмірі 1722 грн. 80 коп.
Позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: виставлялись вимоги про сплату боргу № 632-У від 06.07.2011 року на суму 854 грн. 46 коп. та вимога про сплату боргу № 633-У від 06.07.2011 року на суму 868 грн. 34 коп. Однак, боржник після отримання даних вимог, їх не оскаржила та зазначену в них суму боргу не сплатила.
Слід відзначити, що з 01 січня 2011 року набрав законної сили Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010р. № 2464 - VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до абзацу 5 частини 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач у встановлені строки не сплатив, наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 23600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі (вул. Леніна, 51, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, ЄДРПОУ 24894976, р/р 25600323610103 ОПЕРВ "Ощадний банк України", МФО 302076) борг в сумі 1722,80 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дві гривні вісімдесят копійок).
Постанова підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна