03 вересня 2012 року 2а-2731/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі
від позивача: Коваленко Р.А.,
від відповідача: Декало Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області
довідкритого акціонерного товариства «Росава»
простягнення заборгованості,
Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області (надалі -позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Росава»(надалі -відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 та списку № 2 за період з лютого по травень 2012 року у розмірі 1047438, 43 грн.
У ході судового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 та списку № 2, за період з лютого по травень 2012 року у розмірі 1040183, 55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно даних особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за період з лютого по травень 2012 року. Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, відтак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
У судовому засіданні 03.09.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що вважає адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права і не підлягає задоволенню, оскільки до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій включено осіб, яким призначено пільгові пенсії згідно списку № 1 до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV. За поясненнями представника відповідача, законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, оскільки до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 підприємствами не відшкодовувалися. Також відповідач вказав, що до розрахунку включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким законом знижено вік виходу на пенсію на п'ять років. У зв'язку з цим, на думку відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій таким особам в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Росава»зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 19 липня 1999 року. Як платник страхових внесків ВАТ «Росава»перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому-травні 2012 року витрати Управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 працівникам ВАТ «Росава», становили 930337, 01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників).
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») та осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на п'ять років.
Водночас, за лютий-травень 2012 року позивачем також було проведено виплату пенсій, призначених працівникам позивача за списком № 2 на загальну суму 109846, 54 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 у загальному розмірі 1040183, 55 грн., а тому позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі -Закон України № 1058-IV).
Виключно Законом України № 1058-IV визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (частина 2 статті 5 Закону України № 1058-IV).
За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2 визначено, зокрема, підпунктами "а", "б", "з" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 № 1788-XII.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).
Отже, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом України № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.
Згідно статті 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні Закону України № 1058- IV.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизовано у пункті 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі -Інструкція № 21-1).
Так, згідно абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Суд звертає увагу на те, що застосована у абзаці 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція «призначених та/або виплачених у 2004 році»відповідає змісту положення «починаючи з дня набрання чинності цим Законом», вжитому законодавцем в абзаці 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.
Відтак, незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком № 1 до 1 січня 2004 року чи після 1 січня 2004 року, підприємство, в силу вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 року.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що підставою звільнення підприємства від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій є положення абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, яким передбачено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, зважаючи на наступне.
Норма абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачає збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що існував до набрання чинності цим Законом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди.
Водночас, до набрання чинності Законом України № 1058-IV на законодавчому рівні не було встановлено обов'язку підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком N 1, на відміну від відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком N 2.
Відтак, абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV може стосуватися лише відшкодування витрат на виплату і доставку тих пільгових пенсій, відносно яких був встановлений відповідний порядок, і не стосується неіснувавшого порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1. Тому абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV не стосується правовідносин щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1.
Отже, помилковим є твердження відповідача про те, що оскільки до 1 січня 2004 року обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком № 1 не існував, то такий порядок зберігається згідно із абзацом 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, оскільки відсутність такого порядку виключає можливість його збереження, тим більше, що це буде прямо суперечити абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, яким спеціально врегульовано дане питання. У той же час, норма абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV не має зворотної дії в часі і поширюється на платників з 1 січня 2004 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України з 1 січня 2004 року, незалежно від того, коли такі пенсії було призначено, оскільки момент призначення пенсії (набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії (момент виникнення обов'язку у підприємства по відшкодуванню пенсії) не тотожні поняття. Закон також не ставить у залежність обсяг витрат, що підлягають відшкодуванню підприємством, від періоду, у якому працівник набув стаж, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах.
Щодо включення до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд зазначає наступне.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV прямо передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 … до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України № 1058-IV, згідно якої «особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років …». Винятків, які б передбачали зменшення пенсійного віку на підставі інших законодавчих актів, Закон України № 1058-IV не містить.
Суд звертає увагу на те, що норми Закону України № 1058-IV є спеціальними для відносин, що склались у системі пенсійного забезпечення. Так, у Законі України № 1058-IV прямо передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому з Закону ( частина 1 статті 5 Закону України № 1058-IV) та до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).
Разом із тим, статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено додаткове зниження пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Правила вирішення вказаної ситуації визначено пунктом 6.7 Інструкції № 21-1, згідно якого, фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені з додатковим зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відшкодовуються протягом періоду цього додаткового зниження.
Періодом додаткового зниження пенсійного віку є різниця між загальним пенсійним віком, встановленим статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та зниженим пенсійним віком, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України особам, які досягли зменшеного пенсійного віку, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають відшкодуванню підприємствами до досягнення такими особами загального пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виплата пільгових пенсій не припиняється у зв'язку з набуттям особою права виходу на пенсію за зменшеним пенсійним віком.
Невірним є також застосування до спірних правовідносин положень статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету з тієї підстави, що вказаний Закон не визначає джерела виплати пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до вимог пункту 6.4 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно пункту 6.8 Інструкції № 21-1, у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Позивач надсилав на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на доставку на виплату пільгових пенсій, де міститься інформація як щодо новопризначених пенсій, так і щодо перерахованих пенсій.
Вирішуючи питання щодо включення до розрахунків додаткових доплат, надбавок, підвищень, суд звертає увару на таке.
Поняття «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»становить її основний розмір.
Крім того, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України: від 29 травня 2012 року № 21-68а12, від 5 червня 2012 року № 21-167а12, від 12 червня 2012 року № 21-107а12.
У силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В розрахунках на виплату та доставку пільгових пенсій позивачем не заявлено до відшкодування з відповідача сум надбавок, доплат і підвищень, що встановлюються та виплачуються згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення»за рахунок коштів Державного бюджету.
Судом також встановлено, що на виконання вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, відповідачем видавались уточнюючі довідки особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, для підтвердження їх спеціального трудового стажу.
За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, відомості про стаж роботи громадян внесено до їх пенсійних справ на підставі уточнюючих довідок про підтвердження відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно абзацу 1 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, організацій або їх правонаступників.
Отже, видаючи довідки про підтвердження пільгового характеру робіт, відповідач визнав факт роботи на його підприємстві осіб, які мають право на пільгову пенсію.
Оскільки такі довідки були видані відповідачем, стаж роботи зазначених осіб підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції, для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.10 Інструкції).
Зазначеними нормами законодавства Пенсійному фонду України, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Це свідчить про те, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій не належать до витрат бюджету Пенсійного фонду України, і підприємства, проводячи атестацію робочих місць та відносячи певні роботи до списку № 1 чи списку № 2, беруть на себе відповідальність щодо пенсійного забезпечення своїх працівників, які працюють на роботах з особливо шкідливими або особливо важкими умовами праці.
Позивачем направлені відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Факт отримання розрахунків відповідачем не заперечується і додатково підтверджується розписками на розрахунках та наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Отримані відповідачем розрахунки не були оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.
На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 та списку № 2, відповідачем суду не надано.
Абзацом 8 пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 1 та списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 1040183, 55 грн. суду не надано.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «РОСАВА» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 у розмірі 1040183 (один мільйон сорок тисяч сто вісімдесят три) грн. 55 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 вересня 2012 р.