ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2012 року 10 год. 49 хв. № 2а-4666/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -Чайки Я.В. (довіреність від 05.07.2012р. № 121), відповідача 1-Бурдакової О.А. (довіреність від 29.12.2011р. № 40/1-41/18207), відповідача 2-Вітряк Ю.М. (довіреність від 24.01.2012р. № 05-08/174-879), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольтех»
до 2. Київської регіональної митниці, 3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання неправомірними дій, скасування рішення про визначення митної вартості від 10 березня 2011 року № 1000000000/2011/610868/1, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 12 638, 34 грн., -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольтех» (далі -ТОВ «Вольтех», позивач) з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУДК у м. Києві, відповідач 2) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2012 року) про визнання неправомірними дій з визначення митної вартості оливи моторної та оливи гідравлічної, що надходила за договором поставки № DC-1017 від 18 вересня 2011 року згідно інвойсу від 25 лютого 2011 року № 2115029, скасування рішення про визначення митної вартості товару від 10 березня 2011 року № 100000006/2011/610868/1 від 10 березня 2011 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 12 638, 34 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Вольтех»мотивовані тим, що Київською регіональною митницею необґрунтовано відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів та самостійно визначено іншу, відмінну від заявленої позивачем, митну вартість товарів за шостим методом, мотивуючи ненаданням декларантом додаткових витребуваних документів.
При цьому, вимагаючи додаткові документи митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не вказав на обставини, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей. Позивач вважає, що митному органу був наданий весь пакет документів та додаткові документи, необхідні та достатні для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом, а заявлена митна вартість базувалась на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Також, позивач вказує на безпідставність відмови Київської регіональної митниці у перегляді спірного рішення про визначення митної вартості після випуску товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання.
Одночасно, позивач просить стягнути з Держбюджету України кошти, сплачені ним згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею, як гарантійне зобов'язання під час випуску товарів у вільний обіг.
Відповідач 1 проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що самостійне визначення відповідачем 1 митної вартості імпортованих товарів обумовлено наявністю сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та ненадання позивачем додаткових витребуваних митницею документів.
Відповідач 2 проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що чинним законодавством передбачено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а з урахуванням відсутності підтвердження зарахування коштів до відповідного бюджету вимоги щодо їх стягнення є безпідставними.
Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судових засіданнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача 2 у судових засіданнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що на виконання умов договору поставки змащувальних матеріалів від 18.09.2010 року № DC-1017, укладеного між ТОВ «Вольтех»та «ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл»(Бельгія), до Київської регіональної митниці декларантом ТОВ «Вольтех»подано вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 10.03.2011 року № 100140002/2011/272593 та товаросупровідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів «оливи моторні та оливи гідравлічні».
Митна вартість товарів була заявлена позивачем за першим методом, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до графи 44 ВМД від 10.03.2011 року № 100140002/2011/272593 на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем були надані наступні документи: уніфікована квитанція МД-1 від 06.03.2011 року, облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 23.11.2010 року № 10000/37/05/5880, попередня митна декларація від 02.03.2011 року № 100000006/2011/390907, накладна CMR від 28.02.11 року б/н, книжка МДП (Carnet Tir) від 28.02.2011 року № ХЕ 67064632, рахунок-фактура від 25.02.2011 року № 2115029, пакувальний лист від 25.02.2011 року № 2115029, договір поставки змащувальних матеріалів від 18.09.2010 року № DC-1017, додаток до договору від 12.11.2010 року № 1 (прайс-лист), додаток до договору від 12.11.2010 року № 2, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.10.2010 року № DІ-16/10, довідка Святошинської Державної податкової інспекції про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) (ДПА України) від 11.01.2011 року № 260888854, довідка про транспортні витрати від 25.02.2011 року № 43/02; декларація визначення митної вартості товару від 10.03.2011 року № 100140002/2011/272593.
Сумніваючись у достовірності відомостей, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 року № 1766 (далі -Порядок № 1766), посадовою особою Київської регіональної митниці на декларації митної вартості товарів від 10.03.2011 року № 100140002/2011/272593 було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів та складено перелік таких документів, зокрема: прайс лист фірми виробника товарів, висновок експертної організації щодо якісних та вартісних характеристик товарів, договори та розрахунки з третіми особами, експортну декларацію країни відправлення, банківські документи, калькуляцію фірми виробника товарів.
Декларантом ТОВ «Вольтех»Станкевичем М.В. було повідомлено про відсутність на даний час можливості надати витребувані митницею документи, про що вчинено відповідний запис, який засвідчено особистим підписом Станкевичем М.В. від 10.03.2011 року.
У зв'язку з цим, відповідачем 1 самостійно визначено митну вартість імпортованих товарів за шостим, тобто за резервним методом на підставі рішення про визначення митної вартості товарів від 10.03.2011 року № 100000006/2011/610868/1. За вказаним рішенням митну вартість 1 літру оливи моторної марки VC UDEO15W40 скоригована з 2,05 дол. США до 3,62 дол. США, та оливи гідравлічної марки VC SUP HYD 46 -з 1,82 дол. США до 2,71 дол. США.
Не погоджуючись із визначеною відповідачем 1 митною вартістю товарів, позивач звернувся до митниці із заявою від 10.03.2011 року № 10/03/2011/1 щодо надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Дану заяву було задоволено відповідачем 1, що підтверджується листом від 11.03.2011 року № 40/2-17/2779.
На підставі вантажної митної декларації від 11.03.2011 року № 100140002/2011/272758 товари було випущено у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при їх ввезенні на митну територію України зі сплатою до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею.
В межах строку дії гарантійних зобов'язань позивачем на підтвердження первісно заявленої до митного оформлення митної вартості товарів, окрім раніше наданих товаросупровідних документів, додатково листом від 07.06.2011 року № 70 до Київської регіональної митниці направлено наступні документи: платіжне доручення в іноземній валюті від 08.02.2011 року № 304; експортну декларацію країни відправлення від 25.02.2011 року № 0358846, сертифікат відповідності №UA1.117.0076403-11, реєстр договорів по сервісному обслуговуванню від 12.05.2011 року № 45, договір про сервісне обслуговування від 27.01.2009 року № 10-105-090127, додаток № 6, звіт по реалізації за період з 01.01.2011 року до 31.05.2011 року. Інші документи, які вимагав митний орган декларант не надав.
За результатом розгляду вищевказаної заяви відповідач 1 листом від 05.07.2011 року № 40/4-17/8044 повідомив про відсутність законних підстав для перегляду та скасування рішення від 10.03.2011 року № 100000006/2011/610868/1 про визначення митної вартості товарів, посилаючись на порушення позивачем вимог п. 13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.03.2008 за № 259/14950, (далі - Порядок № 230) та ненадання можливості здійснення митним органом належної перевірки додатково поданих документів.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92- VI (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно зі статтею 267 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті -це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Відповідно до статей 2, 3 договору поставки змащувальних матеріалів від 18.09.2010 року № DC-1017 «ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл»погоджується продати, а ТОВ «Вольтех»погоджується купити товари, перераховані у відповідному додатку до цього Договору, за цінами, визначеними у Додатку до договору.
Додатком від 12.11.2010 року № 1 до зазначеного Договору (прайс-лист) сторонами погоджено асортимент та ціну товарів, відповідно до якого «оливи моторні марки VCE UDEO 15W40 VDS3 (Volvo Ultra Diesel Engine Oil) продаються за ціною 2,05 дол. США за літр, а товар «оливи гідравлічні марки VCE SUP HYD 46 (Volvo Super Hudraulic Oil 46) -за ціною 1,82 дол. США за літр.
Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем та не було спростовано відповідачем 1 вказаний договір поставки змащувальних матеріалів від 18.09.2010 року № DC-1017 та додаток до нього від 12.11.2010 року № 1 укладено ТОВ «Вольтех»з виробником товарів «ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл», та є прямим зовнішньоекономічним контрактом.
Про те, що поставка здійснювалась безпосередньо від виробника товарів свідчить також той факт, що завод Mobil Oil Turk A.S. (відправник) належить компанії «ЕксонМобіл Петролеум енд Кемікл», про що свідчить графа 31 ВМД, сертифікат відповідності № UA1.117.0076403-11.
Відповідно до листа Держмитслужби України від 13.12.2010 року № 11/2-10.10/15938-ЕП при внесенні до ВМД відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу слід ураховувати, що під поняттям «виробник товарів»слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або упаковці чи супровідних документах, що передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу, не залежно від того, чи виготовляє ця особа товар безпосередньо, чи товар виготовляється на її замовлення.
Згідно з графою 44 ВМД від 10.03.2011 року № 100140002/2011/272593, від 11.03.2011 року № 100140002/2011/272758 договір поставки змащувальних матеріалів від 18.09.2010 року № DC-1017 класифіковано за кодом 4104 згідно з Класифікатором документів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 12.12.2007 року № 1048, тобто зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів).
Таким чином, заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтувалась на документах наданих виробником виходячи з контрактної вартості товару.
Посилання відповідача 1 на те, що надана додаткова угода від 12.11.2010 року № 1 (прайс-лист) має суб'єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, суд оцінює критично, оскільки чинним законодавством не встановлено будь -яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.
В обґрунтування сумнівів митного органу у заявленій митній вартості товару покладено доводи про існування у відповідача 1 на момент митного контролю інформації щодо митної вартості подібних (ідентичних) та схожих товарів, що ввозились на митну територію у період декларування товару, митне оформлення яких вже здійснено, та яка міститься у базі даних пошуково-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.
Разом з тим, у наданих до суду запереченнях відповідачем 1 вказано на відсутність під час митного контролю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Викладене підтверджується п. 5 рішення про визначення митної вартості товарів 10.03.2011 року № 100000006/2011/610868/1, у якому вказано на неможливість застосування другого чи третього методу визначення митної вартості товарів з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари.
При цьому, суд звертає увагу на те, що митне законодавство не передбачає такого способу здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості з рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а передбачає можливість співставлення рівня заявленої вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Долучений відповідачем 1 під час розгляду справи витяг з бази даних пошуково-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України не береться судом до уваги, оскільки містить цінову інформацію щодо інших товарів, а не тих щодо яких приймалось спірне рішення.
Зважаючи на те, що підставами для формування ціни на продукцію є, у тому числі якість, марка, властивості та характеристики товару, здійснення митного оформлення за вищою ціною олив моторних та олив гідравлічних, відмінних за своїми показниками з оцінюваними товарами, не є підставою для висновку про заниження митної вартості олив моторних марки VCE UDEO 15W40 VDS3 та олив гідравлічних марки VCE SUP HYD 46 та не можуть бути покладені в основу визначення їх ціни.
Вирішуючи спір суд зважає на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Відповідач не вказав жодної з обставин, які відповідно до ст. 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, а також не надав доказів того, що документи, надані позивачем під час митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач під час декларування спірної митної вартості, надав відповідачу всі документи, передбачені п. 7 Порядку № 1766 та містили об'єктивні, і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість саме: за ціною договору, на підставі якого товар імпортується.
Як свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 08.02.2011 року № 304, на користь продавця ТОВ «Вольтех»як передоплата сплачено 41 880, 80 дол. США, що відповідає ціні товару, вказаній у рахунку - фактурі від 25.02.2011 року № 2115029.
Задекларована позивачем митна вартість товару відповідає цінам, вказаним у експортній декларації країни відправлення від 25.02.2011 року № 341200.
За таких обставин, у суду немає підстав вважати задекларовану позивачем митну вартість товарів «оливи моторні та оливи гідравлічні»заниженою чи несправедливою. Отже, у відповідача 1 були відсутні перешкоди у застосуванні першого методу.
Також, суд не погоджується з правомірністю відмови митного органу в перегляді спірного рішення про визначення митної вартості товарів після випуску товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання.
Відповідно до частин 3, 5 ст. 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 11 Порядку № 230, строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
У межах вказаного строку, відповідно до пунктів 13, 14 Порядку № 230 декларант повинен надати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а у разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митний орган зобов'язаний приймати документи, що додатково надаються декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарів після застосування процедури випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання зі сплатою податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митницею, а також переглядати такі рішення з урахуванням додатково наданих документів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Київської регіональної митниці із заявою щодо перегляду рішення від 10.03.2011 року № 100000006/2011/610868/1 про визначення митної вартості товарів та додатково надав витребувані документи 07.06.2011 року, тобто у межах 90 - денного строку дії гарантійних зобов'язань.
За результатом розгляду вищевказаної заяви відповідач 1 листом від 05.07.2011 року № 40/4-17/8044 повідомив про відсутність законних підстав для перегляду та скасування рішення від 10.03.2011 року № 100000006/2011/610868/1 про визначення митної вартості товарів, посилаючись на порушення позивачем вимог п. 13 Порядку № 230 та ненадання можливості здійснення митним органом належної перевірки додатково поданих документів.
Суд приходить до висновку, що відмова відповідача 1 в перегляді спірного рішення з мотивів недостатності часу для здійснення перевірки додатково поданих документів носить формальний характер та не може бути підставою для обмеження позивача у праві на доведення задекларованої митної вартості у межах строку дії гарантійних зобов'язань. Таким чином, відповідач 1 не виконав свого обов'язку щодо перегляду спірного рішення про визначення митної вартості товарів та не надав оцінку додатково наданим декларантом документам.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення про визначенні митної вартості за шостим методом, тому виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 10.03.2011 року № 100000006/2011/610868/1 є протиправним.
При цьому позовна вимога про визнання неправомірними дій з визначення митної вартості фактично дублює позовну вимогу відносно рішення про визначення митної вартості, оскільки дії відповідача 1 по визначенню митної вартості мали вираз саме в прийнятті спірного рішення, а тому обраний спосіб захисту відносно спірного рішення повністю відновлює порушені права позивача та свідчить про безпідставність вказаних вимог.
В частині вимог про стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що позивачем не було доведено те, що ним була дотримана процедура, передбачена розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, зокрема в частині подання відповідної заяви до відповідача -1 з наданням підтверджуючих документів.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірне рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів та відмовити в задоволенні решти позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України здійснені та документально підтверджені позивачем судові витрати присуджуються йому відповідно до задоволених немайнових вимог.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольтех»задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості Київської регіональної митниці від 10 березня 2011 року № 10000000/2011/610868/1.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольтех»(місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5б, офіс 13, ідентифікаційний код 33747588) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова