ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 серпня 2012 року 17:33 № 2а-6652/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Роял Гранд"
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 р.
за участю:
представника позивача -Дейнека В.М.,
представників відповідача -Приходька О.С., Мельниченко Т.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Гранд" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 р. №№ 0000852311, 0000862311.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.
Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.
Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об'єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов'язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.
05.07.2012р. в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про заміну первинного відповідача на належного у зв'язку з реорганізацією. Позивач проти заявленого клопотання не заперечував.
Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекціє у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.07.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період 13.07.2010р. по 30.09.2011р.
Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 13.07.2010 р. по 30.09.2011 р. встановлено, що у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, слуг), крім визначених у 04.11"/05 витрати операційної діяльності показників за період з 13.07.2010 р. по 30.09.2011 р. у сумі 1223754,00 грн. не встановлено, здійснення господарських операцій, які б мали вплив на формування валових витрат.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 13.07.2010 р. по 30.09.2011 р. у сумі 1223754,00 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, слуг), крім визначених у 04.11"/05 витрати операційної діяльності, всього у сумі 1223754,00грн.
Крім того, перевіркою відображеного показника за період з 13.07.2010 р. по 30.09.2011 р. у сумі 19917,00 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників рядку 04.13 Декларацій "Інші витрати»"/06 "Інші витрати", всього у сумі 19 917 грн.
До перевірки надано тільки оборотні відомості по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та розшифровки формування валових витрат, які не підтверджуються первинними документами, що не дає можливості пов'язати зазначені витрати з господарською діяльністю підприємства.
Отже, зазначені суми віднесені до складу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (валових витрат), які не підтверджені первинними документами, що свідчить про відсутність витрат у матеріальній та нематеріальній формах, яке знайшло своє відображення в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2010 та 1-3 кв. 2011 pp.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 13.07.2010 р. по 30.09.2011 р. було встановлено, що згідно бази даних АІС "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та додатка № 5 до Декларації по податку на додану вартість, позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 20 360,00 грн., яка не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих контрагентами-постачальниками - ТОВ "Елегідос", ТОВ "Серпень-груп", ПП "ВКФ "СЕЛЬПРОММАШ".
Крім того, перевіркою встановлено, що в перевіряємий період, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами -ТОВ "Ніка Актив" та ТОВ "Спільне Інвестування".
Так, взаємовідносини позивача з ТОВ "Ніка Актив" гуртувалися на договорі від 20.05.2011 р. № HA200501 про надання послуг по проведенню заходів по відкриттю магазину TM "CENTRО" за адресами: м. Київ, вул. Красноармійська, 12, м. Київ, вул. Довженка, 1 корпус В.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги ТОВ "Ніка Актив" були виписані позивачу податкові накладні від 30.05.2011 р. № 218 на загальну суму 110195,00 грн. (в т.ч. ПДВ -18365,83 грн.), від 31.05.2011 р. № 254 на загальну суму 47000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -7833,33 грн.).
В той же час, згідно акту перевірки ТОВ "Ніка Актив" від 30.08.2011 р. № 1205/23-2/37266322, отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що операції ТОВ "Ніка Актив" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Ніка Актив" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Ніка Актив"до підприємств-покупців.
Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Ніка Актив" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.
Крім того, згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України на південно-західній залізниці від 27.07.2011 р. № 242 щодо почеркознавчої експертизи директора ТОВ "Ніка Актив" Бєк В.М. встановлено, що підписи гр. Бєк В.М в переданих на дослідження документах виконані не гр. Бєк В.М., а іншою особою.
Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Ніка Актив" є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними правочинами.
Взаємовідносини позивача з ТОВ "Спільне Інвестування" ґрунтувалися на договорі від 22.02.2011р. № PІ 220201 про розміщення рекламної Інформації на інформаційних ресурсах в мережі Інтернет.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги ТОВ "Спільне Інвестування" були виписані позивачу податкові накладні від 28.02.2011 р. № 291 на загальну суму 12480,00 грн. (в т.ч. ПДВ -2080,00 грн.), від 31.03.2011 р. № 322 на загальну суму 126600,00 грн. (в т.ч. ПДВ -21100,00 грн.).
В той же час, згідно акту перевірки ТОВ "Спільне Інвестування" від 16.05.2011 p. № 512/23-2/34730512, отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ТОВ "Спільне Інвестування" складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту a також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, чисельність працюючих складає 1 особа. Підприємство за юридичною та фактичною адресами згідно реєстрації не знаходиться. Отже, правочини, нібито укладені між ТОВ "Спільне Інвестування" та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.
Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність контрагентів - ТОВ "Ніка Актив", ТОВ "Спільне Інвестування" здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право -дієздатності. Таким чином, всі правочини (договори), укладені між позивачем та ТОВ "Ніка Актив", ТОВ "Спільне Інвестування" є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.
За результатами перевірки складено акт від 14.02.2012 р. № 1240/23-11/37210793, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.22, п.134.1. ст.134, ст.138, ст.185, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.6., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення засів у бухгалтерському обліку, п.9.1. ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 69 739,00 грн., у т.ч. за листопад 2010 року в сумі 363,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 2080,00 грн., за березень 2011 року в сумі 36100,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 4997,00 грн., за травень 2011 року в сумі 26199,00 грн.; п.1.32. ст.1, п.5.1., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, ст.138 Податкового кодексу України, ст.2-4, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 292 894,00 грн., в т.ч. по періодах: 2010 р. -10934,00 грн., 1кв. 2011 p.- 74692,00 грн., 2 кв. 2011 p.- 188055,00 грн., 3 кв.(2+3 кв.) 2011 p. -207268,00 грн.
На підставі акта перевірки від 14.02.2012 р. № 1240/23-11/37210793, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 28.02.2012 р. №0000852311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 292894,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2735,00 грн.; від 28.02.2012 р. № 0000862311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 69 739,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 92,00 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких, відповідними рішеннями, скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з позовом про оскарження відповідних рішень відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).
Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).
Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Ніка Актив", ТОВ "Спільне Інвестування" здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності укладених між позивачем та зазначеними контрагентами договорів (правочинів) в силу їх нікчемності, а тому не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.
Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.
Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.
Згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та
подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що податкові накладні, видані позивачу контрагентами -ТОВ "Ніка Актив", ТОВ "Спільне Інвестування" на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем у зазначених контрагентів визначених договорами послуг та дають йому право на податковий кредит.
Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Аналіз викладених законодавчих норм також свідчить про те, що віднесення до складу валових витрат підприємства будь-яких витрат, можливе лише за наявності первинних документів, які б підтверджували здійснені таких витрат.
Враховуючи те, що позивачем до перевірки були надані лише оборотні відомості по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та розшифровки формування валових витрат, які не підтверджуються первинними документами, віднесення ним до складу валових витрат непідтверджених первинними документами сум 1223754,00 грн. та 19917,00 грн. є помилковим.
Суд також звертає увагу на те, що згідно викладених законодавчих норм, право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.
Таким чином, у зв'язку з тим, що контрагентами-постачальниками - ТОВ "Елегідос", ТОВ "Серпень-груп", ПП "ВКФ "СЕЛЬПРОММАШ" були задекларовані нульові показники податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем, віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ по таким взаємовідносинам є помилковим.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Роял Гранд" відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.08.2012 р.
Суддя В.В. Aмельохін