ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 серпня 2012 року 17:13 № 2а-5609/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 04.01.2012р.,
за участю:
позивача -Третьяков М.В.
відповідач -Перепелюк О.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 04.01.2012р. №0000012330.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем протиправно.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» за результатами якої 16.12.2011р. складено акт №506/23-304/37037544 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.05.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2010р. по 30.06.2011р. (далі по тексту -Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення, зокрема: п. 240.2 статті 240, п. 241.1, 241.2.1 п. 241.2 статті 241, п.п. 242.1.4 п. 242.1 статті 242, п. 244.1 статті 244 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено екологічний податок в сумі 1 141 724,80грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року -449 061,44грн., 2 квартал 2011 року -692 663,36грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 04.01.2012р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000012330, яким за порушення п. 240.2 статті 240, п. 241.1, 241.2.1 п. 241.2 статті 241, п.п. 242.1.4 п. 242.1 статті 242, п. 244.1 статті 244 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок з юридичних осіб -надходження від реалізації палива податковими агентами -суб'єктами господарювання на загальну суму 84 750,41грн., в тому числі основний платіж -84 579,41грн. та 171грн.- штрафні (фінансові) санкції.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З Акту перевірки судом вбачається, що за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. позивач задекларував екологічний податок в сумі 2,62грн.
Перевіркою повноти визначення екологічного податку за вказаний період встановлено порушення п. 250.2, 250.2.2 статті 250 Податкового кодексу України у частині неподання податкової декларації за 1 квартал 2011 року до органів державної податкової служби, що призвело до заниження екологічного податку в сумі 1 141 724,80грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року -449 061,44грн., 2 квартал 2011 року -692 663,36грн.
В перевіряємому періоді основним видом діяльності позивача була оптова торгівля паливо-мастильними матеріалами.
Свої вимоги мотивувало тим, що ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна»не є платником екологічного податку та не має обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету відповідно до вимог ст. 240 Податкового кодексу України, оскільки не є податковим агентом, який здійснює оптову торгівлю паливом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 241.1 ст.241 Податкового кодексу України екологічний податок за викиди в атмосферу забруднюючих речовин автотранспортом утримують і сплачують до бюджету податкові агенти.
Відповідно до п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, до податкових агентів відносяться суб'єкти господарювання, які здійснюють: а) оптову торгівлю паливом; б) роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптовиків).
Оскільки, позивач здійснює оптову торгівлю палива, то на підставі пп.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, він є податковим агентом і, згідно п.241.1 ст.241 Податкового кодексу України, повинен утримувати та сплачувати до бюджету податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення під час реалізації палива.
Проте, суд не може погодитися з твердженнями відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п.240.2 ст.240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.
Статтею 241 Податкового кодексу України передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
Пунктом 241.1 ст.241 Податкового кодексу України, передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
Пунктом 241.2 даної статті визначено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.
Згідно п.18.1 ст.18 даного Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Тобто, податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу - платнику екологічного податку лише один раз.
Утримання екологічного податку можливе шляхом включення його в ціну палива, по якій реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачеві.
Як вбачається із матеріалів справи, нафтопродукти продавались позивачем у 1-му та 2-му кварталі 2011 року шляхом оптової торгівлі, при чому позивач не придбавав його у виробника на території України, а імпортував ці нафтопродукти на територію України та придбавав на території України у оптових продавців.
Таким чином, податковими агентами по сплаті екологічного податку з продажу нафтопродуктів, що придбавалися позивачем на території України у оптових продавців, є суб'єкти господарської діяльності, що імпортували ці нафтопродукти на територію України і оптом реалізували далі, тобто ними в ціну товару вже включено екологічний податок, задекларований та сплачений до податкових органів.
Редакція ст. 241 Податкового кодексу України (далі - ПК), яка діяла ще до 01.10.2011p., визначала, що екологічний податок не може сплачуватись двічі (це вбачається з винятку, який міститься у п.241.2.2 ПК, тобто роздрібні продавці палива, що придбане у оптових продавців, не повинні сплачувати екологічний податок, адже цей податок вже включений і ціну палива та сплачений до бюджету оптовим продавцем.
Така позиція щодо нарахування сплати екологічного податку повторно підтверджується самим законодавцем, зокрема, 07.07.2011 року було внесено зміни до ст.241 Податкового кодексу України, яка викладена наступним чином: п. ст. 241.1. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства України, встановлено, що екологічний податок має сплачуватись тільки один раз виробником або імпортером.
При цьому, будь - які твердження відповідача щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу суперечать нормам чинного законодавства, оскільки, в такому випадку сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить нормам ст.244 ПКУ, ст. 67 Конституції України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ.
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про відсутність обов'язку позивача про сплату екологічного податку, а тому податкове повідомлення -рішення від 04.01.2012р. №0000012330 прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012р. №0000012330 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000012330 від 04.01.2012р.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 03.09.2012р.
Суддя В.В. Амельохін