про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 вересня 2012 р. м. Чернівці № 2а/2470/2227/12
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до військового прокурора Чернівецького гарнізону, майора юстиції ОСОБА_2, військової прокуратури Чернівецького гарнізону про визнання протиправною бездіяльності,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військового прокурора Чернівецького гарнізону ОСОБА_2, військової прокуратури Чернівецького гарнізону, в якому просить визнати бездіяльність відповідачів при розгляді заяви ОСОБА_1 про злочин начальника КЕВ м. Чернівці ОСОБА_3 протиправною.
Суд вважає, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Частина 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Відповідно до п. 1 ч. 2 наведеної статті цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтею 3 КАС України визначено, що адміністративний позов - звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
За змістом п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 13.08.2012 р. за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Шевченського районного суду міста Чернівці від 12.07.2012 р., апеляцію задоволено. Скасовано постанову Шевченкіського районного суду міста Чернівці від 12.07.2012 р. про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову помічника військового прокурора Чернівецького гарнізону про відмову в порушенні кримінальної справи і скасовано постанову помічника військового прокурора Чернівецького гарнізону ОСОБА_4 від 25.04.2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 на підставі ст. 6 п.2 КПК України та матеріали за скаргою ОСОБА_1 направлено військовому прокурору Чернівецького гарнізону для організації додаткової перевірки.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді заяви про злочин начальника КЕВ м. Чернівці ОСОБА_3 військовий прокурор Чернівецького гарнізону ОСОБА_2 та військова прокуратура Чернівецького гарнізону порушили чинне законодавство, у зв'язку з чим допустили бездіяльність.
В рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011, зазначено, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України). Положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.
У відповідності до ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю (частина друга); вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини третя, четверта, п'ята).
У статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.
Суд звертає увагу на те, що відповідачі у спірних правовідносинах виконували не владні управлінські функції, а спеціальні владні процесуальні функції.
Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Так, імперативний припис вказаної норми виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
В ухвалі Конституційного суду України від 07.02.2012 р. № 3-у/2012 у справі N 2-3/2012 Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення положень ч.2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст.17 КАС України у їх системному зв'язку зі ст. 97 КПК України, роз'яснивши, що «скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві».
Тому, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст. 3 КПК України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до ст. 2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Статтею 4 КАС України передбачено, що правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, суть спору не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки визнання бездіяльності військового прокурора Чернівецького гарнізону ОСОБА_2, військової прокуратури Чернівецького гарнізону при розгляді заяви ОСОБА_1 про злочин начальника КЕВ м. Чернівці ОСОБА_3 протиправною, повинно здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що юрисдикція адміністративного суду не поширюється на розгляд такого роду справ та на здійснення перевірки правомірності спірних дій чи допущення бездіяльності щодо відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника, оскільки законом встановлено інший порядок судового провадження таких спорів, відтак вказану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2011 р. № 334/8/13-11 і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2011 р. №259/0/4-11.
Згідно п.1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки публічно-правовий спір відсутній, а заявлені позовні вимоги не пов'язані із захистом його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування.
За таких обставин, суд роз'яснює, що для вирішення вказаного спору, позивачу необхідно звернутися до суду в порядку кримінального законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Як вбачається з квитанції № 3347375 від 03.09.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в сумі 33,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 17, 160, 165 та ст. 109 КАС України, суд,-
1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2.Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовною заявою і усіма доданими до неї документами негайно надіслати позивачу.
3.Повернути позивачу судовий збір у сумі 33,10 грн., який сплачений ним квитанцією № 3347375 від 03.09.2012 р.
Ухвала суду першої інстанції, згідно із ч.1 та 3 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала, відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Суддя В.К. Левицький