31 серпня 2012 року 2а-2963/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Виноградова О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Васильєва М.В.,
представника позивача - Оплачко В.О.,
представника відповідача - Норець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом приватного підприємства "ЮСКОМ"
до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про визнання незаконними дій та визнання протиправним і скасування наказу від 16 травня 2012 р. № 86,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "ЮСКОМ" (далі - позивач) з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 16 травня 2012 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 86 (далі -наказ № 86), визнання незаконними дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки та визнання в акті перевірки нікчемними правочинів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ № 86 відповідачем було видано з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки позивачем було виконано вимоги, викладені у запитах від 22 лютого 2012 р. № 172 та 2 березня 2012 р. № 230, та надіслано на адресу відповідача усі витребувані документи. Вважає, що у відповідача не було підстав для видання наказу № 86, проведення позапланової невиїзної перевірки та складання акту перевірки із зазначенням висновків про нікчемність правочинів.
14 серпня 2012 р. відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що наказ № 86 видано правомірно у зв'язку з ненаданням позивачем у повному обсязі документів, перелічених у запитах податкового органу, а у висновках акта перевірки лише зафіксовано виявленні під час перевірки порушення (т. 1 а.с. 51-55).
Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
6 серпня 2008 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 786344 (т. 1 а.с. 29).
17 травня 2012 р. відповідачем на підставі наказу № 86 (а.с. 22) було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Голден Телеком", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 по 31 грудня 2011 р., за результатами якої 18 травня 2012 р. складено акт перевірки № 47/22-011/35897433 (далі - акт перевірки) (а.с. 10-21).
У зв'язку з тим, що позивач вважає наказ № 86, а також дії відповідача по проведенню перевірки та складанню відповідного акта протиправними, ним подано даний адміністративний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України.
Так, згідно з вимогами п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно з вимогами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Як убачається з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Наявні матеріали справи свідчать, що 27 березня та 2 квітня 2012 р. до відповідача надійшли 2 листи з Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 1079/7/26-01 та № 1195/7/26-01 про відпрацювання підприємств групи ризику (т. 1 а.с. 60-64). До названих листів було долучено висновок щодо наявності ознак транзитності здійснення господарської діяльності позивача, яке згідно переліку підприємств за грудень 2011 р. віднесено до категорії «податкова яма»(т. 1 а.с. 62-64).
22 лютого 2012 р., з метою перевірки отриманої інформації, відповідачем було надіслано на адресу позивача запит № 172 про надання інформації та її документального підтвердження (т. 2 а.с. 130 ).
Названий запит містив вимогу про надання такої інформації: згідно якої угоди здійснювалася поставка продукції, згідно яких податкових накладних відгружено (отримано) товари (роботи, послуги), чи включені дані податкових реєстрів до податкових зобов'язань (кредиту) декларації з ПДВ, та в якому періоді; згідно яких первинних документів підтверджується фактичне відвантаження продукції, послуг: номер, дата, номенклатура, одиниця виміру, кількість, сума; форму розрахунків за придбаний товар з вказанням номеру, дати та суми відповідного документа, стан розрахунків на момент перевірки, які рахунки має підприємство та залишки коштів на них; форми поставки продукції; хто особисто отримував продукцію, номер та дата довіреності.
27 лютого 2012 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача відповідь № 0212/1, згідно з якою позивачем надається документальне підтвердження господарських відносин з ТОВ "Голден Телеком", а саме, правомірності відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між компаніями. Крім того, у відповіді зазначалося, що поставка послуг між позивачем і ТОВ "Голден Телеком" здійснювалася згідно з угодою № 10363/09/А/019 від 7 грудня 2009 р. та зазначалося про долучення комплекту документації, а саме, первинних документів, податкових накладних, актів виконаних робіт (т. 2 а.с. 131).
Проте, у названій відповіді був відсутній перелік документів, які мали бути долучені до неї (т. 2 а.с. 131).
2 березня 2012 р. відповідачем повторно було направлено на адресу позивача запит № 230 за змістом аналогічний запиту № 172 (т. 2 а.с. 132).
14 березня 2012 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача відповідь № 0312/1, згідно з якою поставка послуг між позивачем та ТОВ "Голден Телеком" здійснювалася згідно з угодою № 10363/09/А/019 від 7 грудня 2009 р. На підтвердженням правомірності відносин був зазначений факт виконання зобов'язань та повний комплект документації, а саме, первинні документи, податкові накладні, акти виконаних робіт. Крім того, у відповіді зазначалося, що послуги на субпідрядній основі здійснювалися двома компаніями: ПП "Контакт 2005" згідно з угодою № U-К01012110 від 1 січня 2010 р. та ТОВ "Алатар-Техно" згідно з угодою № 010510 від 5 січня 2010 р. (т. 2 а.с. 133).
Проте, дана відповідь також не містила переліку документів, які мали бути долучені до неї (т. 2 а.с. 133).
У судовому засіданні представник позивача стверджував, що позивачем було направлено на адресу відповідача усі перелічені у 2-х запитах документи, проте, ним не було надано жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини.
За наведених обставин суд вважає доведеним, що наказ № 86, з посиланням на п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, 16 травня 2012 р. відповідачем було видано правомірно (т. 1 а.с. 22).
Водночас, факт відправлення у цей же день відповідачем на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки № 376 підтверджується листом центру поштового зв'язку № 2 (т. 2 а.с. 138).
Наведене свідчить, що відповідачем під час видання спірного наказу та направлення на адресу позивача зазначеного повідомлення було дотримано вимоги ст. 79 Податкового кодексу України щодо особливостей проведення документальної невиїзної перевірки.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу № 86, а також, в частині визнання незаконними дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним дій відповідача щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, суд зазначає наступне.
Згідно з поясненнями представника позивача господарські відносини з ТОВ "Алатар-Техно" мали місце на підставі договору субпідряду від 1 травня 2010 р. № 010510 (далі - Договір) (т. 2 а.с. 160-163).
Проте, наявний в матеріалах справи оригінал цього Договору свідчить, що він не підписаний представником ТОВ "Алатар-Техно", однак, завірений круглою печаткою названого товариства ( т. 2 а.с. 163).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 "Вимоги до письмової форми правочину" Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочини, які вчиняє юридична особа, підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.
Наведене свідчить, що не підписаний керівником ТОВ "Алатар-Техно" Договір не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, а отже, не може бути визнано судом первинним документом у розумінні п. 44.1 Податкового кодексу України.
Крім того, у п. 5.1 названого Договору зазначено, що він набирає законної сили з 1 травня 2010 р. і діє до 31 квітня 2011 р. (т. 2 а.с. 162).
Як убачається з п. 5.2 Договору № 010510, текст договору не передбачав можливості його пролонгації (т. 2 а.с. 162).
Позивачем до суду було надано податкові накладні, датовані вереснем-груднем 2011 р. та завірені печаткою ТОВ "Алатар-Техно" . Зокрема, від: 29 вересня 2011 р. № 153 на суму 40 186 грн 95 коп. (т. 2 а.с. 127); 26 жовтня 2011 р. № 86 на суму 48 544 грн 99 коп. (т. 2 а.с. 103); 24 листопада 2011 р. № 53 на суму 21 447 грн 36 коп. (т. 2 а.с. 100); 30 листопада 2011 р. № 78 на суму 51 921 грн 68 коп. (т. 2 а.с. 107); 13 грудня 2011 р. № 28 на суму 24 214 грн 43 коп. (т. 2 а.с .111); 28 грудня 2011 р. № 80 на суму 50 198 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 115); 28 грудня 2011 р. № 76 на суму 77 783 грн 42 коп. (т. 2 а.с. 119-120).
Проте, як вже зазначалося, строк дії Договору закінчувався 31 квітня 2011 р., що свідчить про неможливість їх видачі саме на виконання Договору.
Крім того, в усіх перелічених накладних зазначено прізвище директора ТОВ "Алатар Техно" - Черкасова І.А. (т. 2 а.с. 100, 103, 107, 111, 115, 119-120, 127).
Однак, як убачається з наявної в матеріалах справи копії письмових пояснень Черкасова І.А., йому про існування позивача не відомо, жодних фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем у період жовтень-грудень 2011 р. він не здійснював (т. 1 а.с. 59).
Наявні в матеріалах справи податкові накладні свідчать, що їх було видано на виконання Договору, не підписаного однією із сторін, в термін поза межами строку дії Договору та за підписом Черкасова І.А. (особи, яка надала письмові пояснення про те, що не мала жодних господарських відносин з позивачем).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що перелічені податкові накладні не можуть бути визнані первинними документами в розумінні п. 44.1 Податкового кодексу України.
Водночас судом не може бути взято до уваги подану позивачем додаткову угоду до Договору № 1 від 5 квітня 2011 р., якою змінено строк дії Договору (т. 2 а.с. 146), з таких підстав.
Названа додаткова угода не була надана відповідачу під час перевірки, що підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні. Крім того, про її наявність не зазначено у позовній заяві та усних поясненнях представника позивача в судовому засіданні 14 серпня 2012 р.
Наведене свідчить, що позивачем не надано суду доказів на спростування зафіксованих в акті перевірки обставин, а саме, щодо нікчемності Договору.
Крім того, судом враховано, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання їх забезпечується правовими механізмами.
Отже, судом враховано, що акт перевірки не є рішенням, нормативно - правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, так як не має обов'язкового характеру та не породжує права й обов'язки у позивача. Так, відповідач діями по проведенню перевірки не створив небезпеки інтересам позивача (оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду позивачу) та не призвів до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів
Дана правова позиція відповідача підтверджується судовою практикою. Зокрема, вона викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2010 р. МК-13106/07, де, зазначено, що «...відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Отже, оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні пункту Г частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді».
Згідно з поясненнями представника відповідача в судовому засіданні викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладених правочинів стосується лише правочинів між позивачем та ТОВ "Алатар Техно" і жодним чином не стосується правочинів між позивачем та ТОВ "Голден Телеком".
При вирішенні справи судом також враховано, що жодних податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки позивача відповідачем винесено не було.
Наведене свідчить, що відображення в акті перевірки висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Алатар Техно" не призвело до порушення прав позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дій щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, укладених позивачем є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 05 вересня 2012 р.