30 серпня 2012 року 2а-5446/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Виноградова О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Васильєва М.В.,
представника позивача - Дубовик В.В.,
представника відповідача 1- Лиценко З.В.,
представника відповідача 2 - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелкоп-МВ"
про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,
11 листопада 2011 р. Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс" (далі - відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелкоп-МВ" (далі - відповідач 2) про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.
23 серпня 2012 р. представником позивача було подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просив стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1 кошти в сумі 123 442 грн 18 коп., як вартість майна, отриманого за нікчемними правочинами, та стягнути з відповідача 1 на користь Державного бюджету України кошти в сумі 123 442 грн 18 коп., як вартість майна, повернутого відповідачем 2 за нікчемними правочинами (а.с. 182).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочини, укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2, є нікчемними, що встановлено судовими рішеннями: постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 р. у справі № 2а-4591/11/1070 за позовом відповідача 1 до позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 р. у справі № 2а-4591/11/1070, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.
15 серпня 2012 р. відповідачем 1 подано до суду письмові заперечення, в яких він просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що у відповідача 1 при укладанні договорів з відповідачем 2 не було протиправного умислу, та не було вчинено жодних дій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення з даним адміністративним позовом до суду, оскільки останньою датою виконання правочинів було 29 січня 2010 р., а ст. 250 Господарського кодексу України передбачено шестимісячний строк звернення до суду з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності (а.с. 177-180).
Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
15 квітня 2003 р. відповідач 1 зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки АБ № 149522 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с. 13), та взятий на облік платника податків з 21 квітня 2003 р. за № 75, що підтверджується копією довідки від 22 вересня 2010 р. № 715 (а.с. 21).
26 лютого 2009 р. відповідач 2 зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25).
У період з 7 по 13 вересня 2011 р. позивачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача 1 з питань правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по вза'ємовідносинах, зокрема, з відповідачем 2, за результатами якої 16 вересня 2011 р. було складено акт № 4931/23-2/32456486/192 (далі - акт перевірки) (а.с. 84-97).
Перевіркою було встановлено, що між відповідачем 1 (замовник) та відповідачем 2 (виконавець) були укладені нікчемні правочини, які, на думку перевіряючих, не спричинили реального настання наслідків (а.с. 97 на звороті).
Зокрема, між ними були укладено 5 договорів від:
- 1 квітня 2009 р. № 01/04-09 про надання маркетингових послуг на загальну суму 9000 грн 00 коп. (а.с. 49);
- 1 липня 2009 р. № 44/2 про надання інформаційних послуг на загальну суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 50-51);
- 1 жовтня 2009 р. № 10/1-5 про надання інформаційних послуг на загальну суму 12 500 грн 00 коп. (а.с. 52-53);
- 2 листопада 2009 р. № 11/2-1 про надання інформаційно-консультативних послуг на загальну суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 54);
- 5 січня 2010 р. № 8/05-1 про проведення маркетингових досліджень на загальну суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 55-57).
У подальшому відповідачем 2 (виконавцем) було видано відповідачу 1 податкові накладні (з посиланням на перелічені вище договори) від: 29 травня 2009 р. № 89 на суму 3000 грн 00 коп. (а.с. 63);15 вересня 2009 р. № 150918 на суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 66); 29 жовтня 2009 р. б/н на суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 67); 30 листопада 2009 р. № 30/11-13 на суму 12 500 грн 00 коп. (а.с. 68); 29 грудня 2009 р. № 29/12-09 на суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 69); 29 січня 2010 р. № 29.01.04 на суму 6000 грн 00 коп. (а.с. 55 на звороті).
Крім того, відповідачем 2 було видано відповідачу 1 податкові накладні (за відсутності письмових договорів) від: 12 травня 2009 р. № 72 на суму 4755 грн 41 коп. (а.с. 61 на зворті); 26 травня 2009 р. № 83 на суму 13 208 грн 63 коп. (а.с. 62 на звороті); 23 липня 2009 р. № 230709 на суму 36 777 грн 30 коп. (а.с. 64); 21 серпня 2009 р. б/н на суму 20 000 грн 00 коп. (а.с. 65); 30 червня 2009 р. № 30/08-41 0000000077 на суму 5000 грн 00 коп. (а.с. 59).
За результатами перевірки позивачем заявлено позов про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, в сумі 123 442 грн 18 коп.
Судом також встановлено, що обставини господарських взаємовідносин між відповідачами за договорами від 1 квітня 2009 р. № 01/04-09, 1 липня 2009 р. № 44/2, 1 жовтня 2009 р. № 10/1-5, 2 листопада 2009 р. № 11/2-1, 5 січня 2010 р. № 8/05-1, а також, правильність інформації, зазначеної у податкових накладних, виданих відповідачем 2, були предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-4591/11/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с. 141-146).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 р. в адміністративній справі № 2а-4591/11/1070 у задоволенні позову було відмовлено (а.с. 141-146).
Згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 р. названа постанова залишена без змін (а.с. 147-152).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, у даній адміністративній справі (№ 2а-5446/11/1070) не підлягають доказуванню обставини, встановлені в адміністративній справі № 2а-4591/11/1070. Зокрема, щодо ненадання відповідачем 2 відповідачу 1 послуг за договорами від 1 квітня 2009 р. № 01/04-09, 1 липня 2009 р. № 44/2, 1 жовтня 2009 р. № 10/1-5, 2 листопада 2009 р. № 11/2-1, 5 січня 2010 р. № 8/05-1, а також, відображених у податкових накладних (виданих за відсутності письмового договору) (а.с. 141-146). Крім того, даною постановою встановлено, що засновником відповідача 2 ОСОБА_3 не було підписано жодного документу від імені цього товариства (а.с. 145).
Безумовно, дані обставини можуть свідчити про наявність протиправного умислу відповідача 2 під час укладення названих договорів та видачі податкових накладних.
Як вже зазначалося, актом перевірки встановлено, що відповідачем 1 сплачено відповідачу 2 на виконання нікчемних правочинів та на підставі виданих останнім накладних 123 442 грн 18 коп. (а.с. 97).
Разом з тим, відповідачем 1 не надано суду жодного доказу на підтвердження фактичного виконання відповідачем 2 взятих на себе зобов'язань згідно з договорами від 1 квітня 2009 р. № 01/04-09, 1 липня 2009 р. № 44/2, 1 жовтня 2009 р. № 10/1-5, 2 листопада 2009 р. № 11/2-1, 5 січня 2010 р. № 8/05-1 (а.с. 49, 50-51, 52-53, 54, 55-57) та згідно з податковими накладними від: 29 травня 2009 р. № 89, 15 вересня 2009 р. № 150918, 29 жовтня 2009 р. б/н, 30 листопада 2009 р. № 30/11-13, 29 грудня 2009 р. № 29/12-09, 29 січня 2010 р. № 29.01.04, 12 травня 2009 р. № 72, 26 травня 2009 р. № 83, 23 липня 2009 р. № 230709, 21 серпня 2009 р. б/н, 30 червня 2009 р. № 30/08-41 0000000077 (а.с. 55 на звороті, 59, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69).
Наведене свідчить, що усі договори та усні зобов'язання між відповідачами виконані лише відповідачем 1 шляхом перерахування відповідачу 2 коштів в сумі 123 442 грн 18 коп.
При цьому судом не може бути взято до уваги посилання відповідача 1 на акти виконаних робіт: про надання інформаційних послуг за договором № 44/2 від 1 липня 2009 р.; за жовтень 2009 р. згідно договору № 1/04-09 від 1 квітня 2009 р.; від 30 листопада 2009 р.; від 30 грудня 2009 р.; від 29 січня 2010 р. (а.с. 67-70), оскільки їх зміст спростовується обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі № 2а-4591/11/1070, а саме, як вже зазначалося, постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 р. (а.с. 141-146) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 р. у цій справі (а.с. 147-152).
Даний адміністративний позов заявлено керуючись ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України і містить вимоги щодо стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, тобто про застосовуються адміністративно-фінансових санкцій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Викладене свідчить, що застосування передбачених наведеною нормою санкцій можливо лише за наявності обставин, перелічених у ст. ст. 207-208 ГК України та у строки, визначені ст. 250 ГК України.
Проте, як убачається з листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 р. № 742/11/13-11 при зверненні до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним правочину, як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення відповідних санкцій слід керуватися правилами, передбаченими ст. 99 КАС України. Зазначений строк обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою (а.с. 184-187).
Наявні матеріали справи свідчать, що у даному конкретному випадку позивачем не порушено строку для застосування зазначених адміністративно - господарських санкцій, оскільки про факт допущених відповідачем 2 порушень, позивач дізнався під час проведення перевірки 16 вересня 2011 р. (а.с. 84), а даний адміністративний позов до суду ним було подано 10 листопада 2011 р. (а.с. 2).
Наведене свідчить, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зокрема, підлягають стягненню з відповідача 2 на користь відповідача 1 кошти в сумі 123 442 грн 18 коп., а отримані відповідачем 1 кошти підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 69-72, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Стягнути (повернути) з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелкоп-МВ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс" кошти в сумі 123 442 (сто двадцять три тисячі чотириста сорок дві) грн 18 коп., як такі, що отримані за нікчемними правочинами.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс" отримані ним від товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелкоп-МВ" кошти в сумі 123 442 (сто двадцять три тисячі чотириста сорок дві) грн 18 коп. на користь Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 04.09.12.