ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" серпня 2012 р. Справа № 2а-2200/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Озара О.Я.,
представника позивача: Семенців І.М.,
свідка ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, -
24.07.2012 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (далі -позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до особи-підприємця ОСОБА_3 (далі -відповідач) про стягнення фінансових санкцій за постановою № 139864 від 05.04.2012 року в розмірі 1700 гривень.
Позов мотивовано тим, що 03.04.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено допущені відповідачем порушення вимог положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг перевезення пасажирів по маршруту «Надвірна -Білозерна»без оформлених документів -договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту. Виявлене порушення зафіксоване в акті за № 041697 від 03.04.2012 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 05.04.2012 року позивачем винесено постанову за №139864 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень відповідачем добровільно не сплачена.
25.07.2012 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.
08.08.2012 року відповідачем подано заперечення проти позову, в якому останній вказав, що фінансові санкції ним сплачено.
10.08.2012 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, на підставі частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, дану адміністративну справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів. Однак, будучи присутнім в судовому засіданні 23.08.2012 року суду пояснив, що 03.04.2012 року ним дійсно було допущено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що службовою особою позивача 03.04.2012 року о 07 год. 50 хв. складено акт та в подальшому застосовано до нього фінансові санкції, які він сплатив. Вважає за неможливим притягнення його до відповідальності двічі за одне й те саме порушення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.
Надвірнянською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області ОСОБА_3 зареєстровано як фізичну особу -підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 29.03.2010 року (а. с. 6). Відповідачем обрано вид підприємницької діяльності «діяльність нерегулярного пасажирського транспорту», «діяльність автомобільного регулювання транспорту».
Судом встановлено, що 03.04.2012 року о 07 год. 50 хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 041723 від 03.04.2012 року факт перевезення відповідачем пасажирів транспортним засобом «ХАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, без договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Тоді ж, 03.04.2012 року о 08 год. 55 хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області повторно виявлено та задокументовано в акті за № 041697 від 03.04.2012 року факт перевезення відповідачем пасажирів транспортним засобом «ХАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, без договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлені порушення щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на підставі акта за №041723 від 03.04.2012 року, постановою про застосування фінансових санкцій за №139863 від 05.04.2012 року застосовано фінансові санкції на суму 1700 гривень та на підставі акта за №041697 від 03.04.2012 постановою про застосування фінансових санкцій за №139864 від 05.04.2012 року застосовано фінансові санкції на суму 1700 гривень.
Відповідачем застосовані позивачем фінансові санкції постановою за №139863 від 05.04.2012 року на суму 1700 гривень сплачені в повному обсязі, а фінансові санкції застосовані позивачем постановою за №139864 від 05.04.2012 року -відповідачем не сплачені.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Згідно статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Абзац 2 частини 2 статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачає, що водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом, зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Відповідно частини 3 статті 35 даного Закону, перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до статті 41 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що регулярні пасажирські перевезення -перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
замовник транспортних послуг -юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;
дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування -документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування;
розклад руху -сукупність графіків руху автобусів за маршрутом.
Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що порушення відповідачем вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявлене службовими особами позивача 03.04.2012 року о 07 год. 50 хв. та о 08 год. 55 хв., є двома окремими порушеннями законодавства про автомобільний транспорт, при цьому порушення, що виявлене 03.04.2012 року о 08 год. 55 хв. є вчиненим повторно.
Оскільки, статтею 30 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено відповідальність за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, а позивачем 03.04.2012 року виявлені два окремі факти надання відповідачем послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом без оформлених документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», то є правомірним застосування до відповідача фінансових санкцій за кожне правопорушення окремо.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих постановою за №139864 від 05.04.2012 року фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому пунктом 32 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.
Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем пасажирських перевезень наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Посилання відповідача на ту обставину, що 03.04.2012 року о 08 год. 55 хв. ним не здійснювалося надання послуг з перевезення пасажирів спростовано в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_2 -інспектора, який будучи допитаним в судовому засіданні суду показав, що відповідачем о 08 год. 55 хв. 03.04.2012 року здійснювалося перевезення пасажирів, тобто надання послуг з перевезення пасажирів, без оформлених документів, а саме: договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій за постановою № 139864 від 05.04.2012 року в розмірі 1700 гривень є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету на рахунок №31110106700002, УДКСУ в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 37952250 фінансові санкції в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень за постановою за № 139864 від 05.04.2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 03.09.2012 року.