ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" серпня 2012 р. Справа № 2а-2353/12/0970
11год. 40хв.
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представника позивача - Атаманюка К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 8439,52 грн.,-
Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8439,52 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (надалі, також - Закон), відповідач є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, таким чином, згідно із Законом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач подав звіт за 2011 рік в якому відобразив загальну суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 6056,19 грн. Сума єдиного внеску станом на 19.06.2012 року в загальному розмірі 8439,52 грн., в порушення вимог Закону, відповідачем добровільно не сплачена, а отже вважається заборгованістю. Оскільки відповідач не погасив заборгованість, позивач просив стягнути 8439,52 грн. недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в судовому порядку.
Представник позивача позовні вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18). Причини неявки суду невідомі, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Правом подання заперечення проти позову відповідач не скористався.
Згідно із ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 15 грудня 1994 року в управлінні Пенсійного фонду України в Косівському районі та відповідно до Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №411 від 12.07.2012 року (а.с.14) є платником зазначеного збору.
Відповідачем подавався звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 (а.с.13), яким визначено суму нарахування єдиного внеску в загальному розмірі 6056,19 грн.
В зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк заборгованості по сплаті єдиного внеску, позивачем винесено вимоги про сплату сум єдиного внеску № Ф59 від 05.03.2012 року в сумі 1099,29 грн. (а.с.10), №Ф79 від 05.04.2012 року в сумі 5763,04 грн. (а.с.12), №Ф198 від 04.05.2012 року в сумі 902,92 грн. (а.с.11), № Ф283 від 05.06.2012 року в сумі 674,27 грн. (а.с.9), що в загальному розмірі становить 8439,52 грн.
Вищевказана недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування підтверджується Розрахунком єдиного внеску щодо відповідача (а.с.8) та випискою з особового рахунку щодо відповідача (а.с.20-28).
Дані вимоги отримані відповідачем, про що свідчать відмітки з особистим підписом відповідача (а.с.9-12) та не оскаржувались, але недоїмка, визначена вказаними вимогами, станом на 19.06.2012 року, в добровільному порядку не сплачена.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону, встановлено, що платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 Закону.
Відповідно до ч.11 ст.8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставкою 34,7% (а.с.13).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Приписами абз.2 ч. 8 ст. 9 Закону встановлено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний рік.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування регулюється також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 за № 21-5 (надалі -Інструкція).
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції, платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції встановлено обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції які обрали спрощену систему оподаткування.
Так, зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до абзацу б, пункту 6.3 розділу 6 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, також, в випадках, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Положеннями пункту 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту пункту 6.8 розділу 6 Інструкції, 6.8., випливає, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
У зазначених випадках орган Пенсійного фонду України також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду України з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Базовим звітним періодом є календарний рік.
Частиною 12 статті 9 Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до змісту статті 25 Закону органи Пенсійного фонду України мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Згідно із ч. 6 статті 1 Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено норми Закону щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а позивач підставно звернувся до суду з метою стягнення даної недоїмки.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем самостійно нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 8439,52 грн., яка залишається не сплаченою.
Враховуючи те, що на момент судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення недоїмки в сумі 8439,52 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Косівському районі заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 8439 (Вісім тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень) 52 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 27.08.2012 року.